ДЕ БАГАТО НЯНЬОК, ТАМ ДИТИНА БЕЗ ОКА
Староріччя річки Когильник відкарбувалось в нашій дитячій пам’яті, як райський куточок первозданної природи. Та у вісімдесятих роках до цієї місцини «дійшли руки» всюдисущих меліораторів. У результаті «меліоративних» робіт було спрямлено русло Когильника. А родючий наносний ґрунт, на якому мешканці села Новоолексіївка вирощували городину, розгорнуто скреперами, внаслідок чого оголився осолонцьований пласт землі. Власне мета, яку ставили перед собою «володарі природи», була доволі прагматичною: відвоювати землі у річки для вирощування сільгоспкультур. Відвоювали. Проте врожайність зернових культур, якими засівались ці території, була вкрай низькою, що й зумовило подальше небажання деяких фермерів обробляти ці землі. Територія заболочувалася, Староріччя (частина природного меандру річки Когильник) заросло очеретом, захаращувалося сміттям.
Але знайшовся ентузіаст, місцевий житель Василь Іванов, який 2002 року взяв в оренду 4 га Староріччя і згодом ще 20 га заплавних територій строком на п’ять років. За власні невеликі кошти, тижнями не вилазячи з лопатою із багнюки, він виконав величезний обсяг роботи із розчищення Староріччя та його зариблення, висадив багато дерев.
І річка – ожила! Майже відразу на позитивні зміни відреагувало птаство – адже ріка є екологічним коридором. Місцеві мешканці оцінили переваги відродженої території – приїжджали на відпочинок і риболовлю. Тут проводили дослідницькі роботи студенти одеських вузів, вони ж побудували орнітологічну вежу; відпочивали та вивчали флору та фауну школярі, а фермер проводив для них пізнавальні екскурсії. Обводнена ділянка створювала чудові умови для росту рослин, які є цінним кормовим ресурсом.
За логікою, місцева виконавча влада мала б сприяти діям фермера, подбати про збереження цієї території, надати їй природоохоронний статус – відповідні наукові обґрунтування ентузіасти-природоохоронці підготували за свій кошт. Чиновникам райадміністрації залишалося тільки реалізувати свої повноваження щодо «внесення пропозицій відповідним органам місцевого самоврядування, щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», як це передбачає Закон України «Про місцеві державні адміністрації».
Але чомусь районна влада не хоче перейматися питаннями збереження та відтворення довкілля. Ініціювала створення нового об’єкту природно-заповідного фонду України громадська екологічна організація «Відродження». Відповідне клопотання з обґрунтуванням щодо створення ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Кундуки», загальною площею 166,12 га було подано до Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області ще у липні 2006 року. У клопотанні зазначено, що ця природна екосистема належить до приморсько-степового екологічного коридору і є місцем відпочинку під час міграцій рідкісних птахів, зокрема й занесених до Червоної книги України.
Процедура створення природоохоронних об’єктів передбачає погодження з власниками та користувачами території. Власником території є Дмитрівська сільрада, яка своїм рішенням №19 від 29.06.2006 р надала погодження на створення заказника; а орендарем був фермер Іванов В.М., який також надав лист-погодження. Для остаточного рішення необхідно було отримати погодження від Татарбунарської РДА. Але голова райдержадміністрації Мусіхін О.М. не квапився візувати погодження, ігнорував листи з Держуправління екології щодо розгляду матеріалів та погодження створення ландшафтного заказника місцевого значення «Кундуки».
Так минуло 3 роки! Тим часом, термін дії договору оренди Івановим В.М. закінчився, а поновлення договору, зі слів спеціалістів РДА, виявилось неможливим «у зв’язку з відсутністю нормативної документації проведення аукціону». Юридично на цій території є господар – Дмитрівська сільрада, а управляє землями за межами населених пунктів Татарбунарська РДА, при цьому «Кундуки» залишено на поталу браконьєрам. Правду кажуть: де багато няньок, там дитя без ока.
Усі три роки влада шукала «аргументів» для відмови у створенні заказника та знищувала фермера – перевірки, комісії, безпідставні штрафи. У чому його тільки не звинувачували! І в затоплені території, і в підтоплені Арцизького району, і навіть… у розвитку туризму! Що ж маємо на «Кундуках» сьогодні? Староріччя зневоднено через незаконний забір води в межах Саратського, Арцизького і Татарбунарського районів. Вище за течією, на межі з Саратським районом, повністю пересипано жорствою русло річки Когильник, що негативно вплинуло на гідрологічний режим нижче течії. Немає прибережних захисних смуг. Перевипас. А в квітні цього року, в гніздовий період, на території Староріччя було спалено очерет на площі більш ніж 50 га, горіло 1500 дерев. Як наслідок, гинули птахи і тварини. Під час перевірки члени громадської організації виявили тут велику кількість відстріляних гільз, хоча в Україні заборонене весняне полювання. Вкрадено орнітологічну вежу. На жаль, господарі даної території (Татарбунарська РДА і Дмитрівська сільрада), а саме вони відповідають за її стан, дуже спокійно сприйняли інформацію про підпал. Або ж не розуміють власної відповідальності, або ж така ситуація їх влаштовує і сумління їх не мучить.
Єдиним, хто вболівав за все, був фермер Іванов. Він повідомив про скоєне. 24 квітня 2009 року ми надіслали голові Татарбунарської райради Кожухаренко Н.Г. акт та лист з проханням розглянути на комісії з питань екології дану ситуацію і розробити запобіжні заходи, щоб покінчити в районі з таким руйнівним явищем, як пали. Та на лист РГЕО «Відродження» Татарбунарська райрада відреагувала аж 25 червня 2009 року, розглянувши питання на спільному засіданні постійних комісій. Депутати влаштували бюрократичний футбол, «перепасувавши» вирішення питання в Татарбунарській РДА, і рекомендували розглянути його на колегії райдержадміністрації. У свою чергу, керівництво адміністрації не розгубилось і відхилило розгляд зазначеного питання на колегії, посилаючись на Положення про колегію, у якому екологічних питань немає. Бюрократія у своїй винахідливості тікати від реальних проблем життя безсмертна!
Тепер долю Когильника планується розглянути на апаратній нараді аж в ІІІ кварталі 2009 р. І невідомо ще, чи таки розглянуть і що саме вирішать. Як казав Остап Бендер, «справи йдуть, контора пише»,. А тим часом Василеві Іванову телефонують зі шкіл району і запитують, коли можна приїхати поспілкуватися з природою. Адже у нас таких куточків природи майже не залишилось.
Ірина ВИХРИСТЮК,
голова громадської організації «Відродження»,
Іван МАКСИМЧУК,
депутат Татарбунарської райради (Одеська обл.)
«Селянська правда», №97, 18 серпня 2009
Leave a Reply