|
|||||
|
Шановний пане міністре! просимо повідомити, яких заходів вживає Мінприроди для запобігання у масштабі країни повторним випадкам отруєння диких птахів та звірів подібних до того, що стався у другій половині березня у Лозівському районі Харківської області Для природы не имеет значения, что у погибших вместо рук были крылья. От автора блога: А упоминаемый в статье тов. Курыкин что сделал в свое время для прекращения отстрела зубров? – А ничего! Да и про заповедники он “заливает”. Я лично ходил к нему с письмом и просил Сергея по старой дружбе активизировать работу по созданию новых и укреплению существующих заповедных територый. Результат – ноль. Колеги-журналисты! Будьте осторожны с такими бывшими министрами! Якби ж то пропали безвісті лише волинські зубри. 1992 року на Чернігівщині мешкало 120 зубрів. Сьогодні – жодного. А ще повністю знищено популяції цих тварин у Рівненській, Хмельницькій та Івано–Франківській областях. якщо у відомій пісні 1990-х «мальчік хочєт в Тамбов», то сучасні українські ветеринари не такі скромні. Їм хочеться до Швейцарії Похоже, что в Украине создан преступный синдикат, занимающийся противозаконным коммерческим отстрелом зубров. В его состав входят владельцы охотничьих сайтов, руководители охотничьих хозяйств и чиновники Госкомлесхоза, разработавшие и утвердившие приказ, регламентирующий охоту на зубров. Просте пояснення цього – полювання в цій зоні може собі дозволити далеко не кожен мисливиць, який навіть має ліцензію на полювання. Річ у тім, що на території Львівської області ці угіддя належать фізкультурно-спортивному товариству „Динамо”, яке формують силовики: міліція, прокуратура, Державна прикордонна служба, СБУ і так далі… Свій проти свого ніколи в житті не піде, це є корпоративні речі. Важливо пам’ятати, що є правда історична – істина фактів, і правда моральна – істина принципів. Важливо сполучити факти з принципами, і тоді публіцистичний текст урухомлюватиме глибинні пласти свідомості споживача інформації. Світовий публіцистичний пошук повинен піднятися до обґрунтування концепції людини як моральної істоти, відповідальної за світ, стан довкілля. Отже, така творчість стимулюватиме не просто сприйняття проблеми в інтелектуальній площині, а глибоким серцем, що якраз і відповідає українській національній традиції. Все законодательные нормы, касающиеся запрета на ввоз, маркировки, разрешения к использованию и т.п. всего ГМ-сырья, проходят у нас ну с очень большим скрипом. Україна стала звалищем негодних харчів, система контролю за якістю продовольства у нас одна із найвідсталіших. Тому керівництво держави – президент, уряд, відповідальні міністерства, Верховна рада повинні вжити негайних заходів для виправлення ситуації. А якщо не зможуть цього зробити – гнати їх геть. Оберемо собі інших, які будуть краще дбати за народ. |
|||||