Адміністрація Чорнобильської зони на словах планує «забезпечувати бар’єрну функцію», а на ділі – планує нагодувати-напоїти радіацією дві третини України. Це видно з щойно оприлюдненої Стратегії розвитку зони відчуження на 2021-2030 р.р.
An aerial photo of the River Pripyat and its surrounding floodplain meadows, wetlands and oxbow lakes. This is an extremely important site for migrating birds (mainly waders) who stop here to feed on the abundance of food before continuing their migration. Turov area, Polesie, Belarus. © Daniel Rosengren
Зокрема, до Стратегії з якогось дива включено розділ 5.9.Розвиток транспортної інфраструктури. Це пряма і очевидна робота лобістів з Мінінфраструктури і Асоціації морських портів України, які хочуть отримати жирні підряди на будівництво каналу Е40 Гданськ-Херсон. Фірма СОБІ вже відмила цього літа 10 мільйонів гривень, які отримала на днопоглиблення Прип’яті. Пісок, добутий у ході цих робіт фірма отримала у якості бонусу. Хоча фахівці з організації «Екоцентр» заявляли про безпечність цього піску з точки зору радіології, проте їхні аналізи показали, що усе ж у відібраних пробах радіоактивність піску була вище фонових значень. І увесь цей обсяг радіації буде (чи вже) вивезено із Зони і використано у якості будівельних матеріалів.
В розділі 5.9 написана суцільна брехня, зокрема, про економічну доцільність цього проєкту. Не вказано, що проєкт Е40 не пройшов оцінку впливу на довкілля. А також ні слова не сказано про ті величезні небезпеки і ризики, які несе реалізація цього проєкту.
Насправді Е40 означає осушення Полісся з подальшим зникненням боліт, висиханням лісів, збільшенням кількості пожеж та обмілінням річок. Зокрема, про це говорить доктор технічних наук, гідрогеолог Євген Яковлєв.
«Є ризик, що це підсадить додатково рівні ґрунтових вод. Там, де будуть побудовані шлюзи і місцеві підпори – буде якийсь підйом рівня води. Але загалом – по Поліссю буде нанесено потужний удар, нищівний навіть можна сказати. Відкриється більш активно ґрунтовий горизонт. Канал буде воду швидше проштовхувати на південь, працювати як мегадрена. Полісся просто всхоне внаслідок зменшення накопичення та утримання ґрунтових вод. І, відповідно, не зможе живити верхи річок, у тому числі приток Дніпра, з якого п’є воду половина України», – зазначає вчений.
Також поглиблення Прип’яті, дна Київського моря – це передбачено проектом Е40 – негативно вплине на радіаційну обстановку в Україні
«Зараз радіація, яку викинуло у 1986, тихо лежить на дні. Вона стала трохи меншою завдяки періоду напіврозпаду, але небезпека ще не минула. Та, завдяки природним процесам, над тими викидами вже лежить до півметра наносів. Тобто – спрацьовує замуленість. А от якщо почистить цей мул – ото вже буде біда. Не знаю, які саме там будуть прибутки від цього каналу, але що їх може, як це вже нераз бувало, не вистачить на покриття усіх збитків – це точно», – уточнює пан Яковлєв.
Про небезпеку каналу Е40 попереджає й член-кореспондент НАНУ, директор Інституту гідробіології Сергій Афанасьєв.
«Прип’ять – транзитний водоток, яким пішов потік радіонуклідів після аварії на ЧАЕС. Цей потік був досить великим у перші роки після аварії. І багато радіонуклідів пройшли Прип’яттю і були здепоновані у Київському водосховищі. І на сьогодняшній день наші співробітники показують, що донні відклади у руслі Прип’яті, де походитиме днопоглиблення, на перший погляд досить чисті. І там радіонуклідів нема. Але коли ми дивимося на усі систему, то розуміємо, що водозбір, а також деякі застійні зони цієї річки ж депо, де збереглися ще досить великі кількості та стронцію, і цезію», – вважає академік.
Інший момент пов’язаний з біорізноманіттям. Воно буде потерпати якщо буде будуватися і працювати канал Е40.
«На сьогодні водність верхньої Прип’яті досить мала. І саме звідси беруть воду для підтримки роботи Дніпро-Бузького каналу. Річка Піна, в яку впадає цей канал, стала більш водною, ніж сама Прип’ять. Тобто вже не Піна є притокою Прип’яті, а навпаки. Тому що у Піну більше подається води через Білозерську систему При цьому заповідна ділянка Прип’ять-Стохід залишається з меншою кількістю води. І це дуже печально, бо ця ділянка є найкраще збереженою з огляду на ті види, які були ще з прадавніх часів, з часів Геродотового моря, вони збереглися з тих днів, коли Прип’ять тільки-тільки стала річкою», – розповідає Сергій Афанасьєв.
Повертаючись до Стратегії розвитку Зони, це означає лише одне: поки у ній є розділ 5.9, її не можна ні підтримувати, ні схвалювати. Як у «12 стільцях»: спочатку гроші, потім стільці. У нашому випадку: спочатку викиньте розділ 5.9, а потім можна обговорювати власне Стратегію.
Leave a Reply