Вибори – чудова можливість прибрати з влади тих, хто знищує наше довкілля і знущається над людьми. Але приклад дострокових виборів міського голови у Вишневому (Київська область) показав, що нинішня влада готова на усе, аби тільки залишитися у своїх кріслах (читай нижче статтю мого колеги В. Колюбакіна).
Досвід Вишневого, як і досвід виборів президента у 2005 році (див. «Це був Хічкок!!!» http://pryroda.in.ua/lystopad/vybory-pry-svichkah/ ) треба уважно вивчити, проаналізувати і знайти рецепти протистояти масовим фальсифікаціям, які 100-відсотково нас чекають.
Свято «підрахуйства» у Вишневому
Тема виборів міського голови Вишневого у ЗМІ висвітлювалася вельми поверхово. А даремно. Бо те, що трапилося у цьому містечку під Києвом, наступної осені чекатиме всю Україну, якщо громадськість знову виявиться такою байдужою до власної долі, як цього разу.
Історію «торжества народовладдя» у Вишневому можна почати з того, як у лютому 2011 року законно обраного мера міста Миколу Ляшенка було скинуто з посади внаслідок змови регіональної більшості у міськраді за участі «тушок» – перекинчиків від інших політичних сил. Відтоді містом керував секретар міськради, член Партії регіонів (хто б сумнівався!) Ілля Діков. Добре, мабуть, керував, бо його однопартійці були цілком задоволені, та все ж прагнули зберегти його (і свої) здобутки недоторканними надалі. Тому й поставили собі за завдання узаконити панування Партії регіонів у місті. А для цього треба було за будь-яку ціну обрати міським головою саме пана Дікова і нікого більше.
«За будь-яку ціну» – це не просто вислів. Свою зацікавленість у тому, щоб у місті був саме «потрібний» мер, недвозначно висловив голова обласної адміністрації, «регіонал» Анатолій Присяжнюк, який відверто висловив Іллі Дікову свою підтримку. На одній з 14 виборчих дільниць міста нашому колезі-журналісту так і сказали: «Ви що хочете робіть, а ми свої 70% візьмемо!». І можете повірити: йшлося не про одностайну підтримку населенням кандидата від правлячої партії, а зовсім про інше.
Почалося все з ретельного відбору противників майбутнього мера. Тим із них, хто міг являти хоч якусь небезпеку, було відмовлено у реєстрації під сміховинними приводами, що не витримували жодної критики. Залишилися лише «технічні» кандидати – підставні особи, про яких навіть у самому Вишневому ніхто не чув. Те, що це були саме підставні особи, є й ще одне підтвердження – їхні представники та спостерігачі, замість спостерігати за законністю дій виборчих комісій, всіляко допомагали їм чинити порушення та беззаконня. Втім, про це трохи згодом.
Напередодні виборів одному з кандидатів від реальної політичної сили вдалося відновити реєстрацію через суд, але часу ввести своїх представників до складу виборчих комісій він уже не мав. Так само на нього не було виділено виборчий фонд, тобто він не міг законним чином здійснювати агітацію.
Отак і вийшло, що все місто було геть обвішане плакатами від одного-єдиного «правильного» кандидата. Давно не доводилося бачити, як на виборчих дільницях величезна купа народу юрмиться біля дощок з портретами та біографіями інших кандидатів. Втім, нічого дивного – адже про існування більшості цих кандидатів люди вперше чули!
Втім, як з’ясувалося, справді альтернативний кандидат насправді був лише один – той, що відновив реєстрацію через суд, місцевий підприємець Вадим Курбатов, решта – суто «технічні» кандидати, які працювали на перемогу Іллі Дікова. Варто було подивитися, як вони єдиною командою заважали журналістам виявляти численні порушення під час виборів, зокрема – масові вкидання до виборчих урн товстих пачок бюлетенів. І за їхньою поведінкою неможливо було розрізнити, хто тут – від влади, а хто – нібито «незалежний».
Чого варта була, наприклад, картина, як четверо «спостерігачів» трусять урну, щоб розсипати щойно вкинуту пачку бюлетенів! Коли ж наш кореспондент спробував сфотографувати факт вкидання чергової пачки (до речі, вкинув її не випадковий перехожий, а член комісії!), відбулося цікаве дійство, що нагадувало знаменитий «Танок із шаблями» з балету «Гаяне». Ось тільки замість музики Хачатуряна лунав акомпанемент істеричних вигуків: «Ви не маєте права тут фотографувати!», «Ви дивіться, він ще й штовхається!», хоча насправді штовхали саме мене.
Комісія проголосувала за видалення мене із залу, що і було зроблено з допомогою міліції. Заодно видалили й іншого журналіста, присутнього на дільниці: доти до нього претензій не було, але ж раптом і він, крий Боже, теж щось таке помітить? Навіщо ж ризикувати! Копія цього дивовижного, по суті – дикунського рішення по праву прикрашає наш допис. А найцікавіше, що рішення складено на вже приготовленому заздалегідь бланку, лишалося тільки вписати прізвище… Добре підготувалися, нема чого й казати! Ось що означає – якщо влада в руках, чхати на закон і демократію!
Але я хоча б вийшов цілий. На інших дільницях занадто спостережливим поталанило менше: на одній колегу, заламавши йому руки, викинули з приміщення зовсім не міліціонери, а здоровезні «братки», що прибули за викликом як «альтернативний орган правопорядку», на іншій взагалі побили занадто спостережливу жінку… Не кажучи вже про те, що спостерігачам забороняли підходити до столу, де перераховували бюлетені, та інші подібні «нюанси». Одне слово, «свято народовладдя» вдалося на славу!
Певна річ, на ці всі та багато інших порушень було подано численні скарги. Але голова міської виборчої комісії Володимир Ніколаєнко радісно повідомив на телекамеру, що їх залишено без розгляду. Справді, а навіщо? Адже завдання партії виконано! Інша річ, якби пройшов «непотрібний» кандидат…
Кажуть, що на місцевому рівні партійність кандидата не так важлива, головне, аби був добрий господарник. Частка правди тут є, але ось що цікаво: щоб підсолодити людям гірку піґулку виборів без вибору, у місті саме цього дня було влаштовано пишний ярмарок і концерт за участі не лише місцевих виконавців, а й запрошених з Києва зірок не те щоб видатних, але добре «розкручених» (на зразок Михайла Поплавського), отже, дорогих.
Не кажучи вже про пухкенькі конверти, які наприкінці виборів якісь люди майже не криючись вручали вірним слугам влади з виборчих комісій та їхнім попихачам – представникам начебто незалежних кандидатів. Якщо це кошти з кишень самих вишнівців, то хіба такий господарник потрібен місту? Якщо ж допомогла обласна адміністрація, то це ще гірше: гроші забрані не лише з Вишневого, а ще з десятків таких самих міст області…
Щодо результатів цих, так би мовити, «виборів» скажу одне: 70% голосів – це, мабуть, єдина обіцянка за всю історію Партії регіонів, яку було виконано. Якщо ж кого цікавлять конкретні цифри – намалюйте їх самі, вони будуть не менш вірогідними, ніж офіційно оприлюднені…
І насамкінець: кажуть, ніби ці вибори стали «генеральною репетицією» парламентських, що, як відомо, мають відбутися у жовтні наступного року. Якщо й там відбуватиметься таке саме, то рятуй нас Боже!
Володимир КОЛЮБАКІН
«Селянська правда від Івана Бокого», №149, 20 грудня 2011
Leave a Reply