фото з ФБ ДАЗВ
Керівництво Зони просуває сирий і шкідливий документ
Рибалка в Чорнобильській зоні, риття суднового ходу в радіоактивному мулі та завезення небезпечних відходів й побутового сміття. Це лише деякі з пропозицій, які включені до проєкту Стратегії розвитку зони відчуження-2030. Документ було оприлюднено напередодні новорічно-різдвяних свят, а прийом зауважень завершився 15 січня. Проте екологам вдалося вчасно помітити цей ду-у-у-уже дискусійний документ. Провідні екологічні організації розкритикували проєкт стратегії і вимагають від Державної адміністрації з управління зоною відчуження (ДАЗВ) та Міндовкілля відхилити розміщений на сайті ДАЗВ проєкт і створити натомість якісний і відповідальний варіант стратегії.
«Пропонований ДАЗВ проєкт Стратегії представляє швидше набір різних заходів і проектів за різними напрямками, без глибокого аналізу їх перехресних впливів, без визначення пріоритетів і їх ієрархії. У першу чергу це стосується питань промислового розвитку і розвитку біосферного заповідника: очевидно, що вони можуть конфліктувати одні з одними, але в проекті Стратегії нічого не сказано про принципи та механізми розв’язання таких конфліктів», – ідеться у відкритому листі громадської ради (ГР) при Міндовкілля.
Експерти ГР вважають за доцільне розділити Стратегію на два документи.
«Варто окремо попрацювати над баченням розвитку 10-тикілометрової зони відчуження як інноваційного промислового кластера. І окремо – над стратегію розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, оскільки характер завдань розвитку цих двох територій є суттєво відмінними. У разі, якщо буде розглядатися все ж один документ, тоді заходи щодо цих територій, починаючі із стратегічних цілей, мають бути чітко розмежовані з врахуванням наданих далі по тексту рекомендації», – сказав GreenPost член ГР Георгій Веремійчик.
Увагу громадської ради також привернув розділ 5.3. «Промисловий розвиток, не пов’язаний з ядерною енергетикою», який передбачає, зокрема, створення потужностей з переробки побутових та небезпечних відходів, відходів виробництва.
«Приведення діючої інфраструктури поводження з відходами зони відчуження (ЗВ) до сучасних норм сприймається позитивно та має бути реалізоване в рамках Стратегії. З іншого боку, розгортання додаткової інфраструктури поводження з відходами, які не пов’язані з діяльністю ЗВ викликають певні застереження: створення нових робочих місць у ЗВ наражатиме новий (додатковий) персонал на небезпеку додаткового радіаційного опромінення, господарська діяльність з поводження з небезпечними відходами в безпосередній близькості до Чорнобильського біосферного заповідника створить додаткове антропогенне та промислове навантаження на заповідну територію», – зазначає голова правління Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров.
З точки зору економічної доцільності такого проекту, є великі сумніви щодо ефективності.
«ЗВ знаходиться на півночі України, найближче масштабне місце утворення небезпечних відходів – м. Київ (140 км). До того, в ЗВ діє особливий режим пропуску транспорту. Приведені фактори матимуть значні ускладнення з точки зору логістики, що в свою чергу призведе до неконкурентної позиції такого проекту на ринку поводження з небезпечними відходами», – додає експерт.
Не викликає ентузіазму й ідея завозити у Зону побутові відходи.
«Щодо доцільності розширення об’єктів обслуговування полігону ТПВ «Лелів» також викликає певний сумнів, з огляду на невелику щільність населення в розумній дистанції (логістичного плеча) доставки. З огляду на те, що оператором запланованих потужностей, буде державна організація, можна констатувати, що дані плани не будуть реалізовані ефективно, отже це призведе до марнотратства бюджетних коштів», – зазначає Кирило Косоуров.
Хоча такий документ як стратегія розвитку принципі потрібен, оприлюднений 15 грудня варіант місцями виглядає як лобіювання в приватних будівельних компаній. Наприклад, компанії СОБІ, яка у 2020 отримала понад 10 млн гривень на днопоглиблення річки Прип’ять у рамках реалізації проєкту «Міжнародний водний шлях Гданськ-Херсон (Е40). Хоча цей проєкт не пройшов жодних експертиз та не отримав жодних дозволів. До того ж, будівництво каналу призведе до пониження ґрунтових вод, що неприпустимо з огляду посилення пожежної небезпеки в Зоні.
«На нашу думку, Стратегія необхідна, але у такій формі не може бути ухвалена. Зокрема, неприпустимим є включення до Стратегії розділу 5.9. Розвиток транспортної інфраструктури. Згаданий розділ повністю присвячено лобіюванню створення екологічно небезпечного і економічно необґрунтованого проєкту водного шляху Е40 Гданськ-Херсон. Цей проєкт не пройшов ні стратегічної екологічної оцінки, ні оцінки впливу на довкілля, ні оцінки відповідно до конвенції Еспо. І вже з цих формальних причин не може бути включений до Стратегії», – сказав GreenPost директор Українського товариства охорони птахів (ТОП) Олег Дудкін.
ТОП теж звернулося з листами до ДАЗВ та Міндовкілля з вимогою прямо заборонити у стратегії розвитку зони відчуження будівництво нових водних транспортних об’єктів.
«Створення Е40 протирічить Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки передбачає проведення будівельних робіт на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Будівельні роботи в руслі р. Прип’ять, безсумнівно, призведуть до винесення за межі зони відчуження радіоактивних елементів, що протирічить ідеології створення зони відчуження як бар’єру, який має створювати перепони на шляху винесення радіації за її межі. Тому у Стратегію, до Основних напрямків діяльності розділу 5.4., має бути включено пункт з наступним формулюванням: «недопущення будівництва нових водних транспортних об’єктів на території зони відчуження, суворе дотримання заповідного режиму»», – ідеться у листі Українського товариства охорони птахів.
Критикують включення розділу про розвиток водного шляху Е40 до стратегії й фахівці організації Екологія-Право-Людина (ЕПЛ).
«У проєкті стратегії на сторінці 44 зазначено, “водного шляху від Гданська до Херсону (Е40) на сьогодні не існує, а це означає, що необхідно забезпечити глибину шляху не менше 2,80 м на усьому маршруті, разом із мінімальною шириною 12,2 м.” Також наводяться переваги від функціонування такого шляху та правові підстави його впровадження.
Проте, Стратегія не містить жодної інформації, яка б свідчила про те, що діяльність із відновлення водного шляху Е-40 пройшла, чи планує проходити, екологічні оцінки впливу на довкілля з метою попередження настання негативних наслідків у майбутньому, зокрема, через радіаційне забруднення територій», – сказала GreenPost провідний юрисконсульт ЕПЛ Софія Шутяк.
Також екоюристка нагадує, що станом на сьогодні територія річки Прип’ять проходить через територію Смарагдової мережі, через заповідну зону Чорнобильського біосферного заповідника, що унеможливлює реалізацію проєкту Е-40.
На думку фахівців Національного екологічного центру України, основний «продукт», що «виробляє» зона відчуження – це зменшення до прийнятних рівнів ризиків для населення від потенційного впливу неконтрольованих радіоактивних матеріалів у ближній зоні навколо ЧАЕС.
«Зона відчуження ніколи з моменту свого утворення не була, не є і, відверто кажучи, не стане точкою економічного зростання, враховуючи те, скільки десятків мільярдів доларів було вкладено у радіаційні контрзаходи з 1986 року всією світовою спільнотою. Треба мати сміливість припинити підживлювати подібні ілюзії. Це територія суцільних втрат і не лише економічних», – сказав GreenPost голова НЕЦУ Руслан Гаврилюк.
Тож найважливішим завданням Зони залишається захист українців та усього світу від наслідків аварії на ЧАЕС.
«В цій діяльності ДАЗВ має неухильно дотримуватись і вимагати від інших учасників діяльності дотримання трьох базових принципів радіаційного захисту, які закладені у Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97): виправданості (діяльності); неперевищення (доз опромінення); оптимізації (захисту з урахуванням економічного фактору). На сьогодні можна констатувати, що лише другий принцип радіаційного захисту можна певною мірою вважати таким, що дотримується. Отже, виходячи з інтересів держави і суспільства, основною задачею ДАЗВ мало б стати спочатку доведення того, що вся діяльність що відбувається на території ЗВ є виправданою і оптимізованою в термінах радіаційного захисту», – додає Руслан Гаврилюк.
Олег Листопад
вперше надруковано https://greenpost.ua/news/sprychynyt-rozpovzannya-radiatsiyi-eksperty-krytykuyut-proyekt-strategiyi-rozvytku-zony-chaes-i27078
Leave a Reply