Останні записи

Чи вистачить нам води.

Зміни клімату вимагають невідкладної реакції від уряду й суспільств

У кожен з двох найменш водних для України в цьому сторіччі років — 2003-му та 2007-му — ми через посухи втратили під час виробництва зерна понад 3 мільярди євро. Начальник відділу агрометеорології Українського гідрометеоцентру Тетяна Адаменко каже, що урожайність озимої пшениці у 2003-му була трохи більшою за 10 центнерів з гектара, тоді як у сприятливому 2014-му — майже 40.

На це ЗМІ якось не дуже звертають увагу. Інша річ — паводки. Катастрофа на Дністрі 2008 року завдала збитків лише на мільярд євро, але про неї не писав і не знімав сюжети тільки ледачий.

Паводки і посухи — два боки однієї медалі

Масштабні збитки — не єдині спільні знаменники для цих природних явищ. Науковці зазначають, що і паводки, і посухи стали частішими, масштабнішими, отже збитковішими.

«Є переконливі докази змін клімату на Землі: підвищення рівня моря, танення льодовиків, теплі океани, збільшення частоти й амплітуди посух і паводків, — розповідає старший науковий співробітник відділу моделювання навколишнього середовища Інституту проблем математичних машин та систем НАНУ Андрій Демиденко. — В останньому звіті Міжурядової комісії зі змін клімату зазначено, що потепління на Землі відбувається, і дуже ймовірно, що основна причина — вплив людини».

Цікаво, що в нашій країні загальні річні обсяги річкового стоку не зменшуються, залишаючись приблизно однаковими рік у рік, а в майбутньому можуть навіть збільшитись, особливо для карпатських річок.

Так виглядатиме наш світ, якщо не вжити заходів для адаптації до зміни клімату. Колаж з сайту diariolaregion.com

Тобто заяви «в країні стало менше води» неправдиві. Інша річ, що в поведінці наших водних артерій дедалі частіше відбуваються серйозні зміни. Дощі стають ряснішими. За одиницю часу з неба падає стільки води, що її не встигає увібрати земля, річки переповнюються, настає паводок. Як наслідок, значна частина річного річкового стоку швидко скидається у природні або водосховища. Про високу ймовірність таких вибриків гідросфери «УК» вже розповідав у статті «Як поводитиметься клімат у найближчі 20—50—100 років» ще у грудні 2013-го. Тепер маємо лише додати, що оскільки загальна кількість води на рік має зберегтися, решту року опадів буде менше й річковий басейн сидітиме на голодному пайку. Тож ймовірність виникнення посухи та її тривалість збільшуються.

Як запобігти біді

«Попри те, що ці ризики добре відомі, уряди і бізнес часто залишаються непідготовленими, — каже наукововець. — Причина — звичний підхід до управління ризиками на основі лише реактивних заходів постфактум. Управлінці думають, що, як і після таких аварій, як Лав Канал (місто, побудоване на звалищі токсичних відходів), Бхопал (місто, в якому сталася найбільша за кількістю жертв техногенна катастрофа в сучасній історії — вибух та пожежа на хімзаводі), Севезо (тут стався катастрофічний викид діоксину, усіх 17 тисяч жителів довелося назавжди виселити), Чорнобиль, усе повернеться в нормальне русло».

Іншими словами, живемо за приказкою «Доки грім не вдарить…». Світ же переходить до активної адаптації до змін клімату і реагування на водні небезпеки. Голова мережевої організації «Глобальне водне партнерство–Україна» Ганна Цвєткова зазначає, що учасники Національного діалогу з переосмислення водної безпеки для України серед активних заходів назвали диверсифікацію сільгоспкультур і селекцію нових сортів; сезонне прогнозування клімату; заходи зі зменшення небезпеки лих на рівні громад; системи раннього попередження про екстремальну погоду; страхування.

Ефективний метод — додаткове затримання води і зрошення. Але яке? В Україні діє архаїчна радянська система, заточена під те, щоб вода якнайшвидше стекла, зібралася у водосховищах. Для цього каналізували русла річок. Далі зібрану в штучних морях воду вручну перерозподіляють між регіонами. Система має багато вад, зокрема неспроможність реагувати (пропускати, акумулювати, постачати) на сучасні надвеликі коливання водності. До того ж величезні дзеркала поверхні водосховищ випаровують дуже багато вологи.

Канада, США, Європа й наші найближчі сусіди білоруси активно почали відновлювати болота, заплави річок. У нас є лише невеликий пілотний проект на Поліссі з відновлення боліт. А до ідеї, що річка має меандрувати (звиватися), розливатися, наповнювати стариці та заплавні озерця, поки що свідомість управлінців не доросла. Позаторік, коли масово горіли торфовища в усій Україні, я запитав тодішнього очільника Мінприроди Сергія Курикіна, коли розпочнеться ремеліорація боліт. Пан Сергій сказав «уже працюємо» і навіть надав доручення підлеглим створити міжвідомчу робочу групу. Але далі листів до інших відомств із проханням надати прізвища учасників такої групи справа не пішла. А з приходом нового керівника виконавці з міністерства і думати забули про доручення попереднього шефа.

Прогноз катастрофи за чотири дні

Сучасні комп’ютери дають змогу робити точніші завчасні прогнози кліматичних явищ. Американські науковці створили комп’ютерну програму, яка здатна на певній території, навіть там, де немає постів метеорологічних спостережень, прогнозувати метеорологічні явища, зокрема великі посухи або катастрофічні паводки. Щоправда, завдяки наповненню бази даних з тих точок Землі, де пости таки працюють. Ми розповідали у матеріалі «Не поспішайте купувати кожухи» у жовтні 2016-го, що майже сотня наших метеостанцій передає дані до глобальної системи телезв’язку Всесвітньої метеорологічної організації. Та й на станції «Вернадський» в Антарктиді наші науковці недарма мерзнуть.

Українські математики отримали дозвіл на безкоштовне використання цієї програми. А ще вони її доопрацювали під наші реалії і зробили можливим прогнозування паводків на Пруті за чотири дні. Раніше це можна було зробити лише за чотири години, що було малопомічним для запобігання наслідкам катастрофічного паводка. Ймовірність сучасного комп’ютерного прогнозу погоди на 5 днів сягає 80%, тобто він справджується в чотирьох випадках із п’яти. Це дуже висока точність. А ось що робити, якщо прогноз не справджується, а кошти й ресурси на запобігання стихійному лиху вже витрачено, — інше питання, відповідь на яке теж треба шукати.

Чому, спитаєте, тільки на Пруті? Тому що цю роботу оплатили румуни, щоб завчасно знати, коли від нас примчить водяна гора. Нагадаю, що від Говерли річка Прут тече на схід в бік Яремчого та Чернівців. Через 100 км нижче за течією повертає на південь і утворює природний кордон між Молдовою й Румунією. Біля румунського міста Ясси річка стає судноплавною і впадає біля м. Галац в Дунай.

Будуть гроші на інші розробки — матимемо такі самі завчасні прогнози і для Дністра, і для Дніпра.

Щодо посух, то Інститут проблем математичних машин та систем ще не робить сезонних прогнозів, вчиться поки що. Але непрямий прогноз щодо збільшення тривалості посух на річках, що течуть із Карпат, вже може зробити. Дослідження показали, що в найближчому майбутньому частота так званих 2% паводків (це такі, що трапляються раз на 50 років) збільшиться на 15—20%. Якщо річна кількість опадів не зміниться, це обов’язково призведе до більшої тривалості посух, оскільки дощитиме сильніше, але рідше.

Поки що прогнозування — єдине, що так-сяк впроваджується в нашій країні як заходи із запобігання негативним проявам змін клімату та проблем з перерозподілом води. Думати й діяти в інших напрямах теж треба, причому невідкладно.

КОМПЕТЕНТНО

Микола КУЗЬО,
заступник міністра екології та природних ресурсів:

— Торік парламент ухвалив зміни до Водного кодексу, спрямовані на впровадження Водної рамкової директиви ЄС, передбаченої Угодою про асоціацію з ЄС. Зміни передбачають перехід на басейновий принцип інтегрованого управління водними ресурсами. Тобто для кожного річкового басейну буде складено план управління. Нині завершується робота щодо ухвалення понад 10 необхідних підзаконних актів, які визначають порядки, методики, виокремлення суббасейнів тощо.

Перехід на інтегроване управління і плани управління басейнами мають включати і питання очистки стічних вод, санітарію, захист від забруднення нітратами, питання паводків, захисту місць мешкання тварин тощо. Саме тому важливе залучення і координація з органами, відповідальними за впровадження інших водних директив.

Олег Листопад, «УК» https://ukurier.gov.ua/uk/articles/chi-vistachit-nam-vodi/

6.04.17

Leave a Reply