Це я про закон № 12089, який дістав схвальний відгук у Комітеті з правової політики ВРУ, був ухвалений парламентом і підписаний президентом попри 25 тис підписів під петицією з вимогою цього не робити. Називається законо «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
«Добросовісний набувач» у цьому разі — це той, хто купив якісь активи чи землі (зелені зони, прибережні захисні смуги тощо), раніше незаконно захапані «первинним набувачем». Якщо з моменту оборудки про передання майна/землі у другі-треті-четверті руки минуло десять років і прокуратура або інші державні установи не оскаржили оте первинне захапання — все! Було ваше — стало наше. Скупник краденого стає «добросовісним» набувачем.
Уперше надруковано в газеті “Світ”
Десять років пролітають як день
А якщо громада/держава таки попри десятирічний «термін давності» хоче собі повернути вкрадене, бо без нього, наприклад, не можна забезпечити відбудову/розширення/реконструкцію водоочисної станції (приклад — Деснянська станція водопідготовки, яка поїть дві третини Києва)? Тоді — поверніть «добросовісному» вартість майна/землі. Та ще й за ринковими цінами.
Щоб зрозуміти масштаби можливих втрат держави й суспільства від ухвалення цього зп, наша газета звернулася із запитом до Офісу Генерального прокурора. Запит стосувався роботи органів прокуратури з представництва інтересів держави в суді з питань земельних відносин.
Отже, кількість «земельних» справ, за якими судом (за поданням ОГП) відкрито провадження з початку 2024-го — 4380. Додамо до них «борг», «залишок» з 2023 року — 3060 справ. З цих семи з гаком тисяч справ 3671 продовжилась у цьому, 2025-му. По решті чимало спорів завершилися на користь держави. Показник у категорії «Площа повернутих земель та земель, незаконне надання яких попереджено» — 100 112 гектарів. У 2023 році прокурори постаралися ще краще: державі (нам з вами) повернуто 114 701 гектар.
Не усі з цих тисяч справ стосуються моєї улюбленої теми — довкілля. Таких «лише» кілька сотень.
«За наявною в Спеціалізованій екологічній прокуратурі інформацією, у 2024 році у сфері охорони довкілля прокурорами заявлено 478 позовів, з яких 326 — щодо земель природно-заповідного фонду, 44 — лісового і 68 — водного фондів. Судами ухвалено рішення про повернення з незаконної власності або користування 6,1 тис. га, з яких 2,6 тис. га — землі природно-заповідного фонду, 0,3 га — землі лісового фонду і 3,1 тис. га — землі водного фонду. Також за 2024 рік виконано судові рішення про повернення з незаконної власності або користування 4,3 тис. га земель, з яких 1,9 тис. га — землі природно-заповідного фонду, 0,2 га — землі лісового фонду і 2,1 тис. га — землі водного фонду», — ідеться у відповіді ОГП. Оті землі водного фонду зокрема — це наші з вами пляжі й зони відпочинку, які гоп — і обростають парканами. І ми вже не можемо там ні рибку половити, ні на бережку полежати. Хіба що за дуже і дуже солідні гроші, які треба заплатити за перебування на швидко збудованій базі відпочинку. Не кажу вже про вартість купівлі будиночка у закритому котеджному містечку. Я таке щоразу бачу з надлишком, коли, наприклад, вдається вибратися за межі столиці в напрямку Вишгород — Хотянівка —Новосілки.
Зараз, мабуть, прийдуть захисники цього закону і скажуть: ви чого, ми ж усе заповідне вилучили з цього переліку (тобто переліку того, що буде загарбано безповоротно — авт.), і навіть більше, усе цінне для держави, ось: статті закону не поширюються «на випадки, якщо майно вибуло з володіння власника та належить чи належало до об’єктів критичної інфраструктури; об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави; об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації; об’єктів природно-заповідного фонду».
По-перше, крім природно-заповідного фонду (ПЗФ) є такі території, як Смарагдова мережа. Або як землі водного чи лісового фондів. Які не мають категорії «заповідник, нацпарк, заказник» тощо. По-друге, навіть у межах заповідників та інших категорій ПЗФ є купа ділянок, заповідний статус яких махінатори оскаржують, користуючись як недосконалістю законодавства, так і слабкістю нашої недореформованої судової системи.
«Законопроєкт № 12089 — це продовження історії, яку розпочало оточення Януковича у 2012-му, змінивши статтю 268 Цивільного кодексу України. Тобто ініціатори 12089 виявилися хорошими учнями Портнова і Ко. Також позовів по лісу і воді набагато більше. Бо Спеціалізована екологічна прокуратура предʼявляє переважно позови по ПЗФ. А за ліс і воду бореться загальне представництво», — каже координаторка екологічних програм Мережі захисту національних інтересів АНТС Олена Сас.
Нічого святого, або діти та оборона
Тепер поглянемо на інші цінні для махінаторів (ну й для суспільства, звісно) землі. Наприклад, землі закладів освіти, місця, де діти відпочивали й оздоровлювались, де набиралися сил і знань.
«За наявною в Департаменті захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству інформацією, у 2023 році у сфері охорони дитинства пред’явлено 134 позови з питань земельних відносин, площа повернутих земель та земель, незаконне надання яких попереджено, становила 4111 га. У 2024 році у сфері охорони дитинства пред’явлено 138 позовів з питань земельних відносин, площа повернутих земель та земель, незаконне надання яких попереджено, становила 5505 га», — інформують прокурори.
Ну і вишенька на торті — землі оборони. На четвертому році повномасштабної війни з росією.
«За наявною в Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони інформацією, упродовж 2023–2024 років у сфері оборони з метою захисту інтересів держави при розпорядженні та користуванні землями оборони до суду пред’явлено 222 позови, загальна площа повернутих земель та земель, незаконне надання яких попереджено складає 38 474 га», — зазначено у відповіді Офісу Генпрокурора.
Судячи з порівняльних таблиць, ці землі автори законопроєкту погодились викреслити з цієї махінаторської схеми. Мабуть, інстинкт самозбереження таки спрацював.
Як працюють подібні схеми?
Зазвичай усе починається з ухвалення незаконних рішень органами державної влади або місцевого самоврядування про неправомірне надання земель у приватну власність чи користування. Зокрема без вилучення земельних ділянок у землекористувачів (національних природних парків, інших установ природно-заповідного фонду, лісогосподарських підприємств тощо).
Або з надання земель оборони у власність, користування (оренду) та зміну цільового призначення таких земель, а також укладення договорів про спільну діяльність (будівництво), які передбачають забудову таких земель, зокрема всупереч положенням статей 77, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони», Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 тощо.
Поки воїни воюють, дерибанники царюють
«Закон має серйозні корупційні ризики. Мало того, що вони хочуть обнулити претензії до забудовників, які правдами й неправдами могли дістати собі у власність зелені зони чи узбережжя. Якщо 10 років не пройшло і держава чи громада захоче собі повернути такі цінні землі, то з бюджету треба покласти на депозит ринкову (!) вартість такої ділянки. Це не треба забудовникам нічого робити, просто завести у місцеву раду своїх депутатів, які виділять на підставних осіб землю. Далі забудовник стає власником і тут два варіанти: або претензії до нього обнулять, або в суді йому віддадуть ринкову вартість того, що він отримав за схемою», — пояснює голова громадської ініціативи «Голка» Ірина Федорів.
Народна депутатка і голова підкомітету з питань лісових ресурсів, біорізноманіття, природних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду та з питань адаптації законодавства України до положень права ЄС Комітету з екологічної політики Юлія Овчиннікова («Слуга народу») виступила на обговоренні тексту під час засідання Комітету з правової політики (профільний комітет по цьому зп):
«Ці землі є національним багатством України, якщо вони незаконно роздані — держава повинна мати право повернути їх незалежно від того, скільки часу пройшло. Збільшення площ лісів — це пряма задача програми Президента «Зелена країна», і якщо ми віддаватимемо ліси під забудову, то це буде лише їх зменшення. Держава не повинна сплачувати компенсацію власнику у разі виграшу в суді щодо незаконного відчуження ділянок природно-заповідного, водного, лісового фонду, об’єктів критичної інфраструктури тощо. Цю компенсацію має сплачувати особа, винна в тому, що ці ділянки були незаконно передані в приватну власність».
Але її не почули і закон таки ухвалили.
Я добре памʼятаю, як свого часу народні депутати 8-го скликання (попередня Верховна Рада) Остап Єднак та Ігор Луценко стали на заваді спробам зменшити строки давності по таких от земельних справах. Ці та інші порядні депутати тоді перемогли. А прокуратурі вдалося шляхом системної процесуальної роботи напрацювати хорошу державницьку судову практику щодо захисту обʼєктів (земля — парки, сквери, ліси, ПЗФ, водний фонд, археологічні об’єкти тощо; нерухомі обʼєкти — памʼятки, що не підлягають приватизації; оборонка тощо) шляхом подання негаторних позовів.
Довідково: Негаторний позов подається власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Власник майна може подати позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У реєстрі судових рішень повно хороших прикладів захисту таких обʼєктів та сформованої сталої практики Великої Палати та Верховного Суду загалом. Але це не подобається людям, які зазіхають на таке надбання українського народу. І через групу депутатів просунули законопроєкт № 12089, який повністю нівелює напрацювання правосуддя та ще й запровадить обовʼязкове відшкодування комерційної вартості. Це дуже корупційний закон. І виходить, що Ігор Луценко та Остап Єднак — на фронті, а чинні депутати ось таке творять.
Олег ЛИСТОПАД
Leave a Reply