СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДОСХОВИЩА САСИК

УДК 504.4.06:556.52

СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ВОДОСХОВИЩА САСИК
О.Г. Васенко, М.Л. Лунгу

Український науково-дослідний інститут екологічних проблем, м. Харків.

Багаторічні дослідження змін екологічного стану басейнів річок та водних об’єктів під впливом антропогенних та природних чинників дозволяє стверджувати, що лише при умові урахування у господарської діяльності закономірностей розвитку природних екосистем, використанні природних (“м’яких”) форм управління, забезпечується можливість безпечного існування цивілізації та її стійкий розвиток [1].

На наш погляд, природоохоронна діяльність повинна бути спрямована саме на узгодження господарської діяльності з об’єктивними законами розвитку Природи.

Відомо також [2], що технічні системи управління природою з часом потребують все більшого вкладання коштів, аж до недоцільності їх підтримки.

Одним з яскравих прикладів прояву цих положень є ситуація, яка склалась з колишнім морським лиманом Сасик.

Сасицьке водосховище розташовано в Татарбунарському і Кілійському районах Одеської області. При НПГ (нормальний підпірний горизонт) займає площу дзеркала 215 км2, об’єм води – 530 млн. м3, середня глибина 2,5 м.

У своєму історичному розвитку мілководне озеро Сасик було лиманом Чорного моря, цілорічно зв’язаним з морем прірвою. Вирішальну роль у становленні і функціонуванні екосистеми Сасика грав процес постійного відновлення в ньому водних мас за рахунок водообміну з морем. Зовнішній водообмін був важливим елементом гідрологічного режиму, що визначав всі особливості гідрохімічного, гідробіологічного і гідрологічного режимів водного об’єкту.

На початку 70 –х років було прийняте рішення про будівництво каналу Дунай – Дністер – Дніпро. За проектом [3] передбачалося перетворити всі естуарії Північно – західного Причорномор’я від дельти Дунаю до Дніпробузького лиману в накопичувачі прісної води для зрошення.

У червні 1978 р. морський лиман був відділений від моря греблею і створене Сасицьке водосховище.

У проекті Дунай-Дністровської зрошувальної системи водоймище передбачалося використовувати як накопичувач дунайської води і транзитну водойму-відстійник забруднених завислих речовин.

Дунайська вода надходить у Сасик самопливом по каналу довжиною 13,5 км і гранично пропускною здатністю до 250 м3/с. На південно-східному березі споруджено комплекс із насосної станції відкачки, звідси вода надходить у море. На зрошення з водоймища вода забиралась декількома насосними станціями, розташованими на східному березі північної ділянки водоймища.

Через деякий час після перекриття лиману в 1978 р. і початку його експлуатації почали проявлятися негативні наслідки перебудови екосистеми водойми, зміни її гідрологічного режиму, а саме:

а) деградація чорноземів у зоні зрошення в зв’язку з використанням непридатної для зрошення води Сасика;

б) забруднення, «цвітіння» і в цілому, непридатність для комунально-побутового використання вод Сасика;

в) підтоплення, заболочення прилеглих до Сасика територій, абразія берегів;

г) забруднення наявних підземних джерел питного водопостачання;

д) незадовільна іхтіотоксикологічна та іхтіопатологічна ситуація;

е) забруднення прибережних акваторій моря;

ж) погіршення санітарно-епідеміологічного стану в прибережних населених пунктах, тощо.

В регіоні водосховища склалась напружена соціальна ситуація, яка обумовлена у тому числі і його незадовільним екологічним станом.

У зв’язку з цим Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем (УкрНДІЕП) (у відповідності з рішенням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та за дорученням Кабінету Міністрів України щодо ситуації яка склалась навколо озер Сасик від 29.12.2003 за № 73703) у 2004 р. виконано науково-дослідницьку роботу “Розробка соціально-економічного та екологічного обґрунтування відновлення гідрологічного режиму озера Сасик”. Однією з складових цієї роботи стали експедиційні дослідження сучасного екологічного стану озера Сасик.

У ході виконання роботи здійснено огляд та аналіз матеріалів досліджень лиману Сасик та Сасицького водосховища у різні роки його існування. Вивчення гідробіологічного режиму Сасику проводилось як у “лиманний” період, так і після його перетворення. Суттєво активізувалися дослідницькі роботи наприкінці 60-х років 20 сторіччя, коли вперше стало питання про його опріснення [3-7 і ін.]. Значний інтерес для фахівців представляли процеси формування та становлення гідробіоценозу водойми після відокремлення лиману від моря [8-13 і ін]. Саме на ці часи (80-ті роки 20 сторіччя) припадають детальні комплексні дослідження водоймища. У останнє десятиріччя літературні дані щодо гідроекологічного стану водосховища носять епізодичний характер.

Аналіз наявних даних щодо змін, які відбувалися у водосховищі, показав, що особливості екологічної ситуації в прісноводному Сасику і тенденції її змін визначаються:

• залежністю водообміну і рівня води від режиму функціонування каналу Дунай-Сасик, водозабірних споруд і насосних станцій;
• залежністю гідрохімічного режиму від обсягів і якості вод р. Дунай (канал Дунай-Сасик), рік Когильник і Сарата; надходжень забруднюючих речовин із прилеглих територій з поверхневим стоком;
• рівнем розвитку компонентів біоти в екосистемі, характерним для евтрофних, а за деякими показниками – високоевтрофних водойм;
• іхтіотоксикологічною ситуацією, обумовленою накопиченням у гідробіонтах важких металів та пестицидів;
• паразитологічною ситуацією у водоймі.

Тому у даній публікації головну увагу приділено цим чинникам формування екологічного стану водосховища.

Одним з найважливіших факторів, що обумовлюють екологічну ситуацію у водоймищі, є його гідрологічний режим, зокрема інтенсивність водообміну (обсяги надходження вод р. Дунай, стік річок Когильник і Сарата, об’єми води на зрошення та скиду у море, тощо). В цілому водойма вважається слабко проточною (річний коефіцієнт водообміну коливається у межах 1,5-2,5). Але умовно за час існування Сасицького водосховища можна виділити два періоди, які відрізняються за інтенсивністю зовнішнього водообміну.

Перший період – 80-ті роки-перша половина 90-х років. У цей період значні об’єми води Сасику забирались на зрошування, скидалось у море біля 600 млн. м3 у рік, суттєво збільшилася сумарна річна витрата річок Когильник і Сарата (у середньому до 4.0 м3/с) у зв’язку зі стоком дренажних вод ДДЗС у ці річки. Коефіцієнт водообміну водосховища складав 2,24 рази на рік, тобто забезпечувалась відносно висока (для цієї водойми) проточність.

Другий період – з другої половини 90-х років і по сьогоднішній день з нашої точки зору можна вважати періодом формування сучасної екологічної ситуації у Сасицькому водосховищі.
Він характеризується уповільненим зовнішнім водообміном, зниженням об’ємів забору води на зрошення, відносним зменшенням відмітки рівня поверхні водосховища. До 2000 р. коливання рівня вільної поверхні Сасика повторювало коливання рівня води в Дунаї, хоча з меншою амплітудою. Починаючи з другої половини 2000 року рівень води в озері фактично підтримується на нульовій відмітці відносно Балтийської системи. Лише восени 2004 року рівень вільної поверхнї дещо знизився у зв‘язку з відкачкою води насосними станціями для проведення робіт, пов‘язаних з укріпленням берегів водойми. Такий відносно стабільний рівень води суттєво зменшує підтоплення прилеглих територій і наближає обсяги надходження ґрунтових і підземних вод до величин, характерних для лиману.

Практично припинилася перекачка води у Чорне море насосними станціями за виключенням їх роботи восени 2004 року. Суттєво зменшилася подача води на зрошення. Порівняно з 1986-1990 роками (761 млн. м3) зменшилися і об’єми води, що подаються з Дунаю (146-386 млн. м3). У 2002 році річний об‘єм Дунайської води досяг 290 млн. м3. У 2003 р – 147 млн. м3. Це пов‘язано з низьким рівнем води у р.Дунай в цей період. У 2004 році (до жовтня) вода по каналу поступала лише 3 місяці, з квітня по червень, а річний об‘єм води склав 153 млн. м3.
У останні роки головними джерелами надходження води в оз. Сасик залишаються канал Дунай-Сасик та атмосферні опади. Так в 2002 році об‘єм Дунайської води склав 70 % всього притоку в озеро, в 2003 році – 50 %. Виток води з озера в Чорне море через шлюзовий водоскид у 2002 році складав майже 63 % всієї витрати, в 2003 році – 59 %.
Кратність річного водообміну відносно об‘єму озера при нормальному підпертому рівні (400 млн. м3) у 2001 році становила 1.3, у 2002 році – 1.04, у 2003 році – 0.8.

Інтенсивність внутрішнього водообміну у водосховищі, який обумовлюється вітровим впливом на водну поверхню і, відповідно, хвильовим режимом, досить висока. Мілководність Сасику, значні об’єми накопичених донних відкладів, вітро-хвильова діяльність обумовлює значну каламутність води (у період експедиційних досліджень 2004 р. прозорість за диском Секкі у водоймі не перевищувала 0,2 м).

Поступова стабілізація в останні роки рівня води водосховища і зменшення водообміну сприяє стабілізації сольового режиму Сасика в межах 1.5-2.0 г/л, зменшенню інтенсивності явищ підтоплення та ерозії берегів.

Гідрохімічний режим у водоймі залежить, як вже відмічалось, від гідрологічного режиму, обсягів та якості вод р. Дунай, річок Когильник і Сарата; внутрішньоводоймних процесів, надходжень забруднюючих речовин із прилеглих територій з поверхневим стоком, дренажними водами; тощо. Характеристика сучасного гідрохімічного стану водойми надається за результатами досліджень 2004 року.

Гідрохімічний стан Сасицького водосховища проаналізовано з точки зору відповідності якості води вимогам господарсько-питного, культурно-побутового та рибогосподарського водокористування. Крім того, експедиційні дослідження гідрохімічного стану Сасицького водосховища, проведені у 2004 році в тих же точках відбору проб, що і за ретроспективними даними, дали змогу виявити динаміку зміни вмісту забруднюючих речовин у воді в порівнянні з попередніми роками.

За вмістом біогенних речовин якість води водосховища стала краща, але не відповідає нормативам на деяких ділянках. Значення мінералізації хоча і підвищилося, але не перевищує максимальні у попередні роки.

Отримані в експедиції дані свідчать про наступне:

• для питного водоспоживання Сасицька вода не може використовуватись без відповідної водопідготовки;
• для культурно-побутового водоспоживання Сасицька вода не може використовуватися з причини перевищення показників якості води за БСК, ХСК, вмісту хлоридів, сульфатів та мінералізації (сухого залишку);
• для рибного господарства Сасицька вода не може використовуватися без зниження в ній вмісту нітритів, органічних сполук та магнію;
• вважається, що для зрошення вода взагалі нешкідлива, якщо в ній присутні розчинені солі з концентрацією не більше 1000-1500 мг/л, але експедиційні вимірювання сухого залишку у воді Сасицького водосховища показали, що він складає 1620-1960 мг/л, тобто має місце перевищення нормативу.

Головний висновок щодо якості води Сасицького водосховища (з точки зору водокористування) полягає в тому, що за вмістом основних контрольованих показників вода водосховища була незадовільна за тим чи іншим показником якості води, для того чи іншого виду водокористування на протязі всього досліджуваного часу, в тому числі і у сучасний період.

Проведена екологічна оцінка якості води водосховища, в пунктах спостереження у с. Борисівка та с. Лиман показала, що екологічний індекс якості води з 1986 по 1997 роки коливався в межах 2,5 – 3,2, потім став зростати і в 2000 році досяг величини 3,8. У 2001 році він знову знизився до величини 3,3, а у 2002 та 2003 роках. дорівнював 3,1.
Зростання екологічного індексу до 3,8 обумовлено збільшенням індексу за еколого-санітарними критеріями до 4,8 (лімітуючими речовинами є БСК5, амонійний азот, нітритний азот), а також ростом індексу за токсичними показниками до 4,2 (лімітуючі речовини – феноли).

Зростання екологічного індексу в період з 1997 по 2000 рік обумовлене падінням водообміну в водосховищі, в зв’язку з різким зменшенням забору води на зрошення та падінням об’ємів відкачки води в море.

Зниження екологічного індексу в період 2001-2003 років сумнівне, й обумовлене, ймовірно, в першу чергу, скороченням програм моніторингу (при скороченні переліку забруднюючих речовин зменшується й індекс), а в другу чергу, кризовими явищами в економіці, що обумовило зменшення антропогенного тиску на водосховище та тимчасову стабілізацію його самоочисного потенціалу, але це тимчасове явище і тенденція росту забруднення водоймища залишиться. Це підтвердили польові спостереження УкрНДІЕП у вересні 2004 року: екологічний індекс по акваторії водосховища коливався в межах 3,1-3,8.
Стан біоти. Сасицьке водоймище практично з перших років його перетворення характеризувалося досить високими продукційними показниками і майже зрівнювалось за біопродуктивністю з колишньою водоймою естуарного типу – лиманом Сасик. Але у водоймищі в результаті специфічно сформованих після опріснення умов продукування (відсутність занурених макрофітів, велика кількість біогенів – тобто дуже сприятливі умови для бурхливого розвитку фітопланктону, зокрема синьозелених водоростей) переважна частина автохтонної органічної речовини надходить у екосистему за рахунок фотосинтетичної активності водоростей, первинна продукція яких лежить в основі всіх наступних трофічних рівнів [8].

Конкуренція за біогени відсутня через слабкий розвиток вищої водної рослинності. За рахунок синьо-зелених водоростей рівень розвитку фітопланктону досягає рівня “цвітіння” і, навіть, “гіперцвітіння”.

Заростання водосховища вищою водною рослинністю на сучасному етапі залишається незначним при слабкому розвитку зануреної рослинності. Повітряно-водна рослинність зосереджена в основному у верхів’ях та на мілководдях приморської частини водоймища (від каналу Дунай – Сасик до перекачувальної насосної станції), частково представлена на західному березі, на ділянках, де відсутні абразійні процеси. Із-за слабкої розвиненості вища водна рослинність не відіграє значної ролі у продукційних та самоочисних процесах у водосховищі.

Дослідження останніх років свідчать про домінування у вегетаційний період року синьо-зелених водоростей по всій площі водосховища. Відсотковий вклад синьо-зелених водоростей у сумарну чисельність фітопланктону водоймища Сасик складав 98,96 % (2000 рік) [14], 82-99% (2004 рік); у каналі Дунай-Сасик – 64% (2004 рік). Досліджені у 2004 році ділянки водосховища відносяться до III-IV класу якості води 5-6 категорії. Переважаючий тип трофності за фітопланктоном – евтрофний і політрофний (зокрема у верхів’ї та зоні впливу каналу). Фітопланктон річок можна охарактеризувати як мезотрофний.

Про наявність процесу евтрофікації свідчать усі структурні показники зоопланктону, зокрема, масовий розвиток коловерток, які першими реагують на підвищення трофності і органічне забруднення води. Використовуючи планктонні угруповання для оцінки стану водосховища Сасик, можна сказати, що їх видовий склад і структура характерні для солонуватоводної водойми з підвищеною концентрацією завислих речовин, в якій спостерігаються процеси евтрофікації.

Відносно надходження у водойму органічних речовин, то у більшому ступені воно відбувається за рахунок вторинного біологічного забруднення, про що опосередковано свідчать визначені за видами-індикаторами планктонних угруповань сапробні індекси. У водосховищі вони коливалися від 1,93 до 2,23 (β-мезосапробна зона), у Когильнику індекс складав 1,75, Сараті – 1,4, каналі Дунай-Сасик – 1,46.

В цілому треба відмітити, що водойма і на сучасному етапі залишається високопродукційною, переважна частина автохтонної органіки надходить у екосистему за рахунок фітопланктону; відбувається приріст органічної речовини.

Кормова база риб, яка сформувалась у водосховищі, виявилась досить високопродуктивною і у перші роки становлення іхтіоценозу, рибопродуктивність сягала 35-40 кг/га [9, 15]. Основними промисловими видами виявились сазан, судак, лящ, карась сріблястий. Тобто, у першій половині 80-х років створилися винятково сприятливі умови для нагулу риб короткого детритного ланцюга, що стрімко збільшили чисельність та біомасу. При цьому необхідно відмітити, що за весь період рибогосподарського використання прісноводного Сасика, його рибопродуктивність не досягала такої величини як у лимані (середнє значення у 70-ті рокі складало 52 кг/га).

На період 1987-91 років припадає друга фаза біопродукційного процесу, під час якої була досягнута найвища продуктивність іхтіоценозу. У 1987 році був зареєстрований максимальний річний вилов риби – 1020,6 т. З 1991 року відмічено швидке зниження і подальша стабілізація виловів на досить низькому рівні. В цей період у Сасицькому водосховищі реєстрували 11 видів риб: сазан (короп), судак, лящ, карась сріблястий, товстолобик, білизна, окунь, краснопірка, тарань, чехонь, плоскирка. У 2000-2001 рокі рибопродуктивність знизилась до мінімального значення за період існування водосховища – 10,1 кг/га [9, 15, дані офіційної статистики].

У 2002-2003 рр. рибопродуктивність Сасицького водосховища трималась на низькому рівні – 13,4-14,8 кг/га. Поряд з цим в іхтіокомплексі озера відбулися значні зміни в порівнянні з 90-ми роками. У виловах почали реєструвати піленгаса, атерину, бичків та річкових раків. Основу промислових виловів складали карась і товстолобик. Значно зменшилась чисельність ляща (5-6 %) та судака (1-2 %).

Аналіз наявних офіційних даних свідчать про дуже низьку ефективність заходів щодо зариблення водойми. За даними ОдЦПівденНІРО [15] коефіцієнт промислового повернення цих видів риб становив 3,4 % – для коропа та 1,0 %– для товстолобика.

Значні темпи росту, вгодованості та жирності окремих видів риб свідчать про добрі умови нагулу у водосховищі. Але слід зазначити, що риба в умовах озера Сасик майже не нереститься. Популяції більшості промислових риб цієї водойми не мають закінченої біологічної структури.

Наявні дані свідчать про незадовільну іхтіотоксикологічну ситуацію у Сасицькому водосховищі. Як результати досліджень 80-х років [8], так і результати аналізу відібраних у 2004 році тканин водної фауни (риби, раки та молюски) свідчать про перевищення вмісту важких металів, зокрема, у 2004 році за Pb – 1,3-2,0 ГДК, за Cu 1,3 ГДК у м’язах майже всіх промислових видів риб. Найбільші показники накопичення відзначені у м’яких тканинах раків (6,8 ГДК за Pb).
Практично у всіх зразках риб і раків відмічено високий вміст хрому та нікелю. У м’яких тканинах молюсків і раків відбувається значне акумулювання заліза [16].

У риб поширені клінічні ознаки бактеріальних, вірусних, мікозних захворювань, а також ознаки, властиві інтоксикаціям. Гельмінти виявились домінантним компонентом паразитофауни риб Сасицького водосховища. Проведені паразитологічні дослідження свідчать про те, що сучасна епізоотична ситуація, що склалася на Сасицькому водосховищі, є незадовільною та, що найнебезпечніше, – нестабільною. Будь-яка прісноводна водойма, особливо з низьким рівнем водообміну, в епізоотологічному відношенні менш стабільна, ніж морська або солонувато-водна.

Висновки

Гідрологічний режим у сучасний період відрізняється від такого у 80-ті – початку 90-х років 20 століття і характеризується сповільненням зовнішнього водообміну та відносною стабілізацією рівня води водосховища. Аналіз змін гідрологічного стану Сасицького водоймища у різні роки його існування свідчить про те, що він відрізнявся кратністю водообміну в межах 0,8-2.24.

Інтенсивність водообміну жорстко обмежується пропускною здатністю і станом гідротехнічних споруд, а також фінансовими затратами на його підтримання.

Основними проблемами Сасика залишаються:

• замулення водойми, накопичення забруднених завислих речовин, що надходять з дунайською водою; акумуляція і трансформація токсикантів на усіх рівнях екосистеми. Попередні розрахунки з використанням літературних даних [8, 17, 18] свідчать, що в цілому за роки існування прісноводного Сасика за рахунок лише надходження води з Дунаю у водоймі сформувалося близько 2,5 млн. т донних відкладень. Токсичні речовини, що надходять з завислими речовинами, акумулюються і трансформуються у екосистемі, відбувається накопичення їх у гідробіонтах, особливо представниках останньої ланки трофічного ланцюга.
• “цвітіння” води синьозеленими водоростями і, як наслідок, вторинне забруднення водосховища органічними сполуками автохтонного походження, що обумовлено, розпрісненням солоної водойми, надходженням значних обсягів біогенних елементів, малою проточністю.
  В цілому стан екосистеми водосховища на сучасному етапі можна охарактеризувати як напружений та нестабільний. Він відповідає стану екосистеми штучної водойми, що має обмежені можливості для саморегулювання і залежить, головним чином, від зовнішнього фактору.

Для вирішення питання відновлення гідрологічного режиму Сасика, покращання існуючого гідроекологічного стану водоймища і припинення негативних екологічних тенденцій його змін, необхідно проведення робіт по роздамбуванню Сасику на основі всебічного еколого-економічного обгрунтування та розробки ряду заходів для мінімізації можливих негативних наслідків.

Перелік посилань

1. Васенко О.Г. Концептуальні підходи та принципи раціонального використання та охорони річкових басейнів // Матеріали науково-практичних конференцій II міжнародного водного форуму “Аква Україна-2004, 21-23 вересня 2004 р. – Київ, 2004. – С.48-51.
2. Реймерс Н.Ф. Природопользование. – Москва: Мысль, 1990. – 637 с.
3. Экологические проблемы межбассейновых перебросок стока / В.Д. Романенко, О.П. Оксиюк, В.Н. Жукинский и др. – Киев: Наук. думка, 1984. – 257 с.
4. Енаки И.Г. Гидрохимический режим лимана Сасык и Сасыкского водохранилища // Гидробиология Дуная и лиманов Северо-Западного Причерноморья: Сб. науч. тр. – Киев: Наук. думка, 1986. с. 36-52.
5. Клоков В.М. Сучасний стан і прогноз змін рослинності лиману Сасик // Охорона природи та раціональне використання природних ресурсів УРСР.-К.: Наук. думка, 1970.-С. 17-20.
6. Иванов А.И. Прогноз «цветения» воды лиманов Дунайско-Днестровского междуречья после их опреснения // Материалы 1 конф. по споровым растениям Украины. – Киев: Наук. думка, 1971. – С.58-60.
7. Єнакі І.Г., Поліщук В.В., Іванов О.І. та ін. Гідрохімічний та гідробіологічний режим лиманів Дунайсько-Дністровського межиріччя // Доп. АН УССР. – 1973, № 9. – С.843-847.
8. Биопродуктивность и качество воды Сасыкского водохранилища в условиях его опреснения / Харченко Т.А., Тимченко В.М., Иванов А.И. и др.; АН УССР. Ин-т гидробиологии. – Киев: Наук. думка, 1990. – 276 с.
9. Ткаченко В.А., Волошкевич А.Н. Формирование ихтиофауны Сасыкского водохранилища в условиях опреснения // Гидробиол. журн. – 1984. – 20, № 2. – С.47-50.
10. Степаненко Н.М. Формирование зообентоса лимана Сасык в процессе его гидротехнических преобразований // Гидробиол. журн.. – 1986. – 22, № 1. – С.66-70.
11. Парчук Г. В., Гусынская С. Л. , Сергеев А. И. Изменения зоопланктона лимана Сасык в связи с его реконструкцией // Гидробиологические исследования на Украине в XI пятилетке: Тез. докл. 5 конф. Укр. фил. ВГБО, 2 – 4 апр. 1987 г. – Киев, 1987. – С. 120 – 121.
12. Клоков В.М., Дьяченко Т.Н., Козина С.Я., Карпова Г.А. Изменения в растительном покрове лимана Сасык в связи с его опреснением // Гидробиол. журн.. – 1989. – 25, № 5. – С.6-10.
13. Т.А. Харченко. Сасикське водосховище: екологічні проблеми опрісненого лиману // Вісник АН Української РСР, № 4, 1988, с.63-67.
14. НТО: Сравнительная оценка продуктивности и уровня трофности озера Сасык и прилежащих водоемов разной солености. – Одесса: ОфИнБЮМ НАНУ, 2000.
15. Рыбохозяйственная характеристика Сасыкского водохранилища / ОдЦПівденНІРО // Отчет начальнику управления экобезопасности Одесской области, 2000 – 10 с.
16. СанПиН 42-128-4433-87 (Приложение 7). Временные гигиенические нормативы содержания некоторых химических элементов в основных пищевых продуктах.
17. Коригування правил експлуатації водосховища Сасик з оцінкою впливу стоку малих річок на якість води у водосховищі.– Регіон.наук.центр з водн. проблем”Фобіус”. – Одеса, 2002. –34 с.
18. Харченко Т.А., Ляшенко А.В., Башмакова И.Х. Ретроспективный анализ качества воды низовий Дуная // Гидробиол. журн. – 1999. – 35, №6. – С.3-16.