І, наче Богу, кланявся дуплу,
Де срібні липи чаділи від меду.
Ліна Костенко
Країна парадоксів
Як у нашій країні могли назвати «медовухою» марку горілки? Це ж обман споживачів! Адже в усі часи в Україні медовухою (або – питним медом) називали медове вино, тобто спиртний напій міцністю від 8 до 18 градусів, отриманий шляхом натурального зброджування суміші меду з водою. Ніякого спирту не додавали!
Солодка історія
«В усі епохи, про які до нас дійшли писемні згадки про землю України, народи, що тут жили, виготовляли медове вино, – говорить медознавець Микола Горніч. – Геродот, описуючи Скіфію, згадує, що тут було багато бджіл і меду. Пріск Панійський, описуючи побут скіфів, зазначає, що вони пили напій під назвою «мед».
У державі київських князів мед варили і вживали на свята, готували його часто спільно, громадою. Мед був сакральним, обрядовим, ритуальним напоєм. Інших спиртних напоїв тоді не було. Літописи донесли до нас свідчення про виготовлення питних медів у великих обсягах при дворах київських князів, наприклад Володимира. Не менш поширене було медоваріння в козацькі часи – епоху гетьманату. Значного розвитку набуло медоваріння і в часи польсько-литовського панування. Згодом медоваріння в Україні з втратою нею незалежності в 17 ст. почало занепадати. Занепад бджільництва і поява горілки прискорили цей процес. Відтоді були неодноразові спроби відродити медоваріння. Так, неабиякого розвитку досягло бджільництво в часи НЕПу – 1924-29 роки».
Медові Кулібіни
Нова спроба відродження медоваріння припадає на початок нинішнього століття. Оскільки рецепти було втрачено, вітчизняним медоварам довелося фактично заново винаходити технологію і рецепти виробництва питних медів. Важко, складно, але до цього українських бджолярів штовхала не лише цікавість, а й економічна ситуація. На межі 2000-го року в Україні сталося перевиробництво меду і впали ціни на нього. Що робити із надлишком продукції? Медоваріння – була відповідь.
Уже 2005 року відбувся перший в Україні семінар з медоваріння і другий конкурс питних медів. А 1 березня 2008 року створено громадську організацію – Гільдію медоварів України.
Україна входить до першої п’ятірки світових виробників меду. За оцінками Горніча, в Україні виробляється 50–70 тис. тонн меду – трохи більш ніж один кілограм на кожного її мешканця. Уявімо собі, що ми весь мед переробимо на медове вино – отримаємо по 4–5 л вина на рік в перерахунку на одного українця. У сучасному різноманітті алкогольних напоїв, які пропонує нам торгівля, – це крапля в морі. Насправді переробити на вино можна лише 10% виробленого в нас меду. Тобто вийде 0,4–0,5 л медового вина в рік на одного жителя України. Це небагато, і питні меди не можуть вагомо конкурувати з традиційними напоями – горілкою, вином, пивом. Але наші пасічники можуть забезпечити виробництво набагато більшої кількості меду – у нас щороку кілька мільйонів гектарів засівається соняшником, ще кілька мільйонів – ріпаком. Зважаючи на те, що медпродуктивність соняшнику 50 кг/га, ріпаку – 60–130 кг/га, потенціал медозбору в Україні можна оцінити астрономічними показниками в кілька сотень тисяч тонн. Проте такий мед не дуже високої якості, через що на нього немає високого попиту на світовому ринку. А самі ми стільки не з’їмо. Точніше – збіднілі українці його стільки не викуплять. А ось на вино гроші завжди знайдуться. То нехай це буде натуральне вино – медове. (На з’їзді медоварів порушували ще й таке питання – про убезпечення українського бджільництва від ґенетично модифікованих культур, того ж ріпаку, зокрема. Але це тема для іншої статті).
Якщо ж у виробництві медових вин використати соки плодів і ягід, то обсяги продукції можна збільшити в кілька разів, виробляючи не просто меди, а плодово-ягідно-медові вина. З урахуванням цих резервів потенціал медоваріння України сягає 100–200 млн літрів, а можливо, і більше. Та навіть наявні на сьогодні обсяги виробництва питних медів викликають незадоволення виробників інших видів спиртних напоїв, насамперед – слабоалкогольних. Віддавати навіть частки відсотка цього ринку торговці розведеною солодким сиропом та підфарбованою синтетичними барвниками горілки не збираються. І потрапити до споживача медам і сьогодні, і завтра буде непросто. Тут би державі втрутитись, але…
І хто ж трутень?
Чому в нашій державі, де президент – затятий пасічник, медова галузь не має належної державної підтримки? А ось у сусідніх, де один президент захоплюється дзю-до, а другий – хокеєм, медороби і медовари таку підтримку мають…
Указом президента Росії медові напої віднесено до продукції бджільництва. У нас же правового врегулювання медоваріння немає. Хвалити Бога, у Києві або, наприклад, на Волині сьогодні дозволяють продавати медовуху на ярмарках, фестивалях та інших заходах. А ось у Донецькій області – зась. За свідченнями деяких медоварів, їх там прирівнюють до самогонників і навіть підписку в організаторів таких масових заходів беруть, що медовухою на них не торгуватимуть. Що вже казати про продаж цього напою у торговельних закладах. Проблема в тому, що пасічники не можуть заплатити за торговий патент, бо сьогодні торгувати спиртним коштує 500 тис. грн. Але питні меди не можна урівнювати з іншими спиртними напоями через їх високу собівартість, тобто, сплатити патент не зможуть навіть великі виробники цього продукту.
Пасічники Польщі, Росії, Білорусі вільно виробляють питні меди і реалізують їх як продукт бджільництва без сплати будь-яких податків. Чому б не запозичити цей досвід? Треба тільки зробити поправку на великі потенційні обсяги питного меду, який може бути виготовлений в Україні. А для початку бодай узаконити реалізацію питних медів на виставках і ярмарках.
Варять усі!
У Гільдії медоварів вважають, що оскільки потенціал медоваріння величезний, форми виробництва медового вина будуть різними. Переробити весь наш мед на вино у рамках домашнього медоваріння нереально. Отже, складаються об’єктивні умови для відродження великотоварного промислового медоваріння. До речі, і в Польщі, і в Росії вже є потужний сектор великотоварного виробництва питного меду. І це при тому, що в Польщі меду виробляється набагато менше, ніж в Україні (втім, Польща за останні роки збільшила обсяги виробництва меду майже утричі – десь із 8 до 20 тис. тонн. Чи не є причиною такого збільшення виробництва саме потреби медоваріння)?
Оптимальний варіант – це коли одночасно буде і великотоварне виробництво, і дрібнотоварне, і домашнє. У Польщі, США, Німеччині ці сектори виробництва мирно уживаються, не заважають, а радше доповнюють один одного. Біда тільки в тому, що ми – не Німеччина і навіть не Польща. Наш великий бізнес уживатися мирно ні з ким не хоче, а захистити від його апетитів решту бізнесу та населення – нема кому. Влада ж то – у руках великого капіталу!
Учасники конгресу медоварів нарікали на безліч проблем. Одна з них – мало медоносів – через нехтування сівозмінами та забуту культуру землеробства, вирубані липові гаї тощо. Це недобросусідське застосування пестицидів, дикий земельний переділ, через який тепер нема де і пасіку на літо поставити. Це вже згадані тут проблеми збуту як самого меду, так і інших продуктів бджільництва, тоді як іноземні компанії починають активно торгувати в нас і пилком з Росії, і медом із… Франції! Так недовго наших майже півмільйона зайнятих тим чи іншим чином у бджільництві співвітчизників залишити без заробітку чи підробітку.
У той же час на наших очах без будь-якої допомоги – не було ні державної програми, ні належного фінансування, ні наукового забезпечення, ні належного керування і планування фактично цілої галузі – ентузіасти відроджують медоваріння. І, маючи таку квітучу природу, таких чудових людей, ця держава живе у злиднях. Справді, країна парадоксів…
Довідка «Селянської правди»
За підготовкою сусла питні меди поділяються на варені (гарячі) – під час виготовлення яких сита (суміш меду з водою) вариться, і ставлені (холодні) – під час виготовлення яких сита не вариться. Більш поширені варені меди. Ставлені виготовити набагато важче.
Якщо до сусла додають сік (до 20%), то такий напій називається медово-плодово-ягідним вином. Якщо до соку додають мед (до 20%), то це – плодово-ягідно-медове вино.
При виготовленні питного меду до сусла можуть додаватися лимонна кислота, перга, пилок, винні дріжджі, хміль, фіалковий корінь, деякі інші речовини. За вмістом цукру у вині медові вина поділяються на сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі та лікерні. За вмістом спирту в медовому вині розрізняють міцні, середні і легкі медові вина.
Вперше наруковано в газеті «Селянська правда», №28, 11 березня 2009
Leave a Reply