A sample text widget
Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis
euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.
Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan.
Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem,
suscipit in posuere in, interdum non magna.
|
Нещодавнє спілкування з представниками Кутського лісгоспу та Пістинської сільради на території Садиби Святого Миколая справило на мене неабияке враження. Як я вже писав раніше, нормальні у розмові люди, але їх дії мені незрозумілі.
Разом з відомим франківським журналістом Іваном Ципердюком та координатором лісового напрямку Українського товариства охорони птахів Василем Мочаном (Василь пройшов шлях від майстра лісу до головного лісничого великого держлісгоспу) вислухав перелік усіх образ та нарікань, які назбиралися за усі 16 років існування Парку.
Далі був візит на вертолітний майданчик, який колись був створений вище Садиби Св Миколая на місці посадок чорної горобини. Вислухали про знищений шар грунту. На
Читати повний текст
Дорога до “Гуцульщини”
Спілкуєшся – наче нормальні люди: відновили криївку, створили навколо неї зону відпочинку, ігровий майданчик для дітей. Ловлять і карають бреків, які полюють ставлять петлі на оленів або нищать 200-річні ялиці. Але як доходить до справ, пов’язаних з НПП “Гуцульщина” — наче мара їх накриває. Рубають ялинки у лісопитомнику парку, захоплюють і врізають свої замки у Світлиці Святого Миколая, ухвалюють рішення забрати собі 605 гектарів території парку і створити на них своє, власне, комунальне підприємство.
У парка нормальні стосунки з усіма сусідніми громадами, їх очільниками. Усіх, крім Пістині, чий голова Тарас Васильович Бейсюк та група депутатів
Читати повний текст
Стежка до афинових галявин
З чорницями (місцевою говіркою – афинами) пов’язано чимало легенд і пісень. Поживна й смачна ягода завжди в Карпатах у щоденному меню. Гуцульські пироги (вареники на пару), варення, морси, сушені для чаю та просто ягоди з цукром… Втім, і вони останніми роками стали предметом нерозумного бізнесу. Кущики чорниць нещадно обдирають спеціальними гребінцями, не гребуючи листям, і везуть на продаж; найвигідніше – за кордони України. Якщо 200 років тому гуцули збирали афини для своєї родини, то рослини відновлювалися через рік. А за нинішнього безладного, і найчастіше – не дуже легального промислового збирання, заради заробляння грошей, ситуація
Читати повний текст
Штучне озерце аж «кипить» фореллю. Господарі залюбки демонструють туристам сріблясте багатство.
– Я сюди приїхав після розвалу Союзу, – розповідає господар невеличкої форельної ферми, – усе в занепаді, роботи нема, грошей нема, люди в розпачі. Я тоді сам собі вигадав роботу – зробив копанку і запустив форелей…
Сріблясті прозорі форелі завжди були гордістю гуцульських річок. У старі часи королівська риба жила справді по-королівському, її водилося чимало практично в усіх потічках. Але й люди тоді допомагали рибі, яка завжди потребувала і чистої протічної води, і затишних заводей, – дбайливо облаштовували й розчищали місця її мешкання.
Форелі смажені
Читати повний текст
Господи! Ну до чего же я не хочу и не люблю писать про политику. А она, проклятая, как ни возьмись за что-либо, так во все щели и лезет. Хотел писать о том, что надо немедленно помочь прикарпатцам спасти недостроенные дамбы и дать маленькими мальчикам и их родителям возможность спать спокойно по ночам, а вышел снова пасквиль на наше правительство.
Читати повний текст
Цей заповідний ліс гарно вписується у туристичний маршрут, на якому також можна побачити Кедрові палати – резиденцію того самого Шептицького, скуштувати води з срібно-сірчаних джерел, погодувати або власноруч упіймати (що кому більше до душі) форель в одному із рибогосподарств. А ось – одна із двох досі збережених у Європі(!) доменних традиційних печей, побудована ще 1812 року.
Читати повний текст
|
|