Дев’ять плюс одна. Свіжі п’єси від свіжих драматургів
Минуло чимало часу, але шалений кінець липня досі вибухає у мені спогадами, картинами, звуками, запахами і смаком точно зайвої енської чашки кави. Бо саме у ті дні вирував третій Фестиваль перших п’єс Театру ветеранів.
Передивитися/переслухати у акторському виконанні 30 п’єс за вісім днів – ще той марафончик. Під силу хіба що професіональним критикам. І справа навіть не у тому, що треба виділити на це прорву дефіцитного часу. Для мене лімітуючим фактором є саме емоції. Витримати шалений шквал піднесень, радощів, суму, співпереживань, та що там приховувати – навіть сліз – це для мене,
