Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Не дамо викинути музеї з Лаври!

Скарби культури варті такої ж поваги та захисту як і скарби природи. Приєднуйтесь до захисту музеїв нашої Лаври!!!

У четвер, 23 грудня, о 13.00 біля центрального входу до Києво-Печерської Лаври (вул. Івана Мазепи, 21) розпочнеться акція солідарності «НЕ ДАМО ВИКИНУТИ МУЗЕЇ З ЛАВРИ!» Громадські активісти та небайдужі кияни висловлять свій протест проти намірів уряду викинути унікальні музеї разом з сотнями тисяч експонатів з території Лаври. В акції, серед інших, візьмуть участь президент українського ПЕН-центру Євген Сверстюк, митці Тарас Компаніченко, Євген Нищук, Ірма Вітовська та інші відомі українці. Через рішення уряду про виселення музеїв у будь-який час можуть опинитися на вулиці

Читати повний текст

Ой чий то бульдозер стоїть?..

Нещодавно неурядові організації заблокували роботу незаконних кар’єрів у Жихарі (селища на околиці Харкова). Через 40 хвилин після виклику на місце приїхав наряд міліції, який склав протокол про незаконну розробку піску й опечатав заблокований активістами навантажувач. Але активісти розуміють, що це – ще не перемога, бо справу можуть, як це бувало, «спустити на гальмах».

Активісти попередили міліцію, щоб вона не передавала, як торік, порушникам техніку на відповідальне зберігання (це все одно, що просто віддати її порушникам), і висловили готовність виходити на такі акції хоч щодня. Усі в’їзди в кар’єри було «запечатано» табличками з написом «Кар’єр закритий назавжди!».

Наступний етап кампанії проти

Читати повний текст

Практика буденної економії

Турготель «Косів» та приватна «зелена» садиба «Живиця», обидва з Івано-Франківської області, щойно отримали сертифікати «Екоготель». Вони змогли облаштувати свої господарства так, що мають змогу заощаджувати до 50 відсотків електроенергії та тепла. Пані Руслана Петричук, хазяйка турготелю «Косів», щиро зізнається: «Дбала, перш за все, про економію коштів. Якщо хочеш, щоб твоє господарство процвітало, треба вміти добре рахувати. Виявляється, що навіть наші маленькі хитрощі – коли і як вимкнути чи ввімкнути обігрів – складаються копієчка до копієчки і в результаті дають дуже відчутну економію».

Для пана Володимира Брошкевича природне середовище навколо його «Живиці» є дуже важливим: гармонійне життя для родини і аргумент

Читати повний текст

Стихійна деукраїнізація

Українфоби давлять з усіх боків (читай статтю ничже). Виникає питання: що ж робити? Відповідь проста: буди на голову вище. Зробити так, щоб більшість бізнесменів, політиків та інших вагомих людей були Українофілами. Тобто – українці мають завоювати вершини бізнесу і політики. Українці (у кого ще є можливість – з юних літ) повинні цілеспрямовано робити кар’єру кожен в обраній ним галузі, а не спостерігати, як брудні чоботи топчуть усе українське і скиглити з цього приводу. Будь першим! Будь кращим! Підтримай свого!

Стихийная деукраинизация

На днях Украина отметила День украинского языка. Отметила не широко, но помпезно – даже президент выпустил специальное обращение, где

Читати повний текст

Привіт від амброзії

На одній із сесій Татарбунарської райради в 2005 році було прийнято програму з локалізації та ліквідації амброзії полинолистої на території Татарбунарського району у 2005–2010 роках. Вона передбачала боротьбу з карантинним бур’яном різними методами: хімічним, агротехнічним, механічним та іншими. Протягом 2005 року збиралися провести на території району семі­нари, практичні заняття з органами виконавчої влади й сільгоспвироб­никами, і особливо – в навчальних закладах. Ця програма передбачала не тільки боротьбу за врожаї, але й за здоров’я людей. Про це сповіща­лось в газеті «Татарбунарский вест­ник» №70 від 14 вересня 2005 року в статті В. Богданова «От амброзии не должно остаться ни рожек, ни ножек».

Читати повний текст

Гірка доля чорнозему

При виїзді убік Полтави із селища Пісочин, яке давно вже переросло звання харківського передмістя, але при цьому зберегло самостійність, будь-який проїжджаючий мимоволі здригається. Ландшафт раптом починає нагадувати декорації фільму жахів, фільму-катастрофи або фільму про інопланетні подорожі. На жаль, це – не кіно. Це – життя. З Харківщини, а, може, і з України вивозять родючий шар землі. Чорнозем. Як при фашистах?

Як би близько не був Пісочин до Харкова, як би часто не курсували тут автобуси та комфортні маршрутки від станції метро “Холодна Гора”, яким би великим не був відсоток пісочинців, що працюють на харківських підприємствах, все-таки за ментальністю це селище

Читати повний текст

“Мова, схожа до державної”

“Було б не зайве нашим депутатам повправлятися в транскрипціях з фламандської чи лапландської”

Слова, винесені в заголовок, – не неграмотний публіцистичний виверт автора, а цитата із законопроекту «Про мови в Україні», поданого на розгляд парламенту депутатами Олександром Єфремовим, Петром Cимоненком та Сергієм Гриневецьким. А повністю пункт читається так: «Держава гарантує свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регіональних мов України мовами».

Що ж це за загадкова, «схожа до державної» мова? Звернення до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (цю хартію було ратифіковано українським парламентом 2003 року,

Читати повний текст

Нащадки лейтенанта Шмідта

Як нам заздрять ті, хто щороку долає сотні й тисячі важких кілометрів, щоб приїхати відпочити до моря. Та дарма, бо «чоботар без чобіт» – біль­шість жителів району не завжди має час та можливість поїхати до моря, щоб вдихнути свіжого повітря та пірнути у солоні хвилі.

Але цього літа ми таки знайшли кілька годин, щоб повезти дітей скупатися. Куди їхати питання не виникало – звісно ж, на Жебріянську косу. Але цього року дорога до моря була для нас довгою і з «сюрпризом». І бездоріжжя тут ні до чого.

Біля паркану насосної станції притулився будино­чок із загрозливим поперед­женням «Стій!». Стали, бо як

Читати повний текст

Ні – зменшенню різноманіття. І біологічного, і ландшафтного, і – мовного!!!

Передруковуючи заяву щодо нищення мови, хочу зауважити, що я не підтримую НРУ як політичну силу. Але підтримую ідею захисту української мови як субстанції вразливої, зникаючої, гнаної і занедбаної державою УКРАЇНА!!!

Жаль, що НРУнівці навіть у такому тексті допускають стилістичні помилки (хоча навіть суржик – це українська, і краще говорити ним, ніж російською). Але ще більше жаль, що вони так нічого КОНКРЕТНОГО і не запропонували у цьому зверненні. Цінного тут хіба що статистика, але, знову ж, немає посилання на першоджерело. Та каяття у гризні і тому, що за нею проґавили занесену над мовою сокиру – хочеться вірити, що каяття щире.

Звичайно

Читати повний текст

Чотири плюси Нижнього Селища

На перший погляд село як село – одне з типових поселень Хустського району Закарпаття. Але має воно кілька особливостей, що вирізняють його з-поміж інших.

Таємничий “Longo May”

Звична для радянських людей споруда типового сільського Будинку культури (в середньо-благополучному селі): два широкі поверхи, обшарпані від часу й нешанування місцевих традицій будування зовнішні стіни, великі скляні вікна-вітрини, просторі приміщення всередині, де гуляє вітер… Але щось не в’яжеться з відомими стереотипами: вітер всередині не гуляє, тому що просторі вікна заклали цеглинами й поставили склопакети з теплоізоляцією; на першому поверсі розмістився затишний паб, куди залюбки заходять поспілкуватися після роботи місцеві жителі; в

Читати повний текст