Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Куди селу подіти отруту?

Обережно! Небезпечна зона!

Наш колега Андрій Данилець, який працює редактором газети  „Новий час” (Жидачівський район Львівської області), поділився тривогою щодо ситуації з непридатними отрутохімікатами, яких чимало на території району.

До Андрія звернулися жителі смт Гніздичів. Ось що вони пишуть:

«На території нашого селища є склад для зберігання отрутохімікатів – 71 тонна. Існує реальна загроза попадання їх у навколишнє середовище, адже будівля давно не ремонтувалася.  А самі рідкі хімічні речовини зберігаються у залізних діжках, які давно втратили свою герметичність, тому отрутохімікати через пошкоджені стінки витікають назовні. Сипучі хімікати зберігаються в паперових мішках, які розм’якли і порвалися через дощові води, що потрапляють через дірявий дах. Отрутохімікати просочуються в землю, а з підземними водами можуть потрапляти у криниці гніздичівців.

За час незалежності України до складу звозились отрутохімікати як з нашого, так і з навколишніх районів, однак надалі їх не вивозили і не утилізували.

Усе це турбує нас, жителів селища. Відповідно до регіональної програми „Заходи з безпечного поводження із забороненими і непридатними до використання в сільському господарстві пестицидами у Львівській області на 2005–2010 роки» (затверджена рішенням ХХІІ сесії ІУ скликання Львівської облради № 377 від 23.06.2005 року), отрутохімікати з Жидачівського району мали вивезти до 2009 року. Ми неодноразово зверталися в різні інстанції з проханням допомогти нам позбутись небезпечного сусідства, але далі бюрократичних відписок і порожніх обіцянок справа не рухалась. Коли ж влада виконає обіцянки?»

Кореспондент «Нового часу» Світлана Ушакова бачила все, описане у листі, на власні очі. Гніздичівці скаржаться на випари, їдкий запах, переживають, що то справжня загроза для їхнього життя та здоров’я. Справді, бочки геть проіржавіли. А в одному зі складів, який орендував підприємець зі Стрия, робітники ремонтували автівки. Як можна було працювати у таких умовах? Тепер там тільки сторож і два пси. Але злодії, незважаючи на страшну небезпеку, лізуть у склади, підбираючи всіляке залізяччя.

Що ж робить влада? Заступник голови РДА С. Демченко, коментуючи ситуацію в Гніздичеві, зазначив, що в офіційному листі Державного управління охорони навколишнього середовища Львівської області запевнили, що 2010 року отрутохімікати буде вивезено на утилізацію за кошти області й державного природоохоронного фонду, що самі визначають фірму, яка це робитиме.

Головний спеціаліст Держуправління охорони навколишнього середовища Ярослав Костур повідомив, що 2009 року отрутохімікати не було вивезено та утилізовано через брак коштів, які планувалося виділити, однак… знову забракло грошей через кризову ситуацію в країні. Та на останній колегії Держуправління було визначено, що до Євро-2012 отрутохімікати має бути вивезено з усіх районів. Спочатку вивозили з прикордонних зон, торік „поталанило” тільки Золочеву.

А якби не було Євро-2012? Ось у Білорусі його немає, а проблема непридатних отрутохімікатів потихеньку вирішується. У цій сусідній країні побувала редактор іншої районки – газети «Вісті» Червоноармійського району Житомирської області Ольга Бортнікова, яку я попросив поділитися враженнями. Ось що вона розповіла:

– Наприкінці травня цього року мені пощастило взяти участь у майстер-класі з екологічної журналістики «Як писати на складні екологічні теми на прикладі екоситуації півдня Білорусі», який організувала міжнародна ініціатива «Екологія і безпека» за підтримки Мінприродних ресурсів Білорусі та ГО «Екопроект Партнерство» для білоруських та українських журналістів. Акценти було зроблено на проблемах, спільних для Білорусі та України, зокрема й утилізації непридатних пестицидів. За останні кілька років мені неодноразово доводилося висвітлювати проблему збереження непридатних отрутохімікатів і міндобрив на території Червоноармійського району, яких у нас понад 15 тонн. Тому саме ця тема мене найбільше зацікавила. Бо ж у нас ці речовини лежать купами (тара вже згнила, все розсипалося і перемішалося) у сховищах, з яких місцеві жителі знімають дах, вибивають вікна та двері. І вся та гидота випаровується у повітря, разом з дощами потрапляє у криниці, в ґрунт.

У Білорусі непридатні пестициди також є однією з найбільш серйозних екологічних проблем, оскільки на території країни свого часу використовувалось 440 видів пестицидів. Враховуючи такі характеристики стійких органічних забруднювачів, до яких належать пестициди, як висока токсичність, здатність переміщуватися на великі відстані, забруднювати воду, повітря та ґрунт, провокувати онкозахворювання, безпліддя, й усвідомлюючи важливість вирішення цієї проблеми, у грудні 2003 року Республіка Білорусь офіційно приєдналася до Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі.

За результатами інвентаризації в Білорусі виявлено понад 7 тисяч тонн непридатних пестицидів на складах сільгосппідприємств і в 7 захороненнях, розташованих на території країни.

Указом Президента Білорусі затверджено Національний план виконання зобов’язань, прийнятих Республікою Білорусь за Стокгольмською конвенцією на 2007–2010 роки і на період до 2028 року. В рамках реалізації цього плану вже ліквідовано одне з семи захоронень пестицидів (Брестське). Тутешню отруту переупаковано та направлено на зберігання на спеціальний комплекс. На виконання Національного плану в республіці переупаковано 95 % непридатних пестицидів, які є на зберіганні в сільськогосподарських підприємствах. Аби це зробити, Білорусь отримала міжнародну допомогу – адже ні держава, ні сільгоспвиробники не мали таких коштів. Але, як розповів консультант Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища Юрій Соловйов, це лише тимчасове вирішення питання. Пестициди потрібно знищити екологічно безпечним способом, наприклад, методом високотемпературного спалювання (за температури 1100–1200 градусів за Цельсієм).

Як варіант білоруси розглядають можливість вивезення пестицидів за кордон, тим паче, що такі пропозиції вже надходили. Але вартість знищення при цьому становить від 2 до 3 тисяч доларів США за тонну. Водночас, окрім уже накопичених, в країні щороку утворюється близько 2 тисяч тонн небезпечних відходів в різних галузях, вивезення за кордон яких проблематичне. Тому в Білорусі зацікавлені, щоб мати у себе обладнання для знищення непридатних пестицидів. І запевняють, що до 2020 року проблему утилізації пестицидів у Білорусі буде вирішено.

Ми побачили Петриківське захоронення непридатних пестицидів. Там саме представники Мінприроди брали воду та ґрунт на дослідження.

Видовище гнітюче. Посеред лісу, в’їзд у який заборонено, розташована небезпечна зона. Я б сказала, мертва зона, яка нескоро стане чистою, навіть коли з цього захоронення небезпечні речовини буде вивезено та знищено.
[nggallery id=4]

На фото: відбір проб підземних вод із контрольних свердловин, розташованих навколо Петриківського захоронення непридатних пестицидів.

Олег ЛИСТОПАД

Leave a Reply