Наша територія на шостому континенті
Робота українців за міжнародними та національною антарктичними програмами — яскравий приклад дієвості приказки «хто не хоче — шукає причини, хто хоче — шукає можливості».
Створюючи 20 років тому Національний антарктичний науковий центр, незалежна Україна мала лише досвідчені наукові кадри та жагуче прагнення вступу до Антарктичного клубу. Погано було з коштами, обладнанням, а ще гірше — з наявністю, точніше — браком власної антарктичної станції.
Адже після розпаду Радянського Союзу Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій СРСР і відмовила Україні в передачі якоїсь із них.
«Дипломатичному корпусу уряд тоді поставив завдання відшукати можливість роботи на станціях інших держав, — пригадує Сергій Комісаренко, який був тоді Надзвичайним і Повноважним послом України у Великобританії. — Як науковець (Сергій Васильович — видатний біохімік і молекулярний біолог. — О. Л.) я чудово розумів важливість такого завдання, і тільки-но стало відомо про бажання британців передати свою станцію Фарадей у хороші руки, відразу зателефонував у Міністерство закордонних справ Великобританії».
Високий дослідницький потенціал нашої науки (зокрема здатність щонайменше десять років продовжувати у повному обсязі дослідження, розпочаті британськими вченими) дав змогу виграти своєрідний тендер на право отримати готову станцію за символічний один фунт стерлінгів саме Україні.
У 1996 році розпочалися наукові дослідження на українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Нині на наукову вахту готується заступити вже 19-а команда. А створений ще 20 років тому Національний антарктичний науковий центр (НАНЦ) несе на своїх плечах підготовку кадрів, технічне забезпечення зимівель, проведення конкурсів наукових проектів, що пропонують інститути НАН України, провідні виші столиці та регіонів. Завдяки зусиллям НАНЦ країна стала повноцінною антарктичною державою з правом вирішального голосу в системі Договору про Антарктику, членом Наукового комітету з антарктичних досліджень, Комісії із збереження морських живих ресурсів Антарктики та інших міжнародних організацій. Протягом 2007—2009 років українські дослідники вперше взяли участь у виконанні програм Міжнародного полярного року, запропонувавши його оргкомітету 18 науково-дослідницьких проектів у різних наукових галузях.
Олег Листопад http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/nasha-teritoriya-na-shostomu-kontinenti/
Відповідаючи на запитання «УК», про що мріють наші антарктичні дослідники, директор НАНЦ Володимир Литвинов був лаконічним: «Про власне науково-дослідне судно». Без такого судна значно обмежено потенціал українських науковців, які змушені скорочувати як терміни, так і райони досліджень прилеглих дільниць Південного океану.
Тож нехай мрії збуваються, а робота України в Антарктиці — триває.
Leave a Reply