“Дорогі землі” – так називається сюжет ТСН про кричущу бездіяльність Черкаської влади щодо збереження ландшафтів, які описує у своїй творчості Тарас Шевченко.
|
|||||
|
“Дорогі землі” – так називається сюжет ТСН про кричущу бездіяльність Черкаської влади щодо збереження ландшафтів, які описує у своїй творчості Тарас Шевченко. Щоб зрозуміти всю красу поезії Тараса Шевченка, треба побувати в Каневі на його могилі. Зійти на Тарасову гору, на повні груди вдихнути вітер із боку річки, побачити ті ж таки «лани широкополі, і Дніпро, і кручі». Що, досі ще не бували й не бачили? Тоді покваптеся, бо завтра такої можливості вже можете й не застати. Чтобы понять всю красоту поэзии Тараса Шевченко, надо побывать в Каневе на его могиле. Подняться на Тарасову гору, полной грудью вдохнуть веющий с реки ветер, увидеть те самые «лани широкополі, і Дніпро, і кручі». Что, еще не были и не видели? Тогда поторопитесь, потому что завтра такой возможности уже может и не быть. 12-18 жовтня у Канівському заповіднику відбувся семінар «Громадськість на варті природно-заповідного фонду». Його учасники – активісти НУО – дізналися чимало нового про заповідні території та їхні проблеми, опанували навички допомоги заповідникам та нацпаркам, зокрема, навчилися грамотно й цікаво писати про проблеми охорони природи. Курс екожурналістики включав знайомство із особливостями психології сучасного журналіста, принципами роботи редакції ЗМІ, особливостями друкованих та електронних медіа. Учасники пройшли короткий практичний курс написання авторських матеріалів, прес-релізів та прес-анонсів, підготовки та проведення прес-конференцій. Також вони познайомилися з деякими найбільш гострими еколгічними темами, зокрема із проблемами незаконних рубок та контрабанди лісу й іншими проблемами у лісовому секторі, якими Игорь Верещетин также сообщил, что в «Донецком кряже» планируется создание сафари-парка. Правда, тут же пояснил, что понятие «сафари-парк» не подразумевает разрешения на охоту. На самом деле это просто территория, где можно увидеть животных в их родной среде обитания – такой себе зоопарк без клеток и вольеров. «За рубежом в подобных местах даже выдаются лицензии на отстрел браконьеров», – с серьезным видом заявил Игорь Михайлович. Другие материалы о заповедных териториях Донбасса http://www.sustainable-cities-net.org.ua/text.php?id=36 Член-кореспондент НАНУ Яків Дідух про ситуацію із українськими степами і їх цінність та його коментар до ситуації на Запоріжжі за оцінками громадських організацій, чиновники різних рангів, незважаючи на пряме доручення губернатора Харкывської області та титанічні зусилля справжніх ентузіастів, всіляко саботують створення парків, намагаються віддати під них не цінні у природоохоронному значенні землі, затягують процедури тощо. Зелених і блакитних плям на карті Донеччини небагато. Але тим більша цінність. «У Донецькій області, яка займає лише 4,4% площі держави, проживає 10% населення та зо¬середжено 23% промислового потенціалу України. На нашу територію припадає надзвичай¬но високе антропогенне і техногенне навантаження та інтенсивне використання природних ресурсів, що не могло не позначитись на якості довкілля і стані природи», – заявляють в один голос голова Донецької обласної ради А.М. Близнюк та голова Донецької обласної державної адміністрації В.І. Логвиненко. Селяни не хочуть, щоб у них біля села був національний парк. І не хочуть під нього – навіть у зону з найменш заповідним режимом – віддавати свої землі. Так, швидше за все за цим криється бажання місцевих ділків роздерибанити землі сільрад, але цей спротив “народу” процесс створення парків це зупинить всерйоз і надовго. Що краще: створити парки зараз на меншій території, чи битися за більші площі, ризикуючи прогавити момент можливості створити парки узагалі? Я – за другий варіант, бо це ми вже проходили на прикладі “Голосіївського”. Свого часу Салій згоджувався підписати документи на його створення, але на площі меншій, ніж хотіла громадськість, очолювана Григорієм Гончаренком (земля йому пухом). Підсумок: у нинішнього НПП “Голосієвський” землі з вилученням нема узагалі. А якби згодилися на пропозицію Салія, то може й розширили б згодом до бажаних розмірів… Вчені пропонували розширити заповідник на 12 тисяч гектарів. Та зробити це попри президентське же доручення та кілька доручень Кабміну, виявилося непросто. По-перше, тому, що нинішня «висока» влада проводила й проводить недолугу земельну та приватизаційну політику. Поки говорили та балакали про заповідання, аж – гоп: частина ділянок уже встигла знайти собі власників. Отож довелося відмовитись від усіх вже розпайованих чи запланованих під розпаювання земель, від усіх територій, які так чи інакше можуть стати предметом довгих та безплідних спорів. |
|||||