Жителі сіл Дивізія й Безименка Татарбунарського району Одеської області просто шоковані від масштабів та нахабства, з яким здійснюється незаконний демонтаж і вивіз на Саратську металобазу сталевих труб, які є (Господи, вже – були!) частиною внутрішньогосподарських зрошувальних систем цих сіл.
Тільки за листопад–грудень 2011-го і січень 2012 року було демонтовано понад 35 км внутрішньогосподарської зрошувальної мережі села Дивізія, 3 км внутрішньогосподарської зрошувальної мережі в селі Безименка, а також близько 1 км магістральної зрошувальної мережі Дивізійської ділянки Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства Дунай-Дністровської зрошувальної системи.
Демонтаж відбувався з розмахом, на очах у всіх владних структур і правоохоронних органів Татарбунарського району, до яких неодноразово зверталися із заявами жителі цих сіл по допомогу, але ніякої правової оцінки і допомоги від влади не було і немає.
Жителі сіл Дивізія, Безименка, Тузли і Жовтояр розповідали, що спочатку в нічний час, а потім і цілодобово невідомі витягали труби із землі двома японськими екскаваторами фірми «Камацу», різали газовими різаками на 11- метрові шматки, вантажили за допомогою крана й екскаваторів на великовантажні машини і транспортували на Саратську металобазу для остаточного перетворення їх на металобрухт.
Діаметр цих сталевих товстостінних труб внутрішньогосподарської зрошувальної мережі – від 530 до 1220 мм, товщина металу 9–11 мм, вага одного погонного метра – 400–800 кг.
Ціна 1 кг такого металобрухту на Саратській металобазі близько 2 грн.
Неважко порахувати, що мінімальна вартість зданих труб з одного кілометра внутрішньогосподарської зрошувальної мережі становить понад 1 мільйон гривень, а збитки держави Україна за рахунок втрати основних фондів, що на обліку Дивізійської й Безименської сільських рад, наближаються до 40 мільйонів гривень.
Виникає питання: а що, сільським громадам Дивізії, Безименки, Жовтояр ці гроші не потрібні? Хоча б на ремонти тих же доріг, що нагадують танкодроми? І чому сільські голови так спокійно ставляться до втрати багатомільйонних основних засобів, що на балансі їхніх сільських рад?
Відповідь, очевидно, схована у ціні питання, і в тому, що демонтаж проводить своя «регіональна» дуже впливова людина. Цей «старатель» за добу «відкопує» без усяких вкладень мільйон гривень, легко «домовляється» з усіма вертикалями влади і правоохоронними органами та ще може й «пожертвувати» кілька тонн вугілля на рік на дитячий садок, адже вибори у Верховну Раду не за горами…
І немає йому діла до того, що цими днями рішенням Татарбунарської райради закрито (вибачте, «реорганізовано в амбулаторію») цілодобовий стаціонар Дивізійської сільської лікарні через брак бюджетного фінансування. Як, втім, закрито (реорганізовано) й інші три дільничні лікарні Татарбунарського району.
І немає також діла залітному «старателеві-благодійникові» до того, що колись благодатна перлина нашого району й усієї Бессарабії – озеро Сасик, що забезпечувало раніше безцінними сортами риби й цілющими грязями весь південь України, гниє і розносить сморід, епідемії, глисти, хвороби й смерть і довкіллю, і людям з навколишніх сел. І все тому, що в бюджеті немає коштів на роздамбування озера і з’єднання його із Чорним морем.
А ще ні цьому «старателю», ні владі немає діла до того, що при злодійському демонтажі труб верхній родючий шар ґрунту повністю перемішується з материнською породою, і ніколи більше плодоносити не буде.
«Старателя» у Татарбунарському районі нема кому зупинити, крім Господа Бога, та й то на час морозів і весняного бездоріжжя.
А далі??? Далі: «…Я планов наших люблю громадье, размаха шаги саженьи…», – адже тільки в Дунай-Дністровській зрошувальній системі під землею 587 км труб великого діаметра внутрішньогосподарських зрошувальних систем і ще 320 км їх зарито на території Татарбунарської зрошувальної системи.
Але ж це щонайменше мільярд гривень наших з вами державних грошей, так потрібних для виживання, які обов’язково відкопає і відвезе в невідомому напрямку впливовий «старатель»…
Невже в нашій країні його нема кому зупинити???
На словах щодня наш Президент Янукович В.Ф. напередодні цьогорічних парламентських виборів так ретельно і наполегливо бореться з корупцією й злодійством у нашій країні. Жаль, що не в рядах своєї команди… Ми чуємо про злодійство і непрофесіоналізм попередньої влади. Схоже, ця проблема сьогодні вирішена комплексно – крадуть дуже професійно, з розмахом.
У нашому Татарбунарському районі, як і у всій Одеській області, дуже часто пишуть і говорять про «Народний бюджет»: на розвиток району в 2012 році передбачається з районного й обласного бюджетів сума в розмірі близько 4 мільйонів гривень.
То що ж у підсумку ми маємо? 40 мільйонів гривень пішло в чиюсь кишеню, а 4 мільйони гривень ми всі разом будемо збирати по крупинках… Звичайно, прикриваючись правильними й гарними гаслами, можна, укравши 40–50 мільйонів гривень, десяту частину цих грошей «щедро» витратити на піар-акції у своїй виборчій кампанії. Ось тільки красти хочеться без зайвого шуму, без залучення уваги громадськості…
Але настане день виборів, і побачимо, чи такі вже сліпі наші люди.
Вікторія Алексєєнко,
м. Татарбунари Одеської області
«Селянська правда», №62, 31 травня 2012
Leave a Reply