– Спрага замучила, – рибінспектор вирив із сумки емальованого кухля, перехилився через борт дюралевого човна, у якому ми усі разом сиділи посеред Понч-озера, і з насолодою став пити.
Ми з однокурсником вибалушили очі. Йшов 1987-й рік, воду з Дніпра давно ніхто не пив без кип’ятіння та ще й додавання у неї марганцівки, а тут… Але річки та озера Кольського півострова, на теренах якого ми проходили нашу студентську практику, виявилися напрочуд чистими (крім тих, якими сплавлявся ліс) і ми побачили на власні очі, якими мають бути природні водойми та відчули на смак, якою має бути питна вода. З того часу тема живої і мертвої води – постійно у фокусі моєї журналістської цікавості. І коли нещодавно популярна громадська організація «Зелена хвиля» організувала прес-конференцію з директором із розвитку компанії Екософт (займає близько 30% українського ринку водопідготовки) Андрієм Мітченком, скористався цим, щоб і своє питання задати, і відповіді на запитання інших учасників занотувати.
Забруднив свердловину? Під суд!
Пан Андрій багато розповідає про воду, її якість та очищення, зокрема й в Інтернеті (на сторінках свого блога «Dr. Voda»), й все, що він пише, базується на фундаментальних знаннях та великому практичному досвіді. Тому й питання йому ставлю непросте:
– Пане Андрію, на своєму блозі Ви пишете переважно про проблеми очищення води, точніше – про технології очищення. Але зрозуміло, що якість очищення в першу чергу залежить від якості первинного ресурсу – річки, озера, підземної лінзи тощо. Назвіть, будь ласка, три (краще – п’ять або десять) найневідкладніших (першочергових) заходів з поліпшення якості природних вод – поверхневих у першу чергу, оскільки левова частка питної води береться з них (той же Дніпро поїть дві третини українців). Окремо назвіть ті заходи, які можна задіяти швидко, без значних витрат – і досягти при цьому відчутних результатів.
– Пане Олеже, моя спеціалізація – очищення води, що вже підготовлена водоканалами до якості, що задовольняє потреби людей та підприємств. Але відповісти на ваше запитання я все ж хочу.
1. Необхідно терміново підсилити контроль за якістю стоків, що скидаються промисловістю у відкриті водойми.
2. Треба терміново вирішити питання утилізації побутових стоків та твердих відходів великих міст.
3. Необхідно впровадити контроль за використанням підземних вод – артезіанських свердловин, включно з кримінальною відповідальністю за забруднення підземних вод.
На жаль, на мій погляд, жодна з цих проблем не може бути вирішена в найближчій перспективі, саме тому я й займаюсь більш реальними завданнями – очищенням води в місці її споживання.
Якщо фільтри, то – які?
Можливості подебатувати тоді з паном Андрієм не було, а дуже вже кортіло зауважити, що, крім очищення води на очисних спорудах промислових підприємств та водоканалів, дуже важливим є відновлення життя на берегах самої річки – наведення ладу у прибережній зоні, у тому числі виведення з берегів як великих річок, так і притоків складів отрутохімікатів, міндобрив, пально-мастильних матеріалів, заборона облаштовувати поблизу водотоків літні таборів худоби. А ще потрібно зайнятися відновленням природної течії (меандрів – себто тих звивин, якими річки й річечки самі, а не за допомогою земснарядів, прокладали собі шлях). Та й про залуження або заліснення берегів не варто забувати. Але оскільки на черзі були питання від інших учасників обговорення, надаю слово їм та знову ж Андрію Мітченку.
Андрій Павлишин:
– Яким чином можна пом’якшити воду без застосування фільтрів (підручними засобами)?
– Андрію, це надто загальне запитання, тому що для відповіді на нього потрібно знати склад води, яку ви плануєте пом’якшити. Для пом’якшення води без фільтру використовують вапнування, при цьому утворюється осад гідроокису кальцію, який можна відділити від води. Проблема в тому, що вода після цієї процедури буде мати підвищену лужність, яку треба загасити, наприклад, оцтом.
– Які побутові фільтри для води, що не під’єднуються до системи водопостачання, ви б могли порекомендувати?
– Найбільш ефективним «підручним» засобом очищення води вдома є побутові фільтри. Вони в більшості випадків ефективні і безпечні. Типові фільтри, що не під’єднуються до системи водопостачання, – це фільтри-«глечики». Принцип дії їх дуже простий: вода очищується при проходженні крізь фільтр-картридж з верхньої частини глечика до нижньої під силою тяжіння. Ефективність, як технологічна, так і економічна, таких фільтрів не є зразковою, але це найбільш простий і доступний спосіб очищення води в побуті. Важливо при покупці таких фільтрів звертати увагу не стільки на ціну і дизайн, скільки на придатність картриджу для очищення води саме в вашому регіоні. Для цього варто розпочати з того, які проблеми характерні для води у вашому місті – провести тест води, якщо є така можливість, або подивитись на основні проблеми на карті якості води – якщо у вас є така карта або можливість виходу в Інтернет. Якщо маєте можливість користуватися Інтернетом, то зайдіть на сайт www.voda.org.ua, там є інформація, як замовити безкоштовний аналіз води та електронна карта якості води. (Про якість води також можна дізнатися у районній СЕС – О.Л.) Картридж до фільтру повинен підходити саме для вашого регіону.
Санітарів викликали?
Володимир Березін:
– Що входить в обов’язки санепідемстанції (СЕС) з контролю за якістю питної води? Чи є в Україні приклади, коли хтось з СЕС був покараний за невиконання службових обов’язків з контролю за якістю питної води? Що робити, щоб змусити СЕС працювати в цьому напрямку?
– Пане Володимире, СЕС повинна контролювати (і в більшості випадків контролює) відповідність якості води ГОСТу 2874-82 «Вода питна» в точках споживання води громадянами. Цей документ є застарілим і не нормує багато важливих показників якості води, що впливають на здоров’я людини. Але важливо, що СЕС приділяє багато уваги інфекційній безпеці води, і робить це ефективно, тому вода з-під крана в Україні переважно безпечна з точки зору інфекційного забруднення. СЕС виявляє порушення вимог до якості води й інформує про це водоканал і відповідні правоохоронні служби, але відповідальність за якість води несе водоканал. На жаль, у більшості випадків водоканал фізично не може вирішити проблему у зв’язку з недосконалістю очисного обладнання і тоді або припиняє подачу води, або домовляється з СЕС про тимчасовий дозвіл на постачання неякісної води. За такими «тимчасовими» дозволами водоканал може працювати десятиліттями. Так працював Київ після Чорнобиля, так працюють Маріуполь і Алчевськ. Треба змінювати систему контролю за якістю води та фінансувати реконструкцію водоканалів. А вам я порекомендував би самостійно піклуватись про якість води у себе вдома через встановлення домашніх фільтрів.
Про фільтри хороші і різні
Богдан Дух:
– Подивившись відео, де ви радите жителям України користуватись фільтрами, в мене виникло запитання як до спеціаліста в цій галузі, а які фільтри на нашому ринку є хорошими?
– Богдане, фільтрів на нашому ринку багато, і дати однозначну відповідь дуже складно. В цілому є два типи фільтрів – сорбційні та мембранні. Перші очищують воду з допомогою сумішей сорбентів, що розраховані на воду певної якості, а другі – очищують однаково ефективно будь-яку воду, з допомогою мембрани «зворотного осмосу», що, фільтруючи, пропускає лише молекули води, затримуючи всі домішки.
Серед сорбційних фільтрів – «глечики», настільні фільтри, фільтри, що вбудовуються в кухню (двох-трьох ступеневі). В них найбільш важливо, щоб фільтруючі картриджі були розраховані на воду, характерну для вашого регіону. Не хотів би, щоб це звучало як реклама, але, на мій погляд, такі фільтри робить тільки ТМ НАША ВОДА. Це справді фільтри високої якості.
Мембранні фільтри або фільтри зворотного осмосу всі більш-менш однакові і відрізняються лише якістю комплектуючих, з яких збираються. Треба орієнтуватися на ціну, не купувати найдешевше (1000 грн), але там нема чому коштувати й 5000 грн. Так що купуйте «осмос» за ціною 2000-2500 грн, і він буде вам служити довго і надійно.
А що тече із свердловини?
Сергій Андрущенко:
– Наскільки я знаю, фільтри очищують як від шкідливих, так й від корисних елементів. Про якість води з-під крана і згадувати не хочеться. Яка Ваша думка щодо води з артезіанських свердловин, які стали доступними принаймні в Києві?
– Сергію, до води з бюветів треба ставитися дуже акуратно. Для початку самі зробіть аналіз води з бювету, яким плануєте користуватися (мається на увазі – віднести воду на аналіз у лабораторію – О.Л.). Не використовуйте пластикову тару, призначену для одноразового використання (ПЕТ-пляшки) – вони виділяють при багаторазовому використанні вкрай небезпечний канцероген бісфенол-А. Стежте за чистотою бювета, адже, крім вас, це робити нікому. На мій погляд, правильно підібраний фільтр, в якому своєчасно міняються картриджі, набагато ефективніший спосіб отримати чисту воду у себе вдома й уникнути радикуліту.
Не лізьте у пляшку, панове!
Олег Крукавський:
– Чув, що бутильована вода шкідлива: через антибіотики, контакт з пластиком тощо? Що скажете з цього приводу?
– Олеже, бутильована вода не шкідлива. Але антибіотики та біоциди при її виробництві використовуються, а при контакті з пластиком у воду справді можуть потрапляти шкідливі і навіть канцерогенні сполуки. Інша річ, що їх концентрація в бутильованій воді в межах норми. Використовуючи бутильовану воду, ви повинні розуміти, що ви платите не за воду, а за пластик, з якого виробляється пляшка, та бензин, що використовується для дистрибуції пляшки. Крім того, менше 1% ПЕТ пляшок в Україні утилізується і переробляється. 99% із них назавжди залишаються на звалищах або в природі і серйозно забруднюють довкілля. Використовуйте фільтри для води, а фільтровану воду носіть з собою в пляшці багаторазового використання з алюмінію або нержавіючої сталі.
А судді хто?
Святослав Павлюк:
– Якість питної води в ЄС контролюється приблизно за 70 показниками, а в нас лише близько 30. За якими з них в нас контроль не ведеться і чому?
– Святославе, є цілий ряд показників якості води, що не нормуються нашим законодавством. Це, наприклад, вміст хлорорганічних сполук, миш’яку, свинцю, інші. Головна проблема в тому, що навіть якщо завтра законодавство буде змінено, водоканали просто не в змозі будуть виконати вимоги нових стандартів і водопостачання взагалі треба буде припинити. Це і є причиною того, що новий стандарт якості води – САНПіН з 2001 року і досі чекає на затвердження Верховною Радою.
Де народжується брехня
«Зелена Хвиля»:
– Чи допускаєте Ви, що на українських станціях водопідготовки незалежно від результатів аналізу в журнали вносяться показники, які відповідають державним нормам?
– Ні, не допускаю. «Корекція» показників відбувається на етапі погодження якості води з СЕС та Держстандартом. В цілому на водоканалах працюють відповідальні та розумні хіміки. Вони роблять все, що можливо для забезпечення нормальної роботи морально застарілих технологій та обладнання. Але вони не можуть поліпшити ситуацію, доки не буде проведена масштабна реконструкція системи централізованого водопостачання.
Олег ЛИСТОПАД
«Селянська правда», №110, 21 вересня 2010
Leave a Reply