Останні записи

Посівам — захист, гусям — життя

Весна 2009-го в Лозівському районі Харківської області пам’ятна панікою і грандіозним скандалом. Береги Краснопавлівського водосховища вкрили трупи диких гусей. Рятувальники МНС нарахували 1358 тушок. За даними еколога Валерія Ловчиновського, який спостерігав ці події, загиблих гусей було в кілька разів більше — близько 5 тисяч голів. Просто рятувальники не стали діставати з очеретів і перераховувати всіх загиблих птахів, а спалювали і закопували тих, що лежали на видноті. За свідченнями Ловчиновського, тоді отруїлася величезна кількість польових горобців і дрібних зерноїдних птахів, на загибель яких офіційно ніхто не звернув уваги.

Зброя масового знищення — на прилавку й через Інтернет
Що сталося? Спочатку думали, що це пташиний грип, звідси й паніка. Але згодом лозівська міліція встановила, що гуси наїлися мишачої труйки, яку розкидали на навколишніх полях працівники місцевих сільгосппідприємств. Збитки держави становили майже 700 тисяч гривень, але кримінальна справа до суду не потрапила: як повідомили екоактивісту Сергієві Шапаренку з міліції, провадження закрили, бо «не змогли встановити» особу, яка скоїла злочин.

Так що в нас залишається один винуватець: фосфід цинку. Саме він становить основу застосованого на Лозівщині препарату роденфос. Ця речовина справді варта того, щоб придивитися до неї уважніше.
Ця отрута начебто під забороною. «Начебто», бо у списку офіційно дозволених антигризунячих отрут зареєстровано препарати фосфіт, стрілець, щурін та вже згаданий роденфос. Усі, по суті, — ФЦ, просто з різними добавками. Як засіб боротьби з гризунами фосфід цинку вже давно заборонено майже в усіх країнах ЄС, а також у Росії та Білорусі. У цих країнах замість нього застосовують сучасні біологічні препарати, які діють передусім на дрібних мишоподібних. Так і посіви захищені, й гуси живі.

Україна фактично залишилася останньою великою європейською державою, де цей препарат офіційно зареєстрований, продається, використовується і рекламується.
Чому сусіди відмовили у візі цій речовині? А тому, що фосфід цинку — надпотужна отрута. Причому невибіркової дії. Препарати ФЦ мають рятувати урожай від мишей. Але нищать вони не лише сірошкуру загрозу врожаю. Застосовуваний під різними назвами ФЦ діє як зброя масового знищення, вбиваючи величезну кількість птахів і ссавців. Суворі інструкції мають начебто запобігти таким нещастям, але папір — то папір, а життя — то життя.

Перед застосуванням порошок фосфіду цинку змішують з облитим олією (щоб краще пристав) зерном. Цю приманку мають закладати у мишачі нірки та ще й зверх притоптувати — щоб птахи не наїлися. Але хто нахилятиметься до кожної дірки? І на практиці отруєну приманку розкидають широкими помахами руки просто на землю. Але й там, де таки трапиться сумлінний працівник і нагодує отрутою саме мишачу схованку, смертельна принада все одно знаходить шлях до інших жертв. То кабан розриє землю, приваблений запахом олії, то сама миша встигне відкопатися і виповзти перед смертю на білий світ, пропонуючи себе як убивчу поживу крилатим і чотирилапим хижакам.

Чи триватимуть протести екологістів проти застосування фосфіду цинку — покаже рішення суду. Фото УНIAН

Чи триватимуть протести екологістів проти застосування фосфіду цинку — покаже рішення суду. Фото УНIAН

Список жертв — від горобців до вепрів
Список жертв фосфіду цинку налічує сотні видів живих створінь. Гинуть як зерноїдні, так і комахоїдні птахи. Перші — скльовуючи протруєне зерно (смертельна доза для дрібної пташки — 10–15 зерен), другі — комах, які їли олію на протравленому насінні. Поїдаючи вбитих ФЦ гризунів і дрібних птахів, від вторинного отруєння гинуть хижі птахи та ссавці.
Фосфід цинку був і залишається серед тих чинників, які «допомогли» потрапити до Червоної книги великому і малому підорликам, степовому орлу, луговому і степовому луню, сірому і степовому журавлю, червоноволій казарці, малій білолобій гусці, степовому канюку, чорному і червоному шуліці, орлу-могильнику та багатьом іншим.

Але й так званим фоновим видам від ФЦ непереливки. Червона книга чи не червона — цій отруті байдуже, вона нищить усе підряд. Крім занесених у списки зникаючих, жертвами отрути є кроти, дикі качки, гуси, куріпки, фазани, граки, зяблики, мартини, лелеки, чаплі, в’юрки, вівсянки, горобці, жайворонки, байбаки, зайці, кабани, вовки, лисиці, борсуки, козулі. До речі, з огляду на величезну шкоду мисливській фауні проти застосування ФЦ мали б виступити і мисливці. Але вони чомусь мовчать.

Ветеринари стомились рахувати
Наприкінці 2012 року Київський еколого-культурний центр зробив запити в усі 25 обласних держуправлінь екології та природних ресурсів, обласних екологічних інспекцій та обласних головних управлінь ветеринарної медицини із проханням повідомити про факти загибелі диких, домашніх і сільськогосподарських тварин на території цих областей від фосфіду цинку. Крім цього, було проаналізовано наукову літературу, а також публікації в Інтернеті. Цифри вражають, а особливо дані ветеринарів, які за службовим обов’язком проводять експертизи причин загибелі тварин (і це попри те, що Одеське, Чернігівське, Донецьке і Волинське Головні обласні управління ветеринарної медицини інформації не надали, посилаючись зокрема на брак обов’язкової статистики з цієї теми).

Наприклад, у Запорізькій області за даними ветслужби з 2000-го по 2012 рік зафіксовано загибель від отруєння фосфідом цинку чотирьох диких кабанів, 160 курей, трьох коней, трьох собак, двох корів і кішки.
А на Херсонщині за цей самий період від ФЦ загинули 181 курка, одна вівця, 27 собак та чотири свині. У 2011-му тут отруїлися майже чотири сотні диких гусей, четверта частина з них — різні види червонокнижних. Масова загибель цих птахів сталася на ставках заповідника «Асканія-Нова». Було встановлено, що гуси гинули після прильоту з вечірньої годівлі на полях. Крім того, чимало гусей, яких не було пораховано, залишилися лежати на сусідніх із заповідником сільгоспугіддях, де й було розсипано отруєне фосфідом цинку зерно.
Насправді випадків загибелі тварин, особливо диких, набагато більше, ніж зазначено в офіційних відповідях. Просто на відміну від сільськогосподарських, їхньої загибелі за рідкісним винятком ніхто не фіксує, а на дрібних тварин — горобиних птахів, гризунів, зокрема червонокнижних (різні види сліпаків, ховрах, темна і степова мишівки, звичайний і сірий хом’яки та інші), взагалі ніхто не зважає.

Те, що птаство таки гине від ФЦ, вказують і дані Українського товариства охорони птахів. Так, орнітологи зафіксували загибель диких птахів у Криму. У 2010 році в районі Джанкоя загинуло понад 200 сірих куріпок, взимку 2011-го — близько 70 червоноволих казарок, у 2012 році в Красноперекопському районі — близько 300 диких гусей. Ще раніше, в 2008 році, загинуло 5 тисяч особин голуба-синяка, а в 2010-му — така сама масова загибель голуба-синяка. Хоч причин загибелі цих птахів не аналізували, з великим ступенем ймовірності (за клінічними ознаками) можна припустити, що винуватець — таки фосфід цинку.

Закони і конвенції — на боці хом’яка
Застосування фосфіду цинку суперечить трьом законам України і двом міжнародним угодам, ратифікованим нею. 1996 року Україна приєдналася до Бернської конвенції. Згідно з її документами, проти дрібних гризунів: хом’яка звичайного, мишівок степової та лісової, сліпака буковинського, ховрахів європейського і крапчастого, полівки снігової та економки — заборонено застосування отрут. Однак уже 16 років Україна активно використовує під різними назвами проти цих, як і проти інших дрібних диких гризунів, фосфід цинку.
Згідно з підписаною в 1999 році Україною міжнародною угодою «Про збереження кажанів в Європі», перед реєстрацією пестицидів потрібно вивчити їх вплив на кажанів. На порушення цього документа таких досліджень щодо стрільця, фосфіту, роденфосу і щуріну не проводили.

У травні 2011 року Верховна Рада ухвалила закон щодо посилення заходів з боротьби з браконьєрством, яким використання отрут проти всіх представників дикої фауни України заборонено. Цей закон забороняє ті знаряддя добування тваринного світу, що призводять до «калічення диких тварин, їх страждань та масового безконтрольного знищення». А саме такі наслідки використання ФЦ та його похідних.

Ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» дозволяє державну реєстрацію лише тих пестицидів, які безпечні для довкілля за умови дотримання регламенту їх використання. Однак застосування зареєстрованих в України роденфосу, стрільця, щурину і фосфіту навіть за умови чіткого виконання регламенту щодо їх застосування в будь-якому разі завдає шкоди довкіллю, спричиняє загибель дикої фауни.

Усе це переконливо свідчить, що такі зооциди не можна застосовувати в України, а отже, треба негайно видалити їх зі списків дозволених отрут. Такої самої думки і керівництво профільного міністерства.
Але у чиновників, які зареєстрували ці препарати, чомусь не піднімається рука зробити відповідні дії й вилучити похідні ФЦ зі списку офіційно дозволених хімпрепаратів. Тому громадськість домагається скасування реєстрації через суд.

5 червня 2013

Олег ЛИСТОПАД  http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/posivam-zahist-gusyam-zhittya/

 

Leave a Reply