Коли знаходиш на березі загиблого дельфіна, який ще й полежав вже на сонці і його тіло розпадається на шматки, оголюючи хребет, ребра, череп, довгі щелепи, застиглі у дикій усмішці… Коли згадуєш, як ще учора живими вітрильниками різали хвилі їхні спинні гострі плавці… Коли у вухах бринить їхній мелодійний свист та клацання, коли вони кружляють навколо твого човна… Тоді піднімається така хвиля ненависті, така лють. Але наша робота вимагає холодної голови, тверезого аналізу, точності у наших звітах і публікаціях. Ми маємо розповісти світові про цей злочин. Ще і про цей…
Бачите ці темні плями на його шкірі? Це мазут. Він розтікається