Останні записи

Податок на гріх

Повну заборону тютюнової реклами підтримують понад дві третини українців

Завдяки грамотній акцизній політиці уряду та парламенту щодо тютюнових виробів бюджет України отримав у 2010 році 13 млрд грн! Це більше, ніж надходження до бюджету від тютюнових акцизів за 2008 та 2009 роки разом узяті й у 5 разів більше, ніж у 2007-му. Член бюджетного комітету ВР Дмитро Ветвицький порахував, що на ці кошти можна підвищити мінімальні пенсії щонайменше на 100 грн.

Невтаємниченим у тонкощі економічних викрутасів читачам нагадаю, що акциз – це свого роду податок, який додається до вартості товару, у цьому разі – до вартості цигарок. Він надходить до державного бюджету і за вмілого застосування стає потужним джерелом наповнення скарбниці. До акцизу на цигарки цілком можна застосувати крилатий вислів “Акциз -податок на гріх”. Хтось заперечить: чому це я маю сплачувати такий податок? Моя справа – курити чи ні. Таким нагадаю, що тютюн коштує суспільству дуже дорого. Це і витрати на охорону здоров’я, і втрати від зниження продуктивності праці курців тощо. От і мають акцизи компенсувати ці втрати та витрати.

Миша до хати не одну дірку знає

Звичайно ж, тютюнові компанії усіляко намагаються уникнути падіння своїх нечестивих доходів і шукають шляхи зменшення виплат до держбюджету. Користуючись тим, що виробничі потужності дають змогу випускати у 1,5-2 рази більше цигарок, ніж поточний попит, тютюнники напередодні чергового підвищення акцизів виробляють величезні запаси продукції, декларують її і виплачують з неї акцизи за старими ставками. А потім кілька місяців продають цигарки за старими ж цінами. Начебто все законно?!

Як наслідок, тютюнові виробники тільки у 2009-2010 роках недоплатили до бюджету України 2 млрд грн! Розглянемо докладніше, як це сталося. В перші 2-3 місяці після збільшення ставок акцизу, які відбулися в 2009 та 2010 роках, податково-бюджетна система зіткнулася із різким зменшенням податкових надходжень. Бо споживчий ринок тютюнових виробів був повністю насичений продукцією за цінами, встановленими виробником до(!) збільшення акцизу.

Так, у червні 2009 року після підвищення акцизів розрахунковий обсяг щомісячних надходжень до бюджету мав би становити близько 950 млн грн на місяць. Натомість він склав лише 587,4 млн грн, а в липні – лише 718 млн грн. Планових показників надходження вдалося досягти лише у вересні 2010 р. Внаслідок цих хитрощів тютюнників держбюджет недоотримав у 2009-му близько 760 млн грн.

Аналогічна ситуація спостерігалася і в 2010 році. З 1 липня ставки акцизу було збільшено. Очікувані надходження мали б становити 1,5 млрд грн щомісячно! Натомість у серпні до бюджету потрапляє заледве половина очікуваного – 742 млн грн, у вересні – 1,191 млрд грн, а у жовтні – 1,244 млн грн. Озбройтеся калькулятором і ви легко порахуєте, що лише за три місяці 2010-го державний бюджет недоотримав 1,344 млрд грн.

Щоб зупинити це хитрування виробників тютюнової отрути, народний депутат Ірина Горіна пропонує застосувати так зване податкове випередження. Тобто законодавчо встановити тимчасові ліміти продукції, які платник може реалізувати зі сплатою акцизу за ставками до їх підвищення. Перевищив ліміти – плати більші податки. Такий механізм протидії тютюновим хитрунам запроваджено Великобританією, США, Німеччиною, Іспанією, Швейцарією, Нідерландами, Чехією, Угорщиною, Словенією, Польщею, Латвією, Литвою та іншими країнами, що регулярно підвищують ставки акцизу на тютюнові вироби.

Член Комітету з податкової та митної політики ВР Євген Царьков наголошує, що введення в дію податкового випередження не означає, що надходження до бюджету відразу збільшаться. Цей механізм спрацьовує лише у разі підвищення акцизів. Отже, треба не тільки вводити таке випередження, а й власне готувати черговий акцизний наступ на тютюнову отруту. Адже, на думку народного депутата, верхня межа акцизного навантаження ще не досягнута.

Кому пироги й млинці, а кому – гулі та синці

Років з 10 тому в ході кампанії за здоровий спосіб життя канадці розвішали вздовж доріг плакати, на яких красувалися випещені боси найбільших тютюнових компаній. Підпис під плакатом наголошував: “Ми не куримо це лайно, ми його продаємо”. Може, й грубо, але справедливо. Продаж цигарок приносить прибутки тютюновим баронам та хвороби й болячки -курцям.

Згадав я про цю історію тому, що підвищення акцизів – це не лише зменшення надприбутків виробників тютюнової отрути на користь держбюджету, а й покращення здоров’я нації. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) недарма вважає, що підвищення податків та цін на тютюнові вироби – один із найбільш дієвих способів протидії тютюновій епідемії. Відомий медик Микола Поліщук любить наводити приклад Шотландії (її мешканці мають репутацію запеклих курців), де чергове підняття акцизів три роки тому знизило кількість інфарктів на 17%. Для України таке зниження означало б, що із 50 тисяч щорічних інфарктників 8,5 тисячі збережуть здоров’я і гарний настрій своїх рідних та близьких.

Кинути курити українську націю має спонукати хоча б той факт, що, за даними ООН, ми опинилися серед тих небагатьох (а саме дев’яти) країн світу, де на сьогодні очікувана тривалість життя впала нижче показників 1970-х. Шестеро з цих убогих держав – це країни Африки, розташовані на південь від Сахари (один із найбідніших регіонів Чорного континенту).

Та сама по собі ця інформація мало кого із “димунів” налякала б. А от уже згадане значне підвищення акцизів, яке здійснюється в останні три роки, обмеження куріння у громадських місцях, заборона реклами тютюну у друкованих ЗМІ й на біл-бордах та інші грамотні кроки держави та суспільства дали змогу останнім часом Україні досягти значних успіхів у зменшенні рівня куріння.

Не все погано у нашому домі

Від перших років незалежності й до 2005 року в Україні показники споживання тютюну та шкоди від нього активно зростали. А чому дивуватися: цигарки були дешевші за льодяники, а “мужні” ковбої “романтично” смоктали тютюнові палички мало не на кожному придорожньому щиті.

Але після того як громадськості вдалося переконати депутатів ухвалити спочатку Закон про попередження та зменшення споживання тютюнових виробів (2005 р.), а роком пізніше -ратифікувати Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ), справи почали кращати. Це яскраво підтвердили результати найбільшого дослідження поширеності куріння за всю історію України – “Глобального опитування дорослого населення щодо вживання тютюну” (GATS).

Дослідження показало, що битва за здоров’я нації (а кожний крок з обмеження тютюнової зарази таки давався і дається буквально з боєм) ведеться недарма. Поширеність щоденного куріння за останні 5 років в Україні суттєво зменшилась. Так, у 2005 р. щоденно курило 62% чоловіків (від 15 років і старше), а в 2010 вже лише 45%. Відчутно (майже вдвічі) – з 17% до 9% – поменшало курців-жінок (втім, до показника 20-річної давності – 5% – ще далеко!).

В абсолютних цифрах це означає, що курців стало менше на 4 млн!!! Хоча комусь, дивлячись, як мати чи батько обкурюють своє дитя, важко у це повірити, але статистика – річ уперта. Просто процес іде нерівномірно у різних регіонах, та й звертати увагу на щось ми починаємо лише після того, як хтось акцентує нашу увагу на тій чи іншій проблемі.

Чого очі не бачать…

На цьому пункті – щодо реклами – варто зупинитися окремо. Народ чудово розуміє, що реклама, у тому числі й тютюну, – рушій торгівлі. Розуміє, що, чим її буде менше, тим рідше потягнеться рука до “картонної скриньки самогубця” у вже залежної людини, тим менше шансів, що іще один підліток (не дай, Боже, саме ваш син чи донька) “підсяде” на голку нікотинової залежності. Але зверніть увагу, що ключові тут слова – “ПОВНА заборона”. Нині змій нікотинової спокуси переселився в Інтернет, угніздився на вітринах біля кас супермаркетів, вдягнув личину привабливих дівчаток, які пропонують “скуштувати” нову марку цигарок зовсім-зовсім безкоштовно. Авжеж, “безкоштовно” – витрати на роздачу тютюнові барони окуплять потім стократ!

За даними вже згаданого Глобального опитування, рекламу сигарет в Інтернеті особи віком 15-24 років бачать утричі частіше, ніж люди старшого віку. Це показує, що реклама сигарет в Інтернеті в першу чергу розрахована на молодь. Варто додати, що часто інтернет-реклама, яка вигулькує, наче чорт з болота, не розбирає, хто сидить перед монітором – доросла людина чи підліток, який легко стає здобиччю вправних рекламістів.

Що ж до реклами у місцях продажу цигарок, то й тут не можна залишати лазівку нікотинщикам. Ви й самі не раз, мабуть, бачили, як діти з цікавістю розглядають плакати з рекламою тютюну, поки тато чи мама оплачують покупки та викладають товари з магазинного кошика.

Можна й далі докладно розібрати увесь перелік “заманух”, які застосовують тютюнові ловці душ, але краще просто прислухатися до міжнародних експертів, які давно вивчають тютюнові хитрощі, й ПОВНІСТЮ заборонити рекламу тютюну, спонсорство та промоційні кампанії. Адже недарма каже народне прислів’я: чого очі не бачать, того серцю не жаль. Отже – геть навіть натяки про існування тютюну з наших очей!

Перший крок уже зроблено: у листопаді минулого року у першому читанні парламент ухвалив відповідний законопроект. Але лобісти тютюнової індустрії не дрімають, і вже лунають голоси деяких депутатів та різного роду “експертів”, що ми, мовляв, “погарячкували”, “занадто круто взялися” тощо. Чи вистачить у нашого парламенту здорового глузду не слухати “доброзичливців”, чи справді ВР турбується про здоров’я нації – побачимо вже незабаром.

До речі, говорячи про рекламу, варто пригадати й ще одне прислів’я: клин клином виганяють. Тобто треба проводити активну антирекламу тютюну. Зокрема, дослухатися до іншої рекомендації міжнародних експертів за підсумками Глобального опитування і прийняти постанову уряду про друк на пачках цигарок картинок з ілюстрацією наслідків куріння (такі друкуються уже в багатьох країнах Європи). І, кажуть люди, непогано діє.

РЕЗУЛЬТAТИ OПИТУВAННЯ

* Понад 90% населення України підтримує заборону куріння на всіх робочих місцях.

* Понад дві третини (68%) теперішніх курців заявили, що зацікавлені у відмові від куріння; серед тих, хто будь-коли курив щодня, 26% вже є колишніми курцями.

* Підтримка повної заборони реклами тютюну серед населення зросла від 49% у 2000 році до 70% у 2010-му.

“Урядовий кур’єр”

12.01.2011

Олег ЛИСТОПАД

Leave a Reply