Останні записи

Борець з посухами. Олексій Вангенгейм (1881 — 1937)

 

Цю людину iз свiтовим iм’ям майже 60 рокiв нiхто не згадував. Видатний метеоролог, органiзатор науки, краєзнавець, дiяч природоохоронної справи, Олексiй Теодосiйович Вангенгейм був вилучений зi всiх енциклопедiй та довiдникiв.

 

Народився вiн 9 жовтня 1881 р. у селi Крапивна Конотопського повiту Чернiгiвської губернiї у помiщицькiй сiм’ї. Батько, Теодосiй Петрович, був земським дiячем, народним учителем та вiдомим метеорологом. Ще в 1897 р. на своєму хуторi Уютне вiн органiзував метеорологiчну станцiю i зразкове дослiдне поле, якими керував 22 роки. Потiм вiн працював у Харковi, у Наркомземi УРСР. Iнтерес до метеорологiчних дослiджень передався i його сину Олексiю.

 

У 1906 р. Олексiй Теодосiйович закiнчив фiзико-математичний факультет Московського унiверситету, у 1909 — Московський сiльгоспiнститут. Заарештовувався за участь у студентських заворушеннях.

 

О. Т. Вангенгейм деякий час працював з батьком в Уютному, потiм на Княждворськiй обласнiй дослiднiй станцiї. Пiд час першої свiтової вiйни служив метеорологом у дiючiй армiї. В 1928 р. вступив до партiї бiльшовикiв i став професором МДУ.

 

З 1920 по 1924 рр. працював у Головнiй фiзичнiй лабораторiї, з 1924 по 1929 рр. — заступником начальника Головнауки НКП РСФСР, по 1934 р. — був членом Президiї Державної вченої ради. 1929 р. вiн очолює Гiдрометеорологiчний комiтет СРСР, органiзовує Бюро погоди СРСР та декiлька метеорологiчних журналiв. За його iнiцiативою вiдкриваються Московський та Харкiвський (нинi Одеський) метеорологiчнi iнститути, декiлька технiкумiв. У серпнi 1932 р. професор О. Т. Вангенгейм призначений членом колегiї НКЗ СРСР. З 1933 р. входить до складу Комiтету по заповiдниках при Президiї ВЦВК.

 

З 1929 по 1930 р. Олексiй Теодосiйович входив до ради Всеросiйського товариства охорони природи. У вереснi 1929 р. брав участь у Першому всеросiйському з’їздi з охорони природи, виступивши з доповiддю «Охорона природи та соцiалiстичне змагання». Його роль на з’їздi була дуже вiдповiдальною, бо вiн намагався зв’язати природоохоронну справу, по сутi своїй протилежну природi бiльшовизму, з п’ятирiчним планом соцбудiвництва. Iншими словами — намагався «пофарбувати» природоохоронний рух у захисний колiр.

 

«Проте, — говорив Вангенгейм, — треба визнати крайнiстю трактування справи охорони природи виключно з точки зору рацiоналiзацiї виробництва та експлуатацiї природних багатств. Не можна випускати з виду i суто культурних, i наукових iнтересiв, пов’язаних з цiєю справою».

 

О. Т. Вангенгейм був обраний до оргбюро по скликанню Всесоюзного з’їзду з охорони природи, проте в ньому (початок 1933 р.) участi чомусь не брав.

 

У 1930-1931 роках Олексiй Теодосiйович був заступником голови Центрального бюро краєзнавства, що займалося природоохороною. Оскiльки старий бiльшовик Смiдович значився головою бюро лише формально, то весь тягар цiєї робти лiг на плечi професора О. Т. Вангенгейма.

 

У цей час зi сторiнок рiзних друкованих видань, у тому числi й газети «Правда», краєзнавцi зазнавали огульної критики за дiяльнiсть з охорони пам’яток старовини та природи. Вангенгейм як мiг вiдстоював цi важливi напрями роботи ЦБК. Будучи вiдповiдальним редактором журналу «Известия ЦБК» (1929), а потiм i «Советского краеведения», вiн активно вiв «крамольну» природоохоронну тему. I що дуже важливо: не пiдключився у своєму виданнi до цькування «буржуазних» краєзнавцiв. За що був знятий з посади редактора, а потiм виведений не лише зi складу редколегiї журналу, а й президiї ЦБК. А оновлена редколегiя «Советского краеведения» опублiкувала покаянну статтю «Про полiтичнi помилки, допущенi в журналi «Советское краеведение», де Вангенгейм i його колеги звинувачувалися у «лiберальному ставленнi до боротьби зi «старим краєзнавством».

 

26 жовтня 1931 р. у Москвi вiдкрилася Всесоюзна конференцiя по боротьбi з посухою. О. Т. Вангенгейм, як голова недавно створеного Гiдрометкомiтету СРСР, робив на нiй одну iз основних доповiдей. Для боротьби iз суховiями пропонував використовувати методи, запропонованi ще В. Докучаєвим. Проте замiсть серйозного наукового обговорення конференцiя вилилась у полiтизований спектакль iз закликами оголосити вiйну природi. Невiгласнi засоби, на зразок запропонованого агрономом Криловим замороження грунтiв для боротьби з посухою проходили «на ура». Науковi ж доповiдi Вангенгейма та нечислених його колег пiддавались критицi за «академiзм». Проте Олексiй Теодосiйович не ухилявся вiд суперечки, доводячи необхiднiсть виважених, продуманих стосункiв з природою. Бiльше того, у 1932 р. разом з професором В. В. Станчинським вiн створює у заповiднику Асканiя-Нова станцiю по дослiдженню суховiїв.

 

27 березня 1934 року постановою колегiї ОГПУ О. Т. Вангенгейма було ув’язнено по статтi 58-7 у виправно-трудовi табори на десять рокiв. Його звинуватили у контрреволюцiйнiй дiяльностi в системi Гiдрометеослужби, за участь в антирадянськiй групi «Всеукраїнський центральний блок». Покарання вiдбував на Соловках. А 9 жовтня 1937 року Олексiй Теодосiйович за постановою Особливої трiйки УНКВС по Ленiнградськiй областi був засуджений до розстрiлу по статтi 58-6 (шпигунство). Вирок виконаний 3 листопада 1937 року (хоча в деяких джерелах наводиться iнша, невiрна дата його смертi). Реабiлiтований посмертно Вiйськовою Колегiєю Верховного Суду СРСР 23 червня 1956 року.

В.Є. Борейко

Розстріляна екологія

Нариси про репресованих діячів охорони природи україни

(За матеріалами досліджень Комісії із заповідної справи та охорони дикої природи УЕА «Зелений світ» — В. Борейко, В. Грищенко, Г. Дремлюга, О. Листопад)

«Зелений світ», екологічна газета України

Спеціальний випуск №10-11

Серпень 1994 року

Над номером працювали: С. Желяскова, О. Листопад, М. Прилуцький, Е. Яцеленко,

Фото із особистих архівів, матеріалів СБ України та ін. джерел

Фото перезнімали О. Шелудько, Ю Самеляк, С. Полюх, В. Борейко

Leave a Reply