Якою мовою говорить телевізор

Канали дотримуються квот, але чи стало української більше в ефірі?

Наше ТБ — на 100% українськомовне. Про це офіційно заявили журналістам представники Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Не вірите? Ваш ящик поводиться по-іншому і левову частку часу рєчьот па-рускі?

Хто ж правий?  І ви, і Нацрада. А відчуття  когнітивного дисонансу спровоковане  Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». У ньому записано, що протягом так званого перехідного періоду можна не дублювати/не озвучувати українською фільми, зняті до 1991 року. І, що особливо мене бісить, фільми й передачі власного виробництва. Пройдіться з пультом по каналах, і самі легко назвете з десяток серіалів та передач: від майже однакових для всіх кнопок кулінарних майстер-класів та мандрів до різноформатних шоу, які підпадають під цю норму. У знятих нашвидкуруч серіалах хіба що один головний герой говорить державною. Такий, знаєте, рафінований інтелігент, якому більше нема як себе проявити. А в передачах з українського часто лише типове для нації прізвище ведучого на «ко», «ук», «ів» тощо.

Коза до воза прийде у жовтні

Що ж то за такий «перехідний період», що навіть очевидним, як на мене, проросійським каналам «Інтер», «НьюзВан», «112», «Україна» дає змогу фігурувати у списку тих, де «частка мовлення українською відповідно до вимог законодавства» — 100%?

Закон про квоти на ТБ Верховна Рада ухвалила у травні 2017-го. Через два тижні його підписав Президент. Ще через тиждень його офіційно опубліковано. Далі були ще чотири місяці, які треба було зачекати, доки закон набере чинності.

Тож офіційно квоти, хоч би якими суперечливими вони були, почали діяти лише 13 жовтня. І з цієї  дати почався річний перехідний період, коли чинна та дивна норма. Коли російськомовний телепродукт зараховується в українськомовну квоту — за умови, що канал сам його склепав.

Тому телеродина «плюсів» зараховує собі у квоту всі напрацювання суперплодовитого «Кварталу» попри те, що Зеленський і Ко українською говорять лише в ролях придуркуватих даівців або «кумів» із карикатурними оселедцями. А телеродина «Інтера» зараховує у квоту «Орла і рєшку» з принципово російськомовними ведучими. Настільки принциповими? Приклад — хмельничанка Леся Микитюк, яка за роки роботи в передачі так удосконалилася, що позбулася й українського (як казав мені один москаль, «южнарускаво») акценту, й українізмів, які проскакували у перших її передачах, і української мови загалом.

Тому «Прямий» зараховує собі у квоту як  усю балаканину російською Євгена Кисельова, так і набридливі повчання Ганапольського, українська якого часто обмежується «добрим вечором».

Та 13 жовтня 2018-го таки настане. І прийде коза до воза. І муситиме сказати «Ме» й аж ніяк не «мє». За словами голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юрія Артеменка, на деяких каналах це таки усвідомили й уже наймають для топових ведучих учителів-репетиторів з української. А чимало брендових облич телепростору заговорили українською і без навчання. Знали, виявляється, та ще й непогано. Ах ви ж… поліглоти наші дорогі.

Із хронометром у руках

На моє запитання, який саме вигляд мав процес підрахунку українськомовного контенту — чи не із секундоміром на долоні, член Нацради Сергій Костинський повідомив, що так і є. На відміну від моніторингу пісенних квот на радіо, де обрахунки можна провести за плейлистами, тут доводиться дивитися, дивитися й дивитися, поки що вручну рахуючи, хто скільки і як сказав. Семеро фахівців національної ради протягом шести тижнів (16 жовтня — 26 листопада) переглянули понад 6 тисяч годин телевізійного ефіру, перевіривши роботу 36 національних каналів.

А нині у професійних телеглядачів ще крутіше випробування: мають звершити моніторинг 210 регіональних і місцевих телеканалів протягом 19 тисяч годин. У 2018 році заплановано ще три хвилі подібного моніторингу. Відповідно фахівцям національної ради потрібно буде дослідити 57,2 тисячі годин ефіру. За словами Сергія Костинського, це максимум того, що можна зробити: «Враховуйте, що одночасно ми проводимо 24 тематичні добові й тижневі моніторинги в доповнення до моніторингу мовних квот, а також позапланові моніторинги телеканалів за скаргами телеглядачів».

Це важка праця. Тому доповнюючи відповідь на запитання «УК» щодо методик і якості підрахунку квот, Юрій Артеменко зазначив, що ця держустанова планує запровадити новітні методи обліку. Зокрема,  2018-го почнеться створення моніторингових центрів, які  оснастять системами переведення звуку в текст. Бо з текстом, як не крути, працювати легше, ніж з відео. Поки що не існує якісних систем текстового розпізнавання української мови, тож завдання не з простих. У держбюджеті на моніторингові центри в 2018 році передбачено 40 мільйонів гривень. Ще стільки  треба  закласти для завершення проекту 2019-го.

Чому фахівцям з Нацради доводиться так багато працювати? Бо закон передбачає, що квоту слід виконувати не щодня, а впродовж тижня. Це дуже ускладнює контроль за виконанням закону, а також дає змогу телеканалам цілком законно зсувати українськомовний контент на будні, а у вихідні демонструвати російськомовне. Чому ухвалено таку норму? Здогадайтеся самі. Хоч і прогресивні депутати, і Нацрада, і громадськість наполягали замінити тижневий проміжок добовим. Адже цілий тиждень моніторити телеканал  проблематично. Однак поправка про добовий моніторинг не пройшла. Одна з версій: закон про телеквоти — продукт компромісу, і в разі внесення такої поправки його не підтримали б у цілому.

Скільки насправді?

До честі Нацради, вона не обмежилася підрахунками суто за формальними вимогами закону і його перехідних положень, а й простежила реальний обсяг державної мови. Тут найкращі показники демонструють дитячі телеканали. «Піксель», «ПлюсПлюс» і «Малятко» на 100% українськомовні. А телеканал «LaLe» майже на 99% транслював передачі кримськотатарською, мовою корінного народу Криму, що також повністю відповідає нормам закону.

Фактичний обсяг державної мови в ефірі пізнавальних телеканалів становив 82%, розважальних — 80%. Тобто вони виконують норму (75%)  навіть в умовах перехідного періоду. А ось розважально-інформаційні телеканали продемонстрували в середньому 73%. Цим є над чим працювати, бо через 10 місяців лушпиння перехідного періоду таки облетить.

Що, читачу? Знову хитаєте заперечно головою, не можете зрозуміти, звідки таки високі відсотки? Я теж не міг, тому знову став допитуватися у пана Костинського: у який спосіб  отримали таку цифру? З’ясувалося, що з огляду на обмежені ресурси Нацради всі двомовні передачі вирішили поки що зараховувати до умовно українських. Тобто ставить, наприклад, якийсь канал запис «Галубога аганька» брежнєвської давності з обов’язковим для тих часів дуетом Штепселя і Тарапуньки, промовить Юрій Тимошенко своє знамените «Здоровенькі були» — і все, пішов «аганьок» в українськомовну квоту. Але є й добра новина: із жовтня 2018-го Нацрада обіцяє так більше не чинити і ми таки отримаємо дійсну картину.

Отже, як показав моніторинг, ухвалення закону про мовні квоти на ТБ — хоч і компромісний, але важливий крок уперед. А системно вирішити питання розвитку української мови дасть змогу законопроект «Про державну мову» (№5670), давно зареєстрований у парламенті. Хотілося б, щоб Верховна Рада розглянула і ухвалила його якнайшвидше.

ОФІЦІЙНО

Серед розважально-інформаційних телеканалів фактичний обсяг української мови найбільший в ефірі каналів «UA:Перший» (100%), «1+1» (83%) і «НТН» (75%). Найбільшу частку російськомовних передач було зафіксовано в ефірі телеканалів «Інтер» (63%), «Україна» (34%) та ICTV (26%).

Серед інформаційних телеканалів лідери за обсягом державної мови — «Громадське телебачення» і «Еспресо» (100%), а також «5 канал» (99%). Російськомовних передач найбільше в ефірі телеканалів «112 Україна» (21%), «ПравдаТУТ» (10%) і NewsNetwork (7%).

Серед пізнавальних телеканалів за обсягом державної мови домінують «Культура» (100%) і «Мега» (98%). Найбільша частка російськомовних передач — в ефірі телеканалу «Ескулап» (51%).

Лідери серед розважальних телеканалів за часткою української мови — «М1», «ТЕТ» і «Новий канал» зі 100%. Найбільша частка російськомовних передач на телеканалах «Індиго» (63%), «К1» (39%) і «Enter-фільм» (35%).

Олег Листопад, https://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/yakoyu-movoyu-govorit-televizor/