Найбільше заважають працювати бюрократія та непрофесійність і корумпованість кадрів, повідомив на брифінгу міністр екології та природних ресурсів Ігор Шевченко. Для подолання першої перепони активно ведеться дерегуляція. Зокрема імпортерам уже не потрібно щоразу отримувати погодження від міністерства (сотні листів, багато часу) на переміщення товарів, які не містять озоноруйнівних речовин. Натомість увага чиновників буде зосереджена лише на вузькому списку того, що може містити щось небезпечне для щита атмосфери.
Скасовано й так званий процес геомоніторингу, тобто платний контроль за розвідкою та видобутком корисних копалин. Міністерство вирішило, що досить того контролю, який ведуть уповноважені державні органи. Які саме, з якою періодичністю та наскільки якісно — про це не сказано, адже брифінг був обмежений у часі. Але сподіваємося, що міністр розкриє ці деталі в інтерв’ю, яке обіцяв дати нашому виданню незабаром.
Також тоді ми спитаємо і про конкретний перелік вакансій, на які пан міністр оголосив конкурсний відбір. Саме через відкритість набору на посади у міністерстві й відбуватиметься, за задумом Ігоря Шевченка, розв’язання другої із зазначених вище проблем — кадрової. До речі, розміри зарплат також поки що не відомі широкому загалу, тому не стану закликати ентузіастів подаватися на цей конкурс.
Серед успіхів своєї команди за сто (точніше, вже сто двадцять) днів роботи міністр назвав і розкриття даних про надрокористувачів (ми детально про це писали у статті «Кому довіряємо надра», «УК» від 14.03.2015http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/komu-doviryayemo-nadra/). Крок справді важливий. Цікаво лише було б уточнити, чи справді співробітники ДП «Геоінформ», які створили такий чудовий ресурс, працюють лише три дні на тиждень — через проблеми із фінансуванням і виплатою зарплат. Якщо так, то треба терміново щось робити — адже вартість інформації, з якою вони працюють (а крім відкритої, мабуть, є й секретна), — мільярди гривень.
Серед чималенького списку здобутків, озвучених на брифінгу, два стосувалися реалізації угоди з використання так званих кіотських коштів. Старт цій угоді дано років із сім тому, але щось реальне Україна (саме Україна, а не дерибанщики, яких навколо п’яти мільярдів гривень крутилося чимало) отримала лише тепер. Це оновлені вагони київського метро (енергоефективні двигуни та ходова частина) та гібридні (бензиново-електричні) автівки для міліції. Випереджаючи закиди щодо того, що роботу цю розпочинали ще попередні міністри, Ігор Шевченко уточнив: до його приходу на посаду автівки стояли нерозмитненими вісім місяців.
Що ж, і вагони, й авто — надбання корисні. Хотілося б ще отримати інформацію про долю решти кіотських проектів, бо від попереднього міністра Андрія Мохника її почути не вдалося (див. «Про природу корупції в природі», «УК» від 2.12.2014 http:// www.ukurier.gov.ua/uk/articles/pro-prirodu-korupciyi-v-prirodi/).
Сподіваємося, що новий міністр незабаром розкриє і кіотські секрети, і дасть відповіді на чимало запитань, які накопичилися у читачів нашої газети.
Олег ЛИСТОПАД http://www.ukurier.gov.ua/uk/news/menshe-dozvoliv-menshe-korupciyi/
P.S. Про перетворення резиденцій (Залісся тощо) на “заповідники” (насправді – НПП) міністр теж говорив, але залишилася купа запитань до нього щодо цього. На фото: “Їдаленка” у підвалі “готелю” в Заліссі. Є ще обідня зала на другому поверсі. У готелі – 30 осіб обсл персоналу. Зарплату їм платимо ми, з нашої кишені, а хто цим “готелем” користується???
Leave a Reply