Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

“Як я від вовків тікав”фрагмент п’єси «Мастодонти, мамонти, слони»

Друга половина 1960-х. Село за п’ять кілометрів від райцентру. Доріжка, садові лавки, білені бордюри, квітник з пишними квітами, вишні. Контора з табличкою «Сортовиробувальна дільниця». Веранда з дерев’яними лавами уздовж стін. На одній сидить візник Степан, біля нього — завідувач дільниці Іван Павлович у білій сорочці з краваткою і бригадирка Петрівна у синьому робочому халаті. На Степанові попри спеку — темні піджак, сорочка, штани, картуз з ґудзичком на маківці. Узутий у кирзові чоботи. СТЕПАН: А я вам не розказував, як від вовків втікав? Ні? ЗАВІДУВАЧ (перезираючись із Петрівною, тихо посміюючись): Ні-ні, розкажи. #gallery-1 { margin: auto; } #gallery-1 .gallery-item { float:

Читати повний текст

9+1. Нові п’єси від Театру ветеранів та третій Фестиваль перших п’єс

Дев’ять плюс одна. Свіжі п’єси від свіжих драматургів

Минуло чимало часу, але шалений кінець липня досі вибухає у мені спогадами, картинами, звуками, запахами і смаком точно зайвої енської чашки кави. Бо саме у ті дні вирував третій Фестиваль перших п’єс Театру ветеранів.

Передивитися/переслухати у акторському виконанні 30 п’єс за вісім днів – ще той марафончик. Під силу хіба що професіональним критикам. І справа навіть не у тому, що треба виділити на це прорву дефіцитного часу. Для мене лімітуючим фактором є саме емоції. Витримати шалений шквал піднесень, радощів, суму, співпереживань, та що там приховувати – навіть сліз – це для мене,

Читати повний текст