Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Коноплі роздягають догола

Не бозна яка подія: пішов у «Фуршет» (по-французьки «Виделка» – запам’ятайте, але чомусь нам більше подобається називати по-чужому) купити конопляної олії, а її там нема. Раніше купував, була, а це кажуть: нема і не буде, ви що, не знаєте, що коноплі – це наркота! Кажу вже я: яка в біса наркота, пив не один рік і не став наркоманом, лікарі порадили, для здоров’я дуже помічна. Ще нагадав: споконвіку в моєму селі, що під Градизьком на Полтавщині, вирощували коноплі і всю зиму ласували молоком з їх насіння – смакота непередавана; поки корова отелиться, воно цілком замінювало нам Куклину моню. А сільські дядьки, котрі ні сном, ні духом не знали і не чули про чудодійний фітін з трести, вихвалялися один перед одним, які вони дужаки після конопляного пійла й олії…

Лиха слава конопель, звісно, була мені відома. В середині сімдесятих років був я у бригаді ЦК ВЛКСМ на Кубані, і з багатьох вражень у пам’яті живуть й іноді згадуються два: перше – медуновська боротьба з амброзією, яку можна було справді називати всенародною чи, як там казали, всекубанською; друге – величезна конопляна плантація, з якої вискакують абсолютно голі хлопці й дівчата з Ростова і стирають у якісь посудини з пітного тіла пилок з квітучих конопель та зсукують його в грудочки – ото і є знаменита анаша. Їх ловила міліція, але уявляєте, що то була за картина – сотень дві голих людей на якийсь десяток міліціонерів, безнадійна, по суті, боротьба, не стріляти ж у молодь…

Якось я нагадав цей епізод своєму другові – колишньому губернаторові Краснодарського краю, багаторічному депутатові Держдуми, а нині членові Ради Федерації Росії (сенаторові) Миколі Гнатовичу Кондратенку (на Кубані його любовно називають батько Кіндрат), то він сказав: так, боролися, те було, але нині російська легка промисловість повертається до конопель. Віками ж коноплі не тільки шкодили, а головно одягали людей і гріли – трестою (стеблом, звільненим від волокна) опалювали селянські домівки.

А пояснення продавця «Фуршета» (ну, чого не «Виделка»?) щодо наркоти здивувало мене неабияк. Звісно, працівник торгівлі цього може й не знати, і навіть не зобов’язаний знати, але ж Україна – батьківщина ненаркотичних конопель. На Прикарпатті й на Сумщині, в древній столиці України Глухові чи не одночасно вивели сорти цієї луб’яної культури, які ніяким наркотиком не назвеш і ніяким наркоманам вони не потрібні. Але хто скористався цим науковим відкриттям? Україна? Та ні, вона живе в полоні наркотичних уявлень. Десятиліття тому в України купила технологію селекції і вирощування ненаркотичних конопель Франція. Вона нині світовий лідер конопляного бізнесу. Батьківщина Наполеона і Бальзака, образно кажучи,  штрикнула нам під ребро своїм фуршетом, сиріч – виделкою, щоб не були такі дурні і хоч трохи цінували своє багатство і своє первенство. У нас замість того, щоб підтримати вирощування ненаркотичних конопель і всіляко заохочувати селянський бізнес на них, що дало б змогу мати і волокно, і цілющу олію, і різноманітні будматеріали з них (наприклад, цеглу – як у французів), вирішили обставити все ліцензіями і дорогою охороною – і вбили добру справу на корені. Звісно, для великого бізнесу коноплі – культура малоперспективна, а для дрібного мала б стати і доходною, і цікавою, та як обійти те ліцензування і охорону?

Як кажуть, за гараздом біда, а за бідою – гаразд, але коли ті гаразди стануть? У дурного попа – дурна й молитва, у влади, якій ніякі коноплі не болять, важко знайти голову, котра б задумалася над тим, як повернути Україні славу конопляної країни. У радянські часи, які у колах олігархів та нардепів заведено критикувати, між іншим, такі голови були. Вони цінували і коноплі, і людей, які їх вирощували. П’ятьом коноплярам у ті часи дали звання Героїв Соціалістичної Праці. Не за наркоту, а за цінну сировину для індустрії здоров’я і легкої промисловості. То потім почнеться наркотична епопея, з якої наша українська наука коноплі вивела, але влада нікуди не привела, а ще й досі всіх лякає наркотою. Але ж з усього можна зробити страховище. З молока і меду ще й яку горілку-первак можна вигнати, але ж ні в кого з цього приводу не спаде на думку їх забороняти. Щоправда, та ж влада робить усе, щоб і молоко, й мед не було вигідно мати свої, тож люди вирізають корівок і зменшують бджолосім’ї, але то вже з іншої опери. Хоча чому – іншої? У неї одна назва – безголов’я, просто партії в ній виконують різні артисти, які змінюють одне одного під час виборів, але на диво одностайні у невмінні думати і діяти. Ви ж дивіться, які коноплі мудрі: вони роздягають до нитки, хто їх ігнорує, і виводять на чисту воду: накинь на себе хоч золото, а душа ж все одно гола, якщо в голові немає олії, туди навіть конопляну не ввіллєш.

Іван БОКИЙ

«Селянська правда» №68, 14 червня 2011

1 comment to Коноплі роздягають догола

  • Туся

    У нас, в нашем молдавском вашем фуршете (то есть французской вилке)тоже нет конопляного масла. А недавно чуть 70-летнюю старушку в тюрьму не посадили за то, что нашли во дворе пару кустов конопли (она, бедняга, и не знала, что это растение так называется и что оно наркотик, хотя пользовалась им испокон веков в лечебных целях):( Но зато у нас молодежь устраивает конопляные марши за легализацию растения в фармацевтическом и экономическом плане!!В этом году посеяли семена на клумбе у дома Правительства 🙂

Leave a Reply to Туся Cancel reply