Заради прибутків іноземних компаній виселяють селян і нищать природу
Харківська влада не може нахвалитися своєю черговою ідейкою – розробляти у Барвенківському районі родовище бурого вугілля.
Ще на початку року начальник управління паливно-енергетичного комплексу ХОДА Василь Без’язичний виступив із заявою, що створено українсько-німецьку компанію, яка планує зайнятися розробкою Новодмитрівського родовища бурого вугілля. На думку чиновника, це дасть змогу значно знизити залежність Харківської області від газу. (Авжеж, маємо таку залежність – «завдяки» спочатку Юлі, а тепер – і нинішній владі, – Україна ніяк не може домовитися з Росією про прийнятну ціну на газ. А власні родовища за копійки віддано в експлуатацію вітчизняним олігархам).
«15 грудня минулого року підписано Меморандум між Харківською обласною адміністрацією, Національною академією наук України й німецькою компанією «Шмідт», яка у своєму гарантійному листі повідомила, що вона готова фінансувати цей проект. Йшлося про транш у 245 мільйонів євро тільки для початку освоєння. На даний момент створено спільне підприємство в Барвенковому, у найближчі півтора – два роки планується виконати проектно-розвідувальні роботи», – повідомив Василь Без’язичний. За його словами, запаси вугілля на цьому родовищі становлять 390 мільйонів тонн, що вистачить для не менше ста років інтенсивного видобутку. А щодо якості вугілля, то воно близьке за складом до бурого вугілля Уралу, болгарського, німецького і югославського вугілля. «У нас було кілька проектів щодо цього родовища, але жоден з них ще не реалізовано. Хоча це вугілля можна використовувати на будь-якій ТЕЦ, а також можна з нього виробляти рідке паливо, на яке потім перевести котельні. Річний видобуток бурого вугілля міг би дати можливість приготувати близько 7 мільйонів тонн бензину або дизельного палива. Загалом, розробляючи це родовище, ми теоретично зможемо замінити близько п’яти мільярдів кубічних метрів газу. Це серйозний внесок у енергетичну безпеку держави», – підкреслив Без’язичний.
Не все те орел, що літає
Харківські ж екологи, зокрема з громадської організації «Зелений фронт», вважають цей проект дуже сумнівним, враховуючи наслідки видобутку бурого вугілля як відкритим, так і закритим (шахтним) способом.
При розробці Новодмитрівського родовища виникає величезна кількість проблем. Насамперед – соціальних: необхідність відселення людей із села Нова Дмитрівка; поява підприємства із небезпечними умовами праці за браком досвіду в місцевих рятувальників; погіршення рівня життя у районі у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища тощо.
Це й економічні проблеми: падіння врожайності сільгоспкультур внаслідок забруднення ґрунтів і водних ресурсів району. Це й екологічні проблеми, про які екологи розповіли «Селянській правді від Івана Бокого» докладно і фахово.
Піймав карася за порося
Влада збирається відвести під розробку вугілля чималий шмат території. Це означає, що фактично буде знищено родючі землі й природні комплекси приблизно на 30 км2 або 3000 га.
Адже навіть зі шкільного курсу географії відомо, що видобуток бурого вугілля супроводжується появою величезних териконів і відвалів порожньої породи, будівництвом під’їзних колій, збагачувальних фабрик та інших виробничих споруд, під які виділяється земля. Не виключено, що у комплексі з видобувним підприємством буде заплановано будівництво теплоелектростанції, що працює на вугіллі родовища – електроенергію дешевше транспортувати, ніж вугілля. А станція – це знов-таки відвали, у які буде скидатися зола після згоряння вугілля (золовідвали).
Заради прибутків німецької компанії планують пожертвувати унікальними чорноземами. Нова Дмитрівка та її околиці — це традиційно аграрний регіон, де вирощують екологічно чисту сільськогосподарську продукцію. Врожайність тут вища за середньоукраїнські показники. До слова, Барвенківський район – передовий у Харківській області з виробництва сільськогосподарської продукції. 2011 року тут зібрано непоганий врожай зернових – 125 тис. тонн. Тваринники теж постаралися. Виробництво м’яса становило 1,5 тис. тонн, молока – 12 тис. тонн. Трудові досягнення хліборобів району 2011 року відзначено Харківською обласною державною адміністрацією. Тепер усе це стало непотрібним?
«Завдяки» розумацькому вугільному проекту пропаде не тільки золота орна земелька, а й природні її еталони. Адже на цій території розташовано два заказники місцевого значення – «Новодмитрівський» і «Чабанне». У цих заказниках оберігаються фрагменти малозмінених природних ландшафтів із цілинними ділянками слобожанських степів. Території заказників мають особливу цінність – більше у районі степів практично немає. Тільки тут можна побачити ковилу, катран татарський та інші види рідкісних степових рослин, зокрема й лікарських. Серед трав цього степового раю гудуть такі рідкісні комахи-запильники, як джміль моховий та джміль глинистий (обох занесено до Червоної Книги України). І рідкісні, і звичайні заповідні комахи не лінуються літати й за межі заказників, підвищуючи урожаї сільгосподарських культур.
За дурною головою і ногам нема спокою
Розробка родовища призведе також до зневоднювання району і забруднення підземних і поверхневих вод. Більш за все, доведеться завозити воду до міста Барвенкове та прилеглих сіл. Або ж тягнути сюди спеціальний водогін. Наче немає інших проблем і немає на що витратити кошти.
Добре відомо, що у гірські виробітки «тікає» вода з верніх водоносних горизонтів. І виробітці байдуже, що вона всмоктує – непридатну для пиття, забруднену нітратами «верховодку» чи глибші шари чистої питної води. Враховуючи глибину залягання основного шару цього родовища (96–404 м) і його потужність (до кількох десятків метрів), при його розробці в утворені порожнечі неминуче полине вода. У літературі наводяться такі коментарі про це родовище: «Гідрогеологічні умови складні, для освоєння буде потрібно попереднє осушення».
«Водна» монета має й інший бік: при підтопленні виробітків ґрунтовими водами відбувається забруднення водоносних горизонтів питної води. Крім того, забруднені води, що відкачуються при роботі шахт і кар’єрів, скидаються в ріки й водойми.
На забуваймо, що дощові й талі води, просочуючись через терикони й відвали, забруднюються токсичними речовинами, які є у вугіллі й породі; водорозчинними солями, а потім потрапляють знов у річки й озера, у підземні води.
Такі проблеми є в усіх регіонах із розвиненими гірськими виробітками. В Україні це насамперед Донбас і Придніпров’я (зокрема й Олександрійське буровугільне родовище), де практично немає чистої питної води. Прикладом наслідків виходу шахтних вод на поверхню може слугувати відносно недавня надзвичайна подія в селищі Червоний Кут Антрацитівського району Луганської області. У жовтні 2011 року вода в ріці Міусик стала червоного кольору через підвищений вміст заліза й марганцю, забруднилося і Янівське водосховище, що постачає питною водою смт Червоний Кут, м. Вахрушево, м. Красний Луч та інші населені пункти із загальною чисельністю населення близько 150 тис. осіб.
Внаслідок розробки Новодмитрівського родовища бурого вугілля виникає небезпека втрати питної води для м. Барвенкове й прилеглих сіл.
І сюди – гаряче, і туди – боляче
Крім проблем з врожаями та водою, розумацький вугільний проект ще й нормально дихати не дасть. Забруднення повітря при видобутку вугілля відбувається внаслідок вітрової ерозії. Щороку з 1 га терикона середньої величини видувається більш як 35 тонн породи. Враховуючи величину можливих териконів (відвалів) при видобутку вугілля на Новодмитрівському родовищі, величина викидів може сягнути тисячі тонн пилу.
Та пил – це ще не вся проблема. Породи териконів (відвалів) містять до 2,5% сірки й 3–20% вугілля, внаслідок чого вони загоряються, виділяючи шкідливі гази упродовж багатьох років.
Пил і продукти горіння териконів негативно впливають на стан довкілля в радіусі до 100 км. Ця гидота осідає на навколишні ниви, внаслідок чого ті втрачають свою родючість, а вирощені тут продукти аж ніяк не назвеш екологічно чистими.
Нагодують калачем, та в спину рогачем
Щоб зберегти унікальні родючі землі й природні степові ділянки, не допустити екологічної катастрофи й соціальних, продовольчих, економічних проблем у регіоні, Новодмитрівське родовище не розроблялося більш як 50 років з моменту відкриття, хоча й було добре вивчене вже в 60-ті роки ХХ століття. Буре вугілля цього родовища дуже низької якості, містить велику кількість вологи (40–50%), сірки (до 9,2 %), має високу зольність (18–40%).
Усе це робить «ціну» за його видобуток невиправдано високою, а обіцянки вигоди – брехливими. До того ж, незрозуміло, яким чином пан Без’язичний, начальник управління паливно-енергетичного комплексу ХОДА, може виготовити «…7 млн тонн бензину або дизельного палива на рік» при видобутку бурого вугілля 3,5–4 млн тонн на рік (390 млн. тонн запасів ділимо на 100-літню перспективу розробки). Бо досвід аналогічних робіт у ПАР, де виробництво палива з бурого вугілля ведеться промисловими масштабами з 70-х років минулого століття (компанія «Sasol»), свідчить, що на 7 млн тонн рідкого палива «іде» не 3–4, а цілих 47 млн тонн бурого вугілля.
Ці аргументи перекреслюють хвацько-рекламні заяви влади, які, вочевидь, потрібні для залучення інвесторів і приспання пильності громадськості. Лише цього уточнення щодо енергетичної цінності буровугільної сировини достатньо, щоб зрозуміти, що енергетична проблема не тільки України, а й Харківської області не може бути вирішена за рахунок розробки Новодмитрівського родовища.
Екологічна громадськість Харківщини закликає зберегти унікальні землі Барвенківського району, не допустити багатогранної катастрофи в регіоні. Не варто піддаватися оманливій пропаганді щодо видобутку «золотих гір» Новодмитрівського родовища. Це гори порожньої балаканини, які обернуться горами порожньої породи териконів і кар’єрів.
Олег ПЕРЕГОН, Олег ЛИСТОПАД
«Селянська правда», №54, 11 травня 2012
Leave a Reply