Aerial photos with a drone over the River Pripyat, Polesie, Belarus. © Viktar Malyshchyc

“У контексті цього нового тренду висвітлення інформації з економічної, політичної, соціальної, але не екологічної позиції особливої уваги заслуговує проєкт Е40. Попри те, що наслідки реалізації даного проєкту, цікавого для бізнесу, можуть призвести до екологічного лиха техногенного характеру, глобального розголосу екозагроз у ЗМІ немає. Резонують лише заяви представників громадськості. Чому?”

Це абзац з дослідження “Довкіллєва проблематика в публічному інформаційному просторі України”.

Тема цікава, але містить багато помилок. Хоча щодо Е40 якраз правда. Судіть самі:

Резюме дослідження

Результати моніторингу 2019-30.06.2021 свідчать про те, що медіа зацікавлені в екологічній тематиці, активно підтримують інформаційні приводи, не тільки поширюють негативні новини, але й приділяють увагу позитивним.

Середня частка тематики в українському медіаполі за вказаний період — 2.3%, проте динаміка присутності за перше півріччя 2021 року дає всі підстави вважати, що 2021 стане лідером за кількістю публікацій і значно перевищить результати 2019 та 2020 років.

Загалом аналіз поширення демонструє сталу присутність на всіх інформаційних каналах та позитивну динаміку росту теми. Серед національних онлайн-видань, які активно публікують статті на екотему, переважають ресурси з високим рівнем довіри до контенту (за даними ІМІ), а також онлайн-платформи з максимальним охопленням аудиторії серед новинних порталів.

У регіональних ЗМІ можна згадати інформаційні розділи на сайтах обласних та районних державних рад — саме вони стабільно поширюють новини, пов’язані із законодавчими ініціативами чи інформацією про міжнародну двосторонню співпрацю. «Угода мерів» — ще один позитивний інформаційний привід, згідно з угодою реалізуються успішні екопроєкти на регіональному рівні.

За вказаний період медіаполе насичене новинами про факт події — 87% проаналізованого контенту інформує про еколихо, злочини, аномальну температуру повітря, міжнародні новини, проведені заходи тощо. Відповідно лише 13% медіаполя — це публікації, що задають тон дискусії та спонукають до активних змін, зокрема ухвалення рішень.

Науковці, представники громадських організацій та екоактивісти найчастіше відстоюють інтереси природоохоронного законодавства і діяльності, ґрунтовно пояснюючи причинно-наслідковий зв’язок антропогенного впливу на довкілля.

Важливо згадати, що у частині таких публікацій присутня корисна інформація чи рекомендації щодо можливих шляхів зменшення антропогенного впливу на об’єкти навколишнього природного середовища. Рекомендуємо посилювати вказаний напрямок — збільшувати частку присутності рекомендацій щодо шляхів зменшення впливу на довкілля.

Слід зауважити, що дуже мізерна кількість напрацювань українських вчених представлена в ЗМІ, що безумовно є негативним трендом. Так, частка таких публікацій у загальному медіаполі не сягає й 1%.

Серед статей експертів частина належить і спікерам, які відстоюють профінансовану точку зору. Такі баталії неприхованої «джинси» зафіксовано в контексті ухвалення законопроєкту 4167.

У цьому контексті варто також зазначити, що медіа нерідко публікують новини виключно на базі цитат з інтерв’ю держслужбовців або екологів. Вважаємо це негативним трендом, оскільки читач сприймає поданий матеріал (а по факту думку однієї особи) як істинний.

Голос представників громадськості становить 4% у медіаполі, а рейтинг ГО представляє найвідоміші ініціативи у медійному сенсі, зокрема це ті організації, які найчастіше згадуються в національних ЗМІ.

43 / 48

Page 44

Резюме дослідження

Хочемо зазначити, що голос ГО формують не тільки організації, вказані в рейтингу. Перелік значно ширший. Особливо це стосується невеликих локальних ініціатив, що згадуються в регіональних ЗМІ. Силами представників громадських організацій, які є не надто відомими, часто розв’язуються серйозні екологічні проблеми.

Серед рупорів позитивних змін хочемо вказати заклади освіти. Активна діяльність школярів та студентів не залишається непоміченою засобами масової інформації: про ці проєкти активно пишуть медіа, передусім — регіональні видання.

Частка позитивних матеріалів у сенсі інформації про реалізовані, втілені чи практично започатковані проєкти, що направлені на покращення екологічної ситуації в регіонах чи в країні, загалом сягає 17%.

Варто також згадати так званий «тематичний напрямок намірів» — різноманітні заяви державних інституцій чи органів місцевої влади організувати / реорганізувати / впровадити / змінити / підписати щось у наступному році, періоді тощо.

Такі заяви створюють позитивний фон, проте медіа переважно не слідкують за подальшим розвитком та реалізацією обіцянок. У межах дослідження подібні новини оцінювалися нейтрально.

За вказаний період активізувалися публікації приватного бізнесу. Переважно це ініційовані матеріали без належного маркування «реклама». Тема корпоративної соціальної відповідальності, а разом з нею і тематика цілей сталого розвитку набула особливої активності у 2020 році. Сьогодні діяльність та інформаційні матеріали про проєкти корпоративної соціальної відповідальності є невіддільною частиною репутації бізнесу. Відповідно приватний бізнес дбає про висвітлення своїх екопроєктів.

Варто зазначити, що в медіаполі найактивнішими суб’єктами публікацій про досягнення у сфері захисту довкілля є компанії-учасники рейтингу найбільших забруднювачів навколишнього середовища, серед них ДТЕК, Інтерпайп, Метінвест. Проте це не вичерпний перелік. У медіаполі активно комунікують компанії МХП, L’Oreal, WOG, Фармак, компанії аграрного сектору, зокрема УКАБ (Український клуб аграрного бізнесу).

Європейська Бізнес Асоціація була активним спікером під час обговорення законопроєкту 4167, відстоюючи позицію «відправити на доопрацювання» та бере участь в інформаційних приводах, пов’язаних із дискусією про приєднання до Європейського зеленого курсу. Зокрема «Бізнес закликає державу стати партнером у розбудові нової зеленої економіки України та ЄС».

У порівняно новій тематиці «Європейський зелений курс» голос бізнесу вже звучить у медіа динамічно та з високим показником потенційної аудиторії (йдеться про те, що статті виходять на популярних інформаційних ресурсах). Представники бізнесу активно представляють позицію «зваженого, обережного підходу» з великою кількістю «застережень».

44 / 48

Page 45

Резюме дослідження

Особливості сучасного антропогенного тиску, спонтанність, імпульсивність та комплексна дія численних чинників, що реалізується на тлі змін клімату, вимагають нових підходів в організації природокористування не лише на державному рівні, але й на міжнародному з врахуванням основ екосистемного підходу у виявленні та встановленні біобезпеки наявних та новітніх забруднювачів.

При здійсненні регулювання екологічної безпеки і на загальнодержавному рівні, і на рівні транскордонних регіонів важливим є вивчення та врахування позитивного європейського досвіду в цій сфері, розробка заходів з адаптації інструментів регулювання екологічної безпеки в Україні до стандартів Європейського союзу.

Країни та регіони з нижчим рівнем екологічної безпеки потрапляють під зростальний тиск відповідальності, включаючи економічну відповідальність за транскордонне перенесення забруднювальних речовин та інші види негативного транскордонного впливу на навколишнє природне середовище.

Наявні можливості транскордонної співпраці для досягнення вищого рівня екологічної безпеки українською стороною використовуються не повною мірою.

Тема тільки починає резонувати в ЗМІ і є чудовим приводом, щоб посилити інформування в цьому напрямку, зокрема й обговорення стратегії зеленого курсу.

У ході дослідження виявилося, що в таких напрямках, як менеджмент відходів, лісові ресурси та енергоефективність, події в 30% контенту подаються медіа як галузі економіки чи сфери діяльності / бездіяльності місцевої влади або державних органів без дотику до проблематики екології.

У контексті цього нового тренду висвітлення інформації з економічної, політичної, соціальної, але не екологічної позиції особливої уваги заслуговує проєкт Е40. Попри те, що наслідки реалізації даного проєкту, цікавого для бізнесу, можуть призвести до екологічного лиха техногенного характеру, глобального розголосу екозагроз у ЗМІ немає. Резонують лише заяви представників громадськості. Чому?

Продовжуючи говорити про приклади економічного підходу, зазначаємо, що тема мораторію на вивіз лісу майже завжди (94%) не розглядає питання збереження видів флори та фауни, а окреслює тільки економічну вигоду від дозволу чи заборони експорту деревини. У майбутньому це може сформулювати «переконання», що незаконна вирубка лісів — це втрата надприбутків, а не загроза існуванню планети Земля. У звітах та новинах про порушені кримінальні провадження фігурують рубки без документів. Питання необлікованих лісів підіймається в медіа в поодиноких випадках на фоні основного масиву повідомлень, в основному громадськими організаціями та у виступах на конференціях. Найчастіше проблеми екології у лісовому секторі в Україні розглядають та озвучують саме міжнародні організації: WWF, ООН, EarthSight. Такі дослідження отримують розголос в українських і міжнародних ЗМІ. Значно рідше рупором виступають національні та локальні ГО.

45 / 48

Page 46

Резюме дослідження

Інформація про еколиха, хабарі, вражаючі фото «голих Карпат» поширюється миттєво вірусним контентом, таким чином «насичуючи інфопростір» новинами. Усі ці згадки формують певний інформаційний шум, який, з точки зору кількості, демонструє ріст і цікавість до теми, проте з точки зору професійного екологічного аналізу залишає більше запитань, ніж відповідей.

Серед найпоширеніших порушень: відсутність посилань на першоджерела, відсутність ідентифікації вчених та маніпулятивність заяв на момент їхнього виходу.

Безумовно, сам факт активного резонування екології в медіаполі є позитивним моментом поінформованості суспільства. Проте вважаємо доцільним зауважити, що ми вже давно повинні перейти від інформування про факти злочинів та порушень чи навіть проведення позитивних івентів до формування зміни ставлення до збереження довкілля, а в майбутньому — і зміни поведінки суспільства. Водночас зазначаємо, що частка корисних матеріалів, які разом з інформацією про нелегальні звалища, проблеми сміттєвих сховищ, менеджмент відходів містили б посилання на пункти прийому \ сортування, розклад станцій тощо становить 11%. Такі «практичні» публікації залишаються малопомітними в загальному масиві інших новин.

Здебільшого «практичні поради» — це екологічні ініціативи громадських організацій, блоги активістів чи разові акції приватного бізнесу. Усе це призводить до того, що цільова аудиторія змушена активно «гуглити» тему в пошуках пунктів прийому, переробки, шляхів утилізації тощо.

У контексті «корисних порад» хочемо згадати кейс із забрудненням повітря у квітні 2020: тоді індекс корисних матеріалів склав 25%. Іншими словами, за період з 16 по 20 квітня серед масиву у 6 890 повідомлень про рівень забруднення повітря у Києві 25% матеріалів містили корисні нагальні поради, що робити за таких умов. Проте цього виявилось недостатньо – у соціальних мережах активно поширювалися чутки.

Малоймовірно, що медіа зупиняться в пошуках хайпових новин. Медіаполе буде резонувати текстами про еколиха, злочини та аномально спекотне літо, проте сьогодні можна і необхідно подбати про збільшення корисних-практичних публікацій, це пришвидшить зміну поведінки суспільства. Практичні поради, розписані кейси, адреси та довідники інформації, база даних перевірених науковців та експертів тематики, створення каналів екокомунікації з довідковими матеріалами, які могли б використовуватись, наприклад, у школах чи ОСББ — нагальні кроки для покращення якості резонансу та викладення якісного екологічного контенту міждисциплінарного і міжгалузевого характеру, що сприятиме підвищенню свідомості громадян.

46 / 48