В результаті безвідповідальності членів конкурсної комісії (у т.ч. І.Іваненка), яка обирала влітку-восени 2014-го директорів трьох НПП, посади отримали люди, які не тільки не повинні їх обіймати, а й які тепер не дають нормально працювати чесним природоохоронцям. Такий собі Вторенко, якого призначили диреткором “Тузловських лиманів”, подав до суду на Iryna Vykhrystyuk. Іра за допомоги юристів ЕПЛ подала заперечення. З нього видно, що судити треба. Самого Вторенка. Проти якого, до речі, відкриті кримінальні справи, які стосуються майна НПП.
Ось це заперечення, тут є багато цікавого про Вторенка і його діяння. Чи не пора Мінеко створити комісію з розслідування роботи “конкурсної комісії” Настасенка-Іваненка та власне Тузл лиманів?
Татарбунарський районний суд Одеської області
вул. Горького, 2 м. Татарбунари Татарбунарський район
Одеської області 68100
+38(04844)31807
Позивач: Вторенко Ігор Семенович
Одеська обл. Татарбунарський район
м.Татарбунари, вул. Степова, 5
тел. +38(067)2834785
Відповідач: Ірина Михайлівна Вихристюк
68100 Одеська область
Татарбунарський район
м.Татарбунари, вул. К.Маркса,33 кв14
тел.+38(067)9564226
Відповідач-2: Районна громадська
екологічна організація «Відродження»
68100 Одеська область
Татарбунарський район
м.Татарбунари, вул. Тимошенка, 19
Тел. +38(04844)310-66
Заперечення на позовну заяву
Позивач звернувся до суду із вимогами про захист порушеного, на його думку,особистого немайнового права (захист честі, гідності та ділової репутації).
Вважаємо позовні вимоги безпідставними, надуманими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, що обґрунтовуємо наступним.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ щодо публічних осіб слід керуватися положеннями Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті, зокрема у галузі охорони природних ресурсів, захисті об’єктів природно заповідного фонду, до яких відноситься і директор Національного природного парку «Тузловські лимани» і депутат Татарбунарської районної ради.
У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У зв’язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Національний природний парк «Тузловські лимани» (надалі НПП «Тузловські лимани») створений відповідно до Указу Президента України від 1 січня 2010 року. Положення про ННП «Тузловські лимани» було затверджене Міністерством екології та природних ресурсів України у 2011 році. Відповідно до Положення НПП «Тузловські лимани» є об’єктом загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Серед завдань парку є збереження та охорона цінних природних комплексів та об’єктів, насамперед водно-болотних угідь, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні. Відповідно до п.3.5. Положення, Директор несе персональну відповідальність за використання покладених на Парк завдань, в тому числі за організацію та проведення природоохоронних заходів, науково-дослідних,…збереження закріпленого за Парком державного майна (природних ресурсів).
Позивач є директором НПП «Тузловські лимани», публічною особою, депутатом Татарбунарської районної ради.
В передвиборчий період, Вторенко І.С. представляв інтереси кандидата в депутати ВРУ Могильнікова В.Д. будучи присутнім на зустрічах в колективах бюджетних закладів. Офіційно довіреними особами кандидата в депутати були: Найдьонова Н.В., Ніколаєнко С.М., Стратюк К.А., які на даний момент є працівниками нацпарку.
Представляючи кандидата в депутати ВРУ позиціонував себе як директор нацпарку і небезпідставно, адже 25 вересня 2014 року відбулося засідання комісії з проведення конкурсного відбору директора установи (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р. N 777«Про проведення конкурсного відбору керівників державних суб’єктівгосподарювання») на якому приймається рішення конкурсної комісії про переможця конкурсу. А рішення комісії є підставою для укладення контракту між органом управління та переможцем конкурсного відбору (п.20 Положення). Результати відбору оприлюднено на офіційному веб-сайті Мінприроди та в газеті «Голос України» від 03.10.2014року №190
Тобто, незважаючи на те, що Вторенко І.С. приступив до виконання обов’язків з 19 листопада 2014 р він був переможцем конкурсу, отже потенційним директором Парку.
Тобто всі дії позивача описані у статті, ним вчинені як публічною особою.
Площа території парку становить 27 865 га. Зокрема до території парку включені акваторії озер Бурнас, Алібей, Шагани, які від моря відмежовані Приморською косою. З 1995 р. постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.95 р. № 935 водно-болотні угіддя «Шагани-Алібей-Бурнас» включені до переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з критеріями Рамсарської конвенції.
Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (дата набрання чинності для України 15.11.1997 року) встановлює, відповідно до статті 3, щоДоговірні Сторони розробляють і здійснюють свої плани для того, щоб сприяти збереженню водно-болотних угідь, уключених до Списку, а також, наскільки це можливо, раціональному використанню водно-болотних угідь на своїх територіях.
Кожна Договірна Сторона влаштовує так, щоб якнайраніше отримати інформацію, якщо екологічний характер будь-якого водно-болотного угіддя, що знаходиться на її території та включений до Списку, уже змінився, змінюється або може змінитися в результаті технологічних подій, забруднення чи іншого людського втручання. Інформація про такі зміни передається без зволікання організації або урядові, відповідальним за виконання обов’язків постійно діючого Бюро, зазначеного встатті 8.
Як зазначаєтьсяна офіційній веб-сторінці НПП «Тузловські лимани» найбільш цінною є ділянка Тузловських лиманів – Приморська коса, від села Приморське до курорту Лебедівка.
Створення національного природного парку та надання території заповідного статусу, як вважалося, мало дозволити зберегти її унікальність та забезпечити постійне наукове спостереження, своєчасне реагування на негативні тенденції деградації та можливість їх припинити.
Натомість, саме після отримання охоронного статусу на цій території почали фіксуватися серйозні правопорушення: розорення прибережних територій лиманів, пожежі (щороку неодноразово спалюються прибережні смуги), знищення зелених насаджень, браконьєрство (полювати на заповідних територіях заборонено законом), викошування очерету з порушенням термінів тощо.
Перелічені вище факти дають підстави вважати, що саме завдяки бездіяльності НПП «Тузловські лимани» на Приморській косі здійснюється самочинне будівництво впродовж року і жодних активних дій, які б свідчили про зупинення цих дій зі сторони Парку не здійснено.
На піщаному пересипі (Приморська коса) між Чорним морем та лиманом Бурнас (межа національного природного парку «Тузловські лимани» та водно-болотні угіддя, що охороняються відповідно до Рамсарської конвенції) на курортній зоні села ЛебедівкаТузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області здійснюється:
– самочинне будівництво трипорерхової будівлі (бази відпочинку-стоянки маломірних суден), що підтверджується листами Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 18.07.2014 р. №71/1/5176, Державної екологічної інспекції північно-західного регіону Чорного моря від 03.07.2014 р. №2459/07, Інспекції ДАБК в Одеській області від 18.09.2014 р. №05/1-11623, Одеської обласної державної адміністрації від 05.08.2014 року № 3763/02-41/01/4666, Татарбунарської районної адміністрації Одеської області від 16.09.2014 року № Інф-20/01-41/21.
– самочинне будівництво гідротехнічної споруди на 2 км Приморської коси, що підтверджується листами Одеської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 03.09.2014 № (16-87) 779 та Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 09.09.2014 № 71/1/6471.
– самочинне будівництво на 2 км Приморської коси (на місці замуленої гідроспоруди) – самочинне будівництво на 2 км Приморської коси – лист Татарбунарського РВ ГУМВС України в Одеській області від 13.03.2015 року №71/1/1610
– намагання незаконно закрити прорву (міграційний канал) на 24 км Приморської коси, що входить в заповідну зону НПП «Тузловські лимани» (впродовж липня-вересня 2014 року).
Київський еколого-культурний центр спільно з ДОП «Зубр» при залученні місцевих неурядових екологічних організацій проводять перевірки об’єктів природно-заповідного фонду України в рамках Всеукраїнської кампанії «Національним паркам – заповідність». По результатам перевірок об’єктів природно-заповідного фонду Одещини було проведено прес-конференцію 27 січня 2015 року в прес-центрі «Паритет» (м.Одеса) де представником ТРГЕО «Відродження» Вихристюк І. та місцевим рибалкою Ткаченко А. були озвучені та представлені матеріали масових порушень природоохоронного законодавства в НПП «Тузловські лимани». Уся інформація є достовірною, що підтверджено офіційними документами контролюючих органів та надана у публікаціях. Крім цього, 30 січня 2015 року на засідання комісії Громадської ради при Мінприроди факти про масові порушення в нацпарку «Тузловські лимани» були озвучені в присутності Вторенко І.С.
Масовими порушеннями в нацпарку «Тузловські лимани» порушується наше право на забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України, екологічний інтерес у дотриманні ч.7 ст.41 Конституції України, згідно якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі.
Маючи передбачені законодавством обов’язки та права, позивач як відповідальна посадова особа НПП «Тузловські лимани» не здійснив належних дій по захисту ввірених йому природних ресурсів (не затвердив Проект організації території парку, не подав позовних заяв в суд, не здійснює просвітницької роботи щодо негативних наслідків такої діяльності тощо).
Стаття 16 Конституції України встановлює, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави. Стаття 50 Конституції України передбачає, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до статті 66 Конституції України, кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки.
Об’єктами довкілля, зокрема, є земля, вода, флора та фауна, атмосферне повітря. Правове забезпечення їх охорони визначається у спеціалізованих нормативних актах, таких як Земельний, Водний, Лісовий кодекси, Закони України «Про рослинний світ», «Про червону книгу», «Про охорону земель» тощо.
Захист екологічних інтересів населення України можливе шляхом контролю за виконанням частини 7 статті 41 Конституції України, згідно якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до якої кожен, зобов’язаний не заподіювати шкоду природі.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Земельна ділянка, на відміну від інших об’єктів права власності, має використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.35 ЗУ «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов’язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Відповідно до ст.1 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (дата набрання чинності для України: 30.10.2001) з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров’я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.
Згідно з п.2 ст.9 вказаної Конвенції кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче. Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції. В цьому контексті для цілей вищенаведеного підпункту а) достатньо зацікавленості будь-якої неурядової організації, що відповідає вимогам, зазначеним у пункті 5 Статті 2. Для цілей підпункту б), наведеного вище, така організація також має право заявляти про порушення своїх прав.
Відповідно до п.4 ст.9 зазначеної Конвенції крім цього, і без порушення вищенаведеного пункту 1 процедури, згадані вище в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов’язаними з непомірно великими витратами.
Отже, ратифікацією цієї Конвенції держава Україна узяла на себе зобов’язання надати неурядовим організаціям широкий права, що стосуються питань захисту навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.
Відповідно до п. и) ст. 9 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кожний громадянин України має право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 3ст. 11 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Розпорядженням Татарбунарської районної ради від 15 жовтня 2013 року було створено тимчасову контрольну комісію районної ради з вивчення питання стосовно уточнення меж та зонування НПП «Тузловські лимани». До складу комісії увійшов Вторенко І.С. – голова постійної комісії райради з питань законності, правопорядку і дотримання прав людини, з депутатської діяльності, етики і гласності.
Факт утворення такої комісії свідчить про те, що Вторенко І.С. як голова комісії з питання законності був зацікавлений у створенні та діяльності тимчасової контрольної комісії Татарбунарської райради, бо вона є нелегітимною, тому що питання щодо уточнення меж та зонування національних природних парків не належить до повноважень місцевого самоврядування. Це була можливість вплинути на результати зонування при розробці Проекту організації території Національного природного парку «Тузловські лимани». Ознайомившись із протоколами засідань тимчасової контрольної комісії виявили наступне:
17.01.2014 року Вторенко І.С. вніс пропозицію щодо озера Мартаза з проханням включити його до господарської зони. Також він запропонував збільшити господарську зону від урізу води вглиб лиману до 2 км вздовж берегової лінії.
24.10.2013 року Вторенко І.С. підтвердив інформацію, що зазначені земельні ділянки (піщана коса на курортах району) включені без згоди користувачів до НПП «Тузловські лимани».
22.05.2014 року Вторенко І.С. вніс пропозицію розмістити зону господарської діяльності на озері Будури та частині озера Карачаус.
В листі від 08.12.2014 року № 588 до в.о. директора УкрНЦЕМ Реві О.Р. Вторенко І.С., вже в якості директора нацпарку, просить «удосконалити зонування на території НПП «Тузловські лимани», а саме: віднести до господарської зони територію від каналу, що знаходиться на 24 км коси, вздовж узбережжя Шагани з лиманами Мартаза та Будури та мису Камчатка задля врахування потреб місцевого населення та сільських рад Татарбунарського району».
Пропозиції Вторенка І.С. як депутата Татарбунарської райради та директора НПП «Тузловські лимани» щодо необхідності збільшення площ зони господарського використання протирічить результатам наукових досліджень і меті створення природоохоронної установи і можуть свідчити про фінансовий інтерес Вторенка І.С., який до цього часу очолює приватне підприємство «Чорноморець» і до утворення нацпарку займався рибальством в лиманах Тузлівської групи і намагався отримати ділянки на Приморські косі (на 19, 27-29 км коси).
Таким чином, відповідач 1 та 2 брали активну участь у процесі створення НПП «Туловські лимани», працюють понад 20 років на захист довкілля України та Татарбунарського району зокрема, про що свідчить інформація яка є у вільному доступі в Інтернеті та інших ЗМІ як регіонального так національного та міжнародного рівня.
Враховуючи все вище наведене відповідачі не порушили жодних особистих немайнових прав позивача, оскільки всі зроблені ними вислови є, в розумінні судової практики та правового поля України, критикою діяльності/бездіяльності посадової (публічної) особи, оскільки відповідачі працюють у сфері захисту об’єктів природного заповідного фонду та довкілля і мають на це право, а позивач має обов’язок охороняти ці об’єкти, отже не має особистих немайнових прав, які б були порушені у цих відносинах та підлягали б захисту, а отже, керуючись чинним законодавством України просимо суд відмовити у задоволенні позовної заяви за безпідставністю.
Додатки:
Копії листів переписки з різними державними органами, що свідчать про ігнорування директором НПП «Тузловські лимани» факту порушень природоохоронного законодавства на особливо цінних природних територіях;
Фото, відеоматеріали, публікації.
25 березня 2015 року І. Вихристюк
Від відповідача 2.
Прошу суд в якості свідказаслухати:
Ткаченко Артема В’ячеславовича, тел.098 1705655: адреса:Татарбунарський район, с.Приморське, вул. Леніна,98
Прошу суд в якості свідків, які зможутьпідтвердитивикладеневище, запросити:
- ПредставникаОдеськоїміжрайонноїпрокуратури з нагляду за додержаннямзаконів у природоохороннійсфері;
- Представника Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеськійобласті;
- ПредставникаТатарбунарського районного відділу ГУМВС України в Одеськійобласті;
- Представниківдошкільнихнавчальнихзакладів та шкілм.Татарбунари;
Leave a Reply