Куріння дорого обходиться і самому курцю, і його рідним
Курці справді дорогі. Тому що це наші друзі, родичі, колеги. Ми щиро зичимо їм довгих років життя, і нам сумно бачити, як вони самі вкорочують собі віку. А ще дорогі, бо недешево обходяться сімейному бюджету. Опитування, проведене мною в рідній редакції, показало, що середній редакційний курець викурює пачку цигарок за день. Коштує вона від 10 до 15 гривень. Помножимо на 365 днів. Виходить, що мої соратники витрачають на цигарки від 3,5 до 5,5 тисячі гривень на рік (а ще додайте запальнички, жуйки для відбивання запаху, відбілювач для зубів тощо — допишіть самі). Отакої! Десятка в день на солодку труйку — це наче допустимі витрати. А ось коли усвідомити, що за димом іде місячна зарплата бюджетника… Або двотижневий відпочинок у Криму. Або річна плата за контрактне навчання у ВНЗ середньої руки. Можете продовжити список самостійно, пам’ятаючи, на що саме не вистачає коштів вам особисто і вашій родині. А ще — задуматися, що майже на цю саму суму ваша родина поповнила і без того тугий гаманець тютюнових баронів (он хто найщиріше радіє кожній вимитій з родинного бюджету нікотиновій гривні).
Калькулятор із димком
Дорого обходиться курець і державі. По-перше, це оплата лікарняних та лікування (навіть якщо ліки хворий купує сам, то на утримання лікарень і зарплату медперсоналу кошти йдуть із бюджету). По-друге, в разі передчасної інвалідності та\або смерті курця за димним вітром ідуть бюджетні витрати на безкоштовну освіту. Щоправда, держава за двадцять два свої незалежні роки так і не сподобилася жодного разу порахувати ці втрати.
Тому аргументами авторів оздоровчих законів, які за шаленого спротиву тютюнових лобістів усе-таки 
ухвалила Верховна Рада за останні 8 років, були дані про рівень куріння (ще п’ять років тому ми були в першій п’ятірці світових лідерів споживання нікотинової отрути!) й рівні захворюваності на тютюнозалежні (інфаркти, інсульти, рак легень тощо) хвороби.
«І що ті закони? — скаже читач. — Як курили, так і курять!» Ні, не так. Статистика показує, що курців у нас стало менше на два мільйони. За даними вибіркового опитування домогосподарств, проведеного у жовтні 2012 року, кількість курців в Україні у 2008–2012 роках скоротилася з 10,07 мільйона до 8,35 мільйона осіб, або на 17% за чотири роки.
Це скорочення вже дає конкретні результати для здоров’я. За даними того ж опитування, відсоток хворих на хронічний бронхіт або емфізему легенів зменшився з 8,9% 2008 року до 6,7% 2012-го, або на 25% за 4 роки. Триває скорочення смертності від хвороб органів дихання: 2012 року від них померло майже на 1000 людей менше, ніж 2011-го (хоч абсолютні цифри ще дуже і дуже невтішні: за минулий рік майже 17 тисяч українців померло від хвороб органів дихання, у т.ч. від грипу і пневмонії — понад 5 тисяч).
Право на смерть і хвороби
Закони, про які йдеться вище, — це підвищення акцизів на цигарки плюс обмеження куріння у громадських місцях і реклами тютюну. Пишу обмеження, бо станом на осінь 2012-го в законодавстві ще залишалися чималі дірки. Наприклад, можна було курити в кафе і ресторанах, рекламувати отруту в Інтернеті, тютюновим компаніям дозволяли нагадувати про себе, спонсоруючи, скажімо, спорт (хіба не маячня?). Ну і ще купа таких зручних лазівок.
Але восени минулого року більшість таких щілин законодавці залатали. Закон повністю заборонив куріння в закладах громадського харчування (крім літніх терас) й остаточно поховав тютюнову рекламу. Аж тут почався лемент: і права курців обмежують, і рестораторів грабують, і спортсмени тепер не зможуть показати нам на своєму прикладі, що здоров’я — це здорово!
Насправді ніхто не відбирає у курців право отруюватися і встеляти недопалками собі шлях до могили (хоч родичі вже на будь-що готові, аби вивільнити своїх близьких від тютюнової залежності). Заборона куріння в громадських місцях, під’їздах, кафе та ресторанах, тамбурах потягів спрямована не на обмеження прав, а на їх захист. Я маю на увазі право людини, громадянина на чисте від тютюнового смороду повітря. Якщо в тамбурі курять, то вже через годину-півтори дороги блювотний запах починає повзти вагоном, викликаючи в пасажирів приступи астми й серцеві напади, отруюючи дітей і вагітних жінок, провокуючи в тих, хто недавно покинув згубну звичку, рецидив. А треба лише потерпіти кілька годин. Як спокійно терплять пасажири дальніх авіарейсів. І як робить більшість ввічливих і культурних курців.
і воно нам треба?
Не забуваймо і про те, що кафе, бари й нічні клуби — це не тільки громадські, а й робочі місця. За даними Держкомстату, тільки на підприємствах ресторанного господарства з кількістю працівників 10 та більше задіяні 48 000 людей. З 16 грудня 2012-го вони захищені від негативного впливу тютюнового диму й працюють у безпечних для здоров’я умовах. Дві третини працівників кафе, барів та ресторанів — це жінки, більшість з яких — майбутні мами.
Тільки без паніки!
Побоювання щодо краху ресторанів через заборони курити в них не справдилися. Хоч, кинувши погляд на тераси, де, здається, всі відвідувачі сидять з цигарками, починаєш думати: от якби не заборона, то так само наповнювалися б зали в основних приміщеннях. І прибутки б росли. Але пригадайте минулі роки: так само влітку всі намагалися вибрати вуличні столики — літо є літо. Також оцінюючи обсяг реалізації, треба враховувати й загальні економічні тенденції, які аж ніяк не радують, і обмеження на куріння тут ні до чого.
А що думають з цього приводу самі ресторатори? Ось що сказав сайту «Медіафільтр» маркетинг-директор мережі піцерій і співвласник двох фан-барів Антон Білецький: «У наших піцеріях, які почали працювати ще до ухвалення закону, падіння продажу алкоголю, в тому числі й пива, помічено не було. Насправді в пивних барах з доброю наповнюваністю і потоком відвідувачів заборона на куріння працює в плюс рестораторові: коли приміщення забивається під зав’язку, навіть з кондиціонерами, що працюють на повну силу, там стає душно. Якби там ще й курили, перебувати в приміщенні було б неможливо. Курці, а також некурящі, що сидять у тютюновому диму, п’яніють швидше, отже, менше споживають алкоголю. Це рестораторові також не вигідно, а ще постійно перефарбовувати стіни і стелю, в які в’ївся тютюновий дим, міняти і реставрувати стільниці та стійку після тютюнових опіків тощо».
Зайвий тютюн і в закладах, які належать до «їдлових» форматів з елементами родинності: «там взагалі курити не добре — дим заважає відчути смак їжі і не потрібен дітям». Відповідаючи на запитання про падіння виручки, Антон сказав, що, наприклад, у кав’ярнях, де їжа була або пріоритетною, або ключовою, проблем втрати аудиторії через заборону куріння не спостерігалося. А ось ті кав’ярні, де саме кава була центральною темою, втратили частину відвідувачів.
Заборона куріння, на думку Білецького, позначилася й на пивних закладах, особливо тих, що мають великі торговельні площі. Але бари самого Антона не постраждали: «В нас фан-бари за форматом маленькі, тісні, щоб вийти на вулицю покурити, треба зробити кілька кроків, що для курців не проблема — йдуть прямо з келихом коктейлю і курять у призначеному для куріння місці. А у величезному пабі, де треба пройти іноді сотню метрів, а то й з іншого поверху піднятися або спуститися, щоб покурити, це стало проблемою… Вони так само втратили частину аудиторії».
Тим, у кого поменшало відвідувачів, Білецький радить зробити зручні й прикольні місця для куріння зовні, щоб курці, виходячи туди, вважали себе не приниженими, а, навпаки, привілейованими персонами.
По-друге, в пабах з величезними площами і великою відстанню до виходу варто спробувати створити кілька додаткових виходів назовні, щоб відстань до місця куріння стала меншою. І, по-третє, потрібно зробити акценти на продуктах, які менше асоціюються з курінням: кав’ярням трохи змістити акцент з кави на їжу та десерти, пабам — з пива на цікаві закуски. Тоді людина відчуває заклад трохи інакше й бачить його не тільки як те, що сприймається із сигаретою.
Поки ресторатори пристосовуються до ситуації, поцікавимося, наскільки складно дотримуватися закону. Держспоживінспекція та Коаліція «За вільну від тютюнового диму Україну» в січні 2013 року здійснили моніторинг закладів ресторанних господарств у 13 обласних центрах країни. Всього перевірили 1133 заклади: ресторани, бари, кафе, паби, більярдні та нічні клуби. Результати моніторингу показали, що в 93% закладів не курять і дотримуються закону.
Назад дороги немає
У питанні збереження норми про заборону куріння в громадських місцях та заборону реклами треба дотримуватися твердості. Бо будь-яке послаблення створює лазівку, якою відразу користуються непорядні бізнесмени. І яка відразу б’є по нашому здоров’ю. Ось яскравий приклад, наведений нашими колегами з «Нью-Йорк Таймс»: «У червні 2002 року жителі міста Хелена, штат Монтана (США), проголосували за заборону куріння в усіх громадських будівлях, включаючи ресторани, бари і казино. Незабаром лікарі з місцевої лікарні помітили, що число госпіталізацій із серцевим нападом зменшилося на 58% протягом шести місяців. Але не відбулося змін частоти серцевих нападів у пацієнтів, що живуть за межами міста і де такої заборони не було.
У грудні 2002-го законодавчий орган штату Монтана під тиском Асоціації таверн Монтани і тютюнових лобістів анулював заборону. Результат: рівень серцевих нападів повернувся до колишніх величин майже так само швидко, як він зменшувався. Причина падіння і подальшого збільшення поширеності серцевих нападів гранично зрозуміла: пасивне куріння. Лише 30 хвилин впливу вторинного тютюновому диму призводить до того, що тромбоцити в крові стають більш липкими. Коли це відбувається, згустки крові формуються легше, що може блокувати артерії і викликати серцевий напад».
Українські тромбоцити злипаються так само, як і американські, тому ініціаторам очищення кав’ярень і України загалом від тютюнового диму варто лише подякувати. Як і всім, хто не курить взагалі або принаймні у громадських місцях.
Leave a Reply