Школярка з Мінська, восьмирічна Марійка Андреєнко, у гру Ecokids грає разом з мамою. Змагається – хто швидше випередить пустотливого кота і вимкне електроприлади з мережі. А ще – хто перший урятує рибок в акваріумі, правильно посортує відходи (пластик – у жовті контейнери, скло – в сині, папір – у зелені).
Мобільний додаток Ecokidsіз сайту Міжнародної громадської організації «Екопартнерство» в Білорусі скачали тисячі школярів з різних країн світу. Інструкції у грі виконані у вигляді картинок, тому «випередити кота» може дитина і з Білорусі, і з України, і навіть з Китаю. На думку екологічних активістів, гра – один з найкращих способів доступно та цікаво розповісти, що велика справа зі збереження довкілля починається з маленьких змін у поведінці.
– Школярі –носії знань для своїх батьків, тому діти для нас – справжні партнери, – пояснює спеціаліст з екологічної освіти «Екопартнерства» Ірина Ластовка. – Ми співпрацюємо зі школами у кожному з наших проектів – щодо ставлення до відходів, водних ресурсів, енергозбереження, інформування населення тощо.
Про те, що така політика є дієвою, розповідають самі батьки. Як каже мама одного з юних активістів,коли вона викинула батарейку у смітник, дитина прочитала їй справжню нотацію: мовляв, так робити не можна, адже одна батарейка отруює грунт, з якого могли б вирости два (!) дерева.
Швидка екологічна допомога на велосипедах
Один з найпопулярніших серед «зелених шкіл» республіки напрям діяльності –збір вторинних ресурсів. «Екопартнерство» за підтримки Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища проводить конкурс серед шкіл зі збору вторинної сировини «Планета без відходів».
Один з найактивнішихнавчальних закладів Білорусі у справі прибирання планети – школа села СергеєвичіПуховичського району Мінської області. У школі – меншеста учнів, але вони створили загін «Ековіта» і вже декілька років прибирають береги озера Сергеєвічське та інших водойм від сміття. Окрім цього, школярі беруть участь у кількохекологічних проектах: збирають макулатуру, пластикові пляшки, батарейки. Ємкості для збору вторсировини поставлено у сільгоспфіліалі підприємства «Сергеєвичі», в сільському Будинку культури, магазині. Уже відправлено на переробку 16 тисяч пляшок, 25 кілограмів батарейок і півтори тонни макулатури. Але найцікавіше – що діти придумали відкрити інформаційну лінію у школі. Якщо у когось накопичилися пластикові плашки чи макулатура –достатньо зателефонувати до школи – і до вас одразу ж приїде «швидка екологічна допомога» на велосипедах.
Як відходи перетворити на прибутки
Справжні шедеври з вторинних матеріалів виготовляють нині вихованці Молодечненської школи-інтернату №2 для дітей з вадами зору. Цей навчальний заклад став одним з переможців конкурсу підтримки місцевих ініціатив у рамках проекту ЄС «Розробка стратегії інтегрованого управління комунальними відходами для стійкого розвитку Мінської області».
Спочатку для дітей улаштували екскурсію в Центр творчості міста Сміловичі, познайомили з основами виготовлення виробів декоративно-вжиткового мистецтва з вторинної сировини. Потім у Молодечно провели майстер-класи «Панно зі шкіри», «Вироби з газет», «Техніка декупажу» тощо. Кращі роботи продемонстрували на виставці картин, створених з відходів,– «Чистий світ».
А після того, як місцевим жителям роздали брошурки «Як відходи петерворити на прибутки», у місті спостерігається стійкий інтерес до декоративно-вжиткової творчості. Люди телефонують до школи, приходять на консультації.
Різнокольорова математика
Доки діти змагаються у прибиранні довкілля, вчителі беруть участь у конкурсі на кращий план уроку щодо збору й сортування відходів. Авторські уроки надруковані в посібниках «Відходи в школі» (уроки і практичні дії) та розміщені на сайті «Екопартнерства».
Темі відходів у школі присвячено, наприклад, урок математики для третьокласників: «Розряди сотень, десятків, одиниць»вчительки початкових класів гімназії №1 міста Мінськ Світлани Панькової. Учителька розповідає, що в місті встановлено 150 разнокольорових контейнерів для сміття,і задає задачі, які допомагають не тільки правильно порахувати, а й запям’ятати – контейнери якого кольору передбачені для тих чи інших відходів. Діти дізнаються, що на миття пляшки витрачається значно менше енергії, ніж на виготовлення нової, що один мільйон тонн макулатури допомагає зберегти від вирубки 60 гектарів лісу тощо.
Серед найкращих занять – урок суспільствознавства в 11 класі з теми «Глобальні проблеми людства» (автор – учитель історії і суспільствознавства з міста Волковиска Анна Литовка), урок англійської «Думай глобально, дій локально» вчительки зіСлонімського районного ліцею Світлани Шерстньової та інші.
У посібнику «Поводження з відходами» можна знайти плани факультативних занять стосовно того, що може зробити кожен, аби відходів стало менше, поради щодо компостування органічних відходів, адреси магазинів у Мінську, де встановлені контейнери для збору використаних батарейок тощо.
– Уроки, сценарії позашкільних занять, вистави, плани роботи агітбригад – усе це було розроблено за підсумками різноманітних конкурсів, – розповідає активіст «Екопартнерства» Алеся Чумакова.
Без води – «ті туди, ні сюди»
Ще один актуальний напрям роботи–збереження води і контроль за її якістю. Екоактивісти разом зі школярами проводять дослідження якості води в колодязях у сільській місцевості. Нещодавно громадська організація«Екопартнерство» у Будинку дитячої творчості у місті Крупки облаштувала спеціальний водний центр, де діти можуть досліджувати якість питної води.Придбали устаткування й реактиви для дослідів, екрани для презентацій, розробили спеціальні посібники «Цікаві досліди про властивості води» для вчителів.
За кілька місяців водний центр став одним з найпопулярніших дитячих місць Крупськогорайону й усієї Мінської області.Тут і дослідження проводять, і «водні експедиції» до озера та річки Бобер організовують.
Окрім навчального, робота дослідницького центру має і велике інформаційне значення. Директор Крупського центру дитячої творчості Ірина Драниця розповідає, що існує велика проблема інформованості місцевого населення щодо взаємозв’язку якості води і здоров’я. Люди не завжди усвідомлюють, що вода, в якій містяться нітрати, може завдати шкоди людині. Тому, знов-таки, великі сподівання покладають на школярів. Вони і якість води оцінять, і батькам та сусідам розкажуть.
Алфавіт, таблица множення… і енергозбереження
Особливий предмет гордості екоактивістів у Білорусі – мережа шкіл SPARE. Окрім знань з обов’язкових загальноосвітніх предметів, учителі цих закладів намагаються навчити, на їхню думку, не менш важливого: економити електроенергію, воду і тепло. Без цих звичок людині не обійтися нині в дорослому житті.До того ж SPARE допомагає формувати у школярів активну життєву позицію. Разом з учителями вони шукають резерви економії енергії вдома і у школі та поновлювані джерела енергії.
Програму SPAREзапочаткувалоНорвезьке товариство охорони природи, нині в неї входять тисячі шкіл у всьому світі. У Білорусі вчительські й учнівські колективи таких навчальних закладів – одні з найактивніших. Тут відкривають музеї енергозбереження, встановлюють ефективне устаткування. А нещодавно в один з навчальних закладів міста Щучина Гродненської області приїхала справжня пересувна електростанція. Коли ж знайомство з принципами енергозбереження перетворюється на захопливу екскурсію, інтерес до нього гарантовано. Екологи ознайомили школярів з пересувною виставкою енергозберігальних технологій та альтернативних джерел енергії. Її експозиція демонструє роботу поновлюваних джерел енергії – сонця, води і вітру. Кожен учень може переконатися, скільки зусиль потрібно для того, щоб засвітилася одна лампочка.
Гімназія Щучина – приклад того, як дослідницький проект переростає в конкретні справи з озеленення. Після того, як учні завершили вивчення екологічного стану дороги Щучин – Рожанка, вони вирішили озеленити найбільш забруднену частину шляху. Ще один проект – екологический маршрут чотирнадцятьма садами і парками створили у процесі вивчення і систематизації садів і парків Щучинщини.
Одне з гасел юних «зелених активістів» Білорусі: жити цікавіше і веселіше, але водночас використовувати менше енергії і ресурсів. Їхні конкурси часто мають вікоме обмеження «тільки до шістнадцяти!». Протекожен у цій віковій категорії – за допомогою гумору, креативності йнайпростішої камери на телефоні – може продемонструвати, як уникнути зайвих витрат енергії і ресурсів.
Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»
Матеріал написаний за підсумками прес-туру й майстер-класу до Білорусії
Leave a Reply