Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Соратник знаменитого Фальц-Фейна. Климентій Сіянко (1868 – 1946)

 

Iм’я органiзатора популярного заповiдника-зоопарку Асканiя-Нова дворянина Фрiдрiха Едуардовича Фальц-Фейна добре вiдоме у всьому свiтi. Проте iсторiя вимагає вiддати належне i його найближчому помiчнику, селянському сину Климу Сiянку. Без нього Фальц-Фейну багато чого не вдалося б досягти.

Климентiй Євдокимович Сiянко народився 25 листопада 1868 р. у селi Тюньки Чигиринського повiту Київської губернiї у скромнiй, релiгiйно-патрiархальнiй селянськiй родинi. Закiнчивши церковно-приходську школу, у 1884 роцi наймитом потрапив до Асканiї-Нова. Спочатку працював у плодовому саду, а з 1886 р. по 5 липня 1930 р. – у зоологiчному парку. Фрiдрiх Фальц-Фейн швидко помiчає працелюбного i талановитого хлопця, до того ж, великого любителя природи, i довiряє йому свої найзаповiтнiшi мрiї. “В Асканiї повинен бути створений найбiльший зоопарк свiту, рай для тварин у величезному заповiднику, – говорив Фрiдрiх своєму молодому соратнику Климу Сiянко. – Кожна рослина стане жити, як визначено природою. I тварини, якi тут будуть, не повиннi вiдчувати нiякого страху при кроках людини, яка до них наближається. Спокiйно та безтурботно вони повиннi будувати гнiзда чи нори, виводити своїх дитинчат, i, нарештi, помирати у густiй хащi… Степ повинен належати тваринам”.

Сiянко стає заступником завiдуючого Асканiйським зоопарком, проводить iнкубацiйнi роботи, вперше одержує в неволi приплiд вiд страусiв: африканських – у 1895 р., нанду – у 1898 р., ему – у 1916 р. Пiд керiвництвом Климентiя Євдокимовича Асканiйський зоопарк стає одним з кращих у Росiйськiй iмперiї. На жаль, за роки радянської влади зоопарк розгубив бiльше половини свого колишнього багатства.

Знищенi пiд час громадянської вiйни i в 30-тi роки архiвнi документи Асканiї не можуть допомогти належним чином оцiнити внесок цього талановитого натуралiста-самоука у становлення заповiдника-зоопарку.

У серединi 1917 р. Фрiдрiх Фальц-Фейн назавжди покидає Асканiю-Нова. Вченi України i Росiї, стурбованi долею заповiдника, направляють туди мандрiвника П. К. Козлова, I. К. Пачоського, М. М. Завадовського. Проте цiлком очевидно, що жоден з них, офiцiйно вiдряджених до Асканiї з метою її збереження, нiчого б суттєвого не домiгся, якби не самовiдданi, героїчнi, часто з ризиком для життя зусилля старих асканiйцiв – К. Є. Сiянко, П. С. Кучерова, Ю. I. Iгумнової, Г. I. Рiбергера. Цим скромним та мужнiм людям нащадки зобов’язанi тим, що маєток Асканiя-Нова, єдиний у Таврiї, не був пограбований нi червоними, нi бiлими, нi зеленими. I недаремно деякi з давнiх працiвникiв Фальц-Фейна, у тому числi i К. Сiянко, були удостоєнi звання Героя Працi.

Тривалий час про останнi роки життя Климентiя Євдокимовича мало що було вiдомо. I лише тепер, ознайомившись з матерiалом СНБ України, можна розповiсти про його сумну долю.

Влiтку 1930 року у заповiднику починається чергова “чистка”. Сiянка разом з Рiбергером, засновником та ревним хранителем асканiйського музею, як старих працiвникiв “багача” Фальц-Фейна, “чистять” за першою категорiєю i 5 липня 1930 р. виганяють iз заповiдника. Сiянко переселяється у село Скворцовка, що неподалiк вiд Асканiї-Нова. Генрiх Рiбергер вiд’їжджає до родичiв пiд Мелiтополь. Нiчого не скажеш – “гiдна” нагорода за життя, вiддане Асканiї…

Однак на цьому нещастя 65-рiчного Климентiя Євдокимовича не закiнчились. 29 жовтня 1933 року чекiсти заарештовують його за пiдозрою в участi в асканiйськiй контрреволюцiйнiй органiзацiї, пригадують роботу пiд час петлюрiвщини у товариствi “Просвiта”.

“На пiдставi матерiалiв попереднього слiдства нижче перелiченi особи звинувачуються: (…)

10) Сiянко Климентiй Євдокимович. Народився у 1868 р. у с. Томкове колишньої Чернiгiвської губ. (данi ГПУ про мiсце народження Сiянко не сходяться з вiдомими автору – В. Б.). Довгi роки служив у Фальц-Фейна, займаючи посаду пом.зав. зоопарком. Був членом монархiчного союзу, був вичищений за першою категорiєю iз Асканiї-Нова, як класовочужий елемент, б/п, з початковою освiтою, українець, громадянства УРСР, у тому, що:

а) Був учасником к-р органiзацiї Асканiї-Нова, яка ставила собi цiллю повалення радвлади.

б) Завербував у к-р органiзацiю Рiбергера, Литвиненко, Левочко, Драгана та iн.

в) За завданням к-р органiзацiї органiзував к-р повстанський осередок у с. Скворцовка Ново-Троїцького р-ну за участю бр. Бикових, Лакузи та iн.

У скоєннi злочинiв, передбачених ст. 54-II КК УРСР винним себе визнав”.

Iзолювавши на довгий час “лiдерiв” асканiйської контрреволюцiйної “органiзацiї” – вiдомого еколога Станчинського, його соратникiв Фортунатова, Гуналi, сталiнськi кати не посилали в Гулаг Сiянко та iнших давнiх асканiйцiв. Вiн i ще троє лiтнiх людей одержали по 3 роки умовно i були випущенi на волю.

Помер Климентiй Євдокимович 28 лютого 1946 р. у Мелiтополi. Реабiлiтований ухвалою Судової колегiї з кримiнальних справ Верховного суду УРСР 2 листопада 1957 р. “За недоказанiстю у його дiях складу злочину”.

В.Є. Борейко

Розстріляна екологія

Нариси про репресованих діячів охорони природи україни

(За матеріалами досліджень Комісії із заповідної справи та охорони дикої природи УЕА «Зелений світ» – В. Борейко, В. Грищенко, Г. Дремлюга, О. Листопад)

«Зелений світ», екологічна газета України

Спеціальний випуск №10-11

Серпень 1994 року

Над номером працювали: С. Желяскова, О. Листопад, М. Прилуцький, Е. Яцеленко,

Фото із особистих архівів, матеріалів СБ України та ін. джерел

Фото перезнімали О. Шелудько, Ю Самеляк, С. Полюх, В. Борейко

Leave a Reply