|
|||||
|
за оцінками громадських організацій, чиновники різних рангів, незважаючи на пряме доручення губернатора Харкывської області та титанічні зусилля справжніх ентузіастів, всіляко саботують створення парків, намагаються віддати під них не цінні у природоохоронному значенні землі, затягують процедури тощо. Если вы хотите увидеть кусочек Крыма в Донецкой области, отправляйтесь на базу отдыха «Лукоморье». Она расположена на территории «Донецкого кряжа» возле села Малая Шишовка между горами Синяя и Ясеневая. Небольшой, но чистый и уютный водоем окружают невысокие горы. Если вам приходилось ездить из Севастополя к Тыловому, то вы сразу заметите, что рельеф местности и очертания крымских гор очень похожи на наш уголок у «Лукоморья». Здесь есть все условия для семейного отдыха. На берегу пруда построены около двадцати беседок, возле каждой есть мангал. Во дворе кафе красуется настоящая русская печь, на ней можно приготовить обед, испечь пирог. Зелених і блакитних плям на карті Донеччини небагато. Але тим більша цінність. «У Донецькій області, яка займає лише 4,4% площі держави, проживає 10% населення та зо¬середжено 23% промислового потенціалу України. На нашу територію припадає надзвичай¬но високе антропогенне і техногенне навантаження та інтенсивне використання природних ресурсів, що не могло не позначитись на якості довкілля і стані природи», – заявляють в один голос голова Донецької обласної ради А.М. Близнюк та голова Донецької обласної державної адміністрації В.І. Логвиненко. Селяни не хочуть, щоб у них біля села був національний парк. І не хочуть під нього – навіть у зону з найменш заповідним режимом – віддавати свої землі. Так, швидше за все за цим криється бажання місцевих ділків роздерибанити землі сільрад, але цей спротив “народу” процесс створення парків це зупинить всерйоз і надовго. Що краще: створити парки зараз на меншій території, чи битися за більші площі, ризикуючи прогавити момент можливості створити парки узагалі? Я – за другий варіант, бо це ми вже проходили на прикладі “Голосіївського”. Свого часу Салій згоджувався підписати документи на його створення, але на площі меншій, ніж хотіла громадськість, очолювана Григорієм Гончаренком (земля йому пухом). Підсумок: у нинішнього НПП “Голосієвський” землі з вилученням нема узагалі. А якби згодилися на пропозицію Салія, то може й розширили б згодом до бажаних розмірів… Вчені пропонували розширити заповідник на 12 тисяч гектарів. Та зробити це попри президентське же доручення та кілька доручень Кабміну, виявилося непросто. По-перше, тому, що нинішня «висока» влада проводила й проводить недолугу земельну та приватизаційну політику. Поки говорили та балакали про заповідання, аж – гоп: частина ділянок уже встигла знайти собі власників. Отож довелося відмовитись від усіх вже розпайованих чи запланованих під розпаювання земель, від усіх територій, які так чи інакше можуть стати предметом довгих та безплідних спорів. Господи! Ну до чего же я не хочу и не люблю писать про политику. А она, проклятая, как ни возьмись за что-либо, так во все щели и лезет. Хотел писать о том, что надо немедленно помочь прикарпатцам спасти недостроенные дамбы и дать маленькими мальчикам и их родителям возможность спать спокойно по ночам, а вышел снова пасквиль на наше правительство. Цей заповідний ліс гарно вписується у туристичний маршрут, на якому також можна побачити Кедрові палати – резиденцію того самого Шептицького, скуштувати води з срібно-сірчаних джерел, погодувати або власноруч упіймати (що кому більше до душі) форель в одному із рибогосподарств. А ось – одна із двох досі збережених у Європі(!) доменних традиційних печей, побудована ще 1812 року. Хто більші звірі — ті, на кого полюють чиновні «цабе» чи самі сановиті мисливці? Стаття «Кабани спецпризначення» та кілька попередніх публiкацiй минулих років (ситуація, на жаль, покращилася ненабагато) розкривають тему так званих «панських полювань». Такi й досi у нас є, хоча пани, офiцiйно, давно перевелися… Звичай органiзовувати бiйню тварин у найкращих куточках української природи, облаштовувати закритi мисливськi зони для обраних учасники зеленого руху вважають характерною ознакою феодалiзму, з обiймiв якого нiяк не вирветься Україна. Мир – заповедникам, война – браконьерам всех мастей Мир – заповедникам, война – браконьерам всех мастей |
|||||