Заборона на екологічні перевірки може призвести до порушення конституційних прав українців
Що спільного у жителів столичної Оболоні, селян з Євминки на Чернігівщині та екологів з Харківщини? Проблеми у них наче різні. Оболонців душить сморід невідомого походження. Євминчани з жахом сприймають перспективу побудови під селом качиної ферми на 10 мільйонів голів (а качине лайно, скажу я вам, отрутніше навіть за свиняче). А на Харківщині екогромадськість намагається зупинити нищення національного парку «Дворічанський» (тамтешні сільрадівські депутати від ПР розорали під посіви соняшнику заповідний степ).
А спільне в них те, що їхнє волання про допомогу державні контролюючі органи не чують. Власне чують, але не реагують. До того ж не тому, що співробітники СЕС, Держекоінспекції, Архбудконтролю та інших організацій розлінувалися. Просто відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ухвалений Верховною Радою попереднього скликання, контролюючі організації перевіряли підприємства, установи, фізичних осіб-підприємців протягом серпня — грудня 2014 року «виключно з дозволу Кабінету Міністрів або за заявою суб’єкта господарювання щодо його перевірки». Сам себе шмагати ніхто, зрозуміло, не стане. А в Кабміні і без того справ — не продихнеш. Тому перевірок не було. А найсумніше те, що і цього року (принаймні, в першому півріччі) — також не буде.
Останні зміни до законодавства забороняють екоінспекторам перевіряти законність рубок лісу.Фото Володимира Заїки
Сюрприз під ялиночку
Заборону на перевірки продовжено одним із 40 законів, оптом ухвалених нардепами напередодні Нового 2015 року. А саме — Законом «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». У пункті 8 його «Прикінцевих положень» записано: «Установити, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня — червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки». Впізнаєте текстик? Та отож!
Одні, особливо підприємці, аплодують, бо інспектори, зарплата яких трохи більша за тисячу гривень, часто підробляють відвертим вимаганням хабарів.
Другі, а точніше — пересічні громадяни, сльози ллють, бо залишаються беззахисними перед отруювачами та бізнесменами-«бєспрєдєльщиками».
«Ні для кого не секрет, що нинішні перевіряльники часто використовують свої повноваження не стільки для контролю за дотриманням законодавства, скільки для наповнення власних кишень, — каже голова екогрупи «Печеніги» Сергій Шапаренко. — І, на жаль, екоінспектори задніх тут не пасуть: система отримання і перерозподілу хабарів в екоінспекціях вибудовувалася не один рік.
Але слід пам’ятати й те, що діяльність екоінспекції спрямована на забезпечення життєдіяльності держави. Як, наприклад, і діяльність міліції або митниці. Більшість міліціянтів і митників — теж «класичні» хабарники, але ніхто не наважується геть зупиняти їхню діяльність, бо це загрожує існуванню держави. Обеззброєння екоінспекції вкрай небезпечне, просто його видно не скрізь і не відразу».
А у відповідь — тиша
За даними Київського еколого-культурного центру, через мораторій за останні п’ять місяців минулого року лише в центральному апараті Держекоінспекції не змогли допомогти авторам 1200 звернень від громадських організацій та окремих громадян. І навіть — від інших державних установ.
Додайте ще звернення в обласні управління екоінспекції та в інші контролюючі органи, які мають захищати наше право на безпечне довкілля — Держархбудконтроль, СЕС, сільгоспінспекцію тощо — кількість проігнорованих звернень може сягнути 20 тисяч!
Асоціація зоозахисних організацій України зазначає, що не було проведено перевірок за низкою фактів жорстокого поводження з тваринами, в тому числі щодо систематичних собачих боїв у Фастові та натаскування мисливських собак на ведмедя в Трипіллі Обухівського району Київської області тощо.
Якщо за цими фактами перевірок не було, можна бути впевненим, що і порушення не припинялися. Бо іншого механізму їх припинення в державі просто не існує.
«Зрозуміло, що наша країна переживає вкрай важкі часи, — додає Шапаренко. — Але припинення екологічного контролю сприятиме не стільки зростанню економіки, скільки кількості екологічних злочинів. Чого буде вартий економічний добробут при завдаванні шкоди довкіллю? Кому потрібен достаток, якщо за нього доведеться платити отруєним повітрям, знищенням улюблених місць відпочинку, неїстівною їжею»?
Громадськість звертається до Верховної Ради та Кабміну з вимогою не відмовлятися від екологічного контролю. Треба не ліквідовувати цей контроль, а робити його якісним і чесним, адже без нього не обходиться жодна цивілізована держава. Не обійдеться й Україна.
До речі. Не зрозуміло, як трактувати одну зі статей ухваленого того ж 28 грудня 2014 Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», який передбачає, що «у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб—підприємців з обсягом доходу до 20 000 000 гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України». Чи стосуються ці обмеження лише податкових перевірок, чи знов-таки усіх видів державного контролю?
Олег Листопад http://ukurier.gov.ua/uk/articles/komu-zahishati-dovkillya/
Експертна думка
Петро Тестов,
представник організації «Екологія. Право. Людина»:
— Кожен, хто стикався з діяльністю інспекцій, знає, що джерело хабарів — планові перевірки, коли перевіряльники приходять на підприємство без будь-якого фактичного приводу, шукають порушення і часто придумують їх, щоб наповнити свою кишеню. Ідучи на планові перевірки інспектор не знає, які саме нормативи порушило підприємство і чи порушило їх взагалі. Інша річ — перевірки позапланові. Їх здійснюють за сигналами громадян або державних органів — за вже встановленими фактами. Більшість екологічних порушень виявляють саме під час таких перевірок. Також треба залишити перевірки об’єктів природно-заповідного фонду, лісопідприємств та об’єктів, зазначених у постанові Кабміну «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 28 серпня 2013 року.
Дмитро Скрильников,
керівник Бюро екологічних розслідувань:
— Можна на два роки позбутись планових перевірок. Щодо пропозицій перевіряти лише великі підприємства, то, вважаю, що величина, як і форма власності, не мають значення. Так, будь-яке підприємство, яке можна придбати або зареєструвати за один день, візьме в оренду ділянку, завалить її токсичними відходами, а через рік зникне. Такі випадки трапляються. Я вже не кажу, що до нас надходить багато звернень про спалювання відходів і навіть упаковок з пестицидів у печах для спалювання тварин чи котельнях. Сам влітку торік бачив, як біля пляжу хтось висипав кілька вантажівок битих кінескопів і моніторів. Оскільки це була територія, яка належала комунальному підприємству, екоінспекція мусила отримати дозвіл на перевірку. Отримала, якщо не помиляюсь, десь у вересні—жовтні, коли все бите небезпечне скло від катодних трубок розтягнули по всьому пляжу та лісу. Увага!
УВАГА!
Без реагування держконтролерів залишилися:
♦ сумнівні рубки в державній організації «Лісове господарство «Білоозерське» та в деяких заказниках і заповідних урочищах в Сумській, Вінницькій, Рівненській, Хмельницькій та інших областях;
♦ забруднення річки Коник в м. Києві;
♦ будівництво ГЕС на річці Случ в Губкові на Рівненщині;
♦ рубки та будівництво в лісі в Бородянському районі Київщини;
♦ виділення земельної ділянки в прибережно-захисній смузі Південного Бугу в Вінниці тощо.
(За даними активістів організації «Екологія. Право. Людина»)
Довідка “УК”
Згідно зі ст. 50 Конституції України «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена».
Здійснення заходів щодо охорони довкілля забезпечується зокрема і державним контролем за дотриманням екологічних стандартів, нормативів і правил та застосуванням до їх порушників заходів адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності.
Leave a Reply