Хочу ще раз порушити тему землі. Від цих розмов уже мозолі на язиках, пишу зі сподіванням, що щось таки змінитися у ставленні нашої влади до такої важливої теми.
Я хотів би закликати передовсім Президента України не поспішати робити необдуманих кроків. Треба спинитися над прірвою. Він – віруючий, то хай би згадав, як сказано у Біблії: «Земля ніколи не буде продаватися». А ми що хочемо робити? Віктор Янукович як православний президент мав би подумати про те, що йому відповідати перед Богом за ввірений йому народ, за його генофонд, здоров’я, благополуччя. Чи ситі люди? Чи одягнені? Чи мають житло? Чи здорова та доглянута земля? В якому стані річки, ліси, озера та повітря?
Я розумію, що його оточення – представники великого капіталу, олігархи – спекулянти за натурою – тиснуть на нього, підштовхуючи до торгівлі землею. Але час зупинитися й подумати: уже й так землю пошматовано на паї, з’явилися землевласники. Все поступово підтягується до того, щоб запустити механізм спекуляції землею, викачування з неї євро-доларового прибутку. Хто захистить тоді народ, доля якого – стати рабами на власній землі?
Чи нам тоді допоможе МВФ, який тримає п’ятнадцять мільярдів доларів на мотузці перед нашим носом, наче моркву перед ослом?
Виходячи з об’єктивної реальності, яка склалася на сьогодні, можливо, єдиним виходом для нас було б, аби покупцем землі стала сама держава. Під її контроль має перейти вся земля. Обласні та районні державні адміністрації не повинні стояти осторонь того, кому надається в оренду земля, на який термін, наскільки ефективно працює орендар, чи береже землю, чи витримує сівозміни, як розраховується з власниками паїв, чи робить щось для підвищення родючості землі… Важливо й те, чи дбає він про підтримку соціальної сфери села. Усе це, звичайно, якщо переживати про те, щоб село жило і розвивалося. А Президент і обраний для того, щоб переживати за село, за народ, за націю, а не про доходи олігархічного оточення.
Я вважаю, що держава повинна перевірити й агрохолдинги, що мають тисячі гектарів землі. Чи не виснажена та земля, чи не втратила життєві сили та родючість? А то багато розвелося таких господарів, яким би тільки вичавити свій прибуток із землі, а що з нею буде через кілька років чи десятиліть їх не турбує.
А якщо виснажили землю, то через суд треба зобов’язати сплатити штрафні санкції і відновити родючість або передати в оренду іншим.
Україну може вивести з кризи на перше місце у світі… хліб. Поважні міжнародні організації прогнозують продовольчу кризу на планеті уже 2012 року. Світова глобалізована, віртуальна та спекулятивна економіка, немов перевернута піраміда, тримається, допоки є хліб – найвища цінність. Як тільки не стане хліба, все захитається й обрушиться, піднявши купи пилу. Вже зараз деякі країни знають, що таке голод. Злитками золота платять за хліб, якщо його не вистачає. Ми й сьогодні бачимо, до чого призводить нестача та дорожнеча продовольства в Тунісі, Єгипті та інших державах. До голодних бунтів, громадянських воєн, переворотів та міждержавних воєн.
Як же державі без коштів підняти сільське господарство? Може у пригоді стати й наш історичний досвід, хоча він неоднозначний. І ми це знаємо. У нелегкі часи держава організовувала промислові й сільськогосподарські підприємства.
Нашим капіталістам важко пояснити, що їхні гроші в офшорах перетворяться на пил, якщо продовжувати спекуляцію і мостити перевернуті піраміди, та ще й на піску.
Але якщо вони повернуть свої капітали в Україну та перетворять папірці на тваринницькі ферми, елеватори, заводи, фабрики, комбайни, трактори, то ці кошти ніколи не знеціняться, не згорять і не розчиняться у повітрі. Це реальні цінності. Адже пам’ятають в Україні і Терещенків, і Ханенків, й інших багатіїв, які залишили народу в спадок і заводи, і приміщення, і картинні галереї. А на кого працюють гроші нашої еліти в офшорах? На масонів? На золотий мільярд?
Важко відродити Батьківщину після того, як нею прокотилися хвилі сучасних татаро-монголів, так званих розбудовників, помаранчевої сарани. Генофонд народу вичерпується. Працездатне населення розвіялось світами. По селах залишилися старі, інваліди, каліки та діти. Хто догляне землю?! А хто посадить заповідані великим хліборобом Федором Моргуном 12 мільйонів гектарів лісу, щоб не опустелювалась земля України? І хто дозволить садити ліс, як земля стане приватною? Подумайте про це, пане Президенте, якщо хочете залишитись у пам’яті народу будівничим, творцем, а не виконавцем волі партачів-олігархів.
Володимир ПОПРАВКО,
с. Сокиринці
Вінницької області
«Селянська правда», №73, 23 червня 2011
Leave a Reply