Який з об’єктів Смарагдової мережі міг би бути яскравим прикладом корисності цієї системи? З таким запитанням я звернувся до одного з активних лобістів розбудови цієї мережі, експерта Української природоохоронної групи Петра Тєстова.
Він одразу ж відгукнувся: «Є два об’єкти, які допомогли зберегти природу у Верховному Суді — це Верхньосульський та Боржава.
У першому випадку йдеться про проєктований національний природний парк «Верхньосульський». На цій території розташований об’єкт Смарагдової мережі Verkhniosulskyi (UA0000051), і рубати тут заборонено. Лісопідприємство звернулося до суду з вимогою дозволити рубки, але судді стали на бік природи. Цей випадок детально аналізували свого часу експерти організації «Екологія — Право — Людина».
«Дуже дякую Environment People Law (EPL)/Екологія — Право — Людина (ЕПЛ) за те, що звернули увагу на це судове рішення. Рішення 2021 року, справа розпочалася ще з 2018-го, здається, я тоді навіть писав якісь пропозиції чи зауваження до звіту)», — каже Петро Тєстов.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 року у цій справі, оцінка впливу на довкілля планової діяльності, що загрожує територіям Смарагдової мережі, поки що є єдиним правовим механізмом виконання Україною своїх зобов’язань щодо збереження і підтримки видів та оселищ, які охороняються Бернською конвенцією. Тому Держава має виявляти й оцінювати потенційні негативні впливи на такі території та встановлювати екологічні вимоги, що дають змогу запобігти можливому знищенню цінних природних комплексів.
«Я багато років уже говорю і лісівникам, і надровикам: все одно Смарагдова буде, це вимога ЄС, нікуди від неї не дінетесь. Тому не заважайте ухвалити адекватний закон, і будете собі працювати відповідно стандартів ЄС. Але ні, досі чомусь переважає позиція, що «ми порішаємо». Ну от — дістали [на горіхи від суду]», — коментує ситуацію Петро Тєстов.
Полонина Боржава — гірський масив на Полонинському хребті в українських Карпатах, між річками Віча і Ріка, розташований у межах Воловецького, Міжгірського, Свалявського, Іршавського і (частково) Хустського районів Закарпатської області, оточений заповідними територіями. «Смарагдовий» статус допомагає природоохоронцям відстоювати природу цієї полонини у судах тривалий час, хоча історія ще не завершена.
уперше оприлюднено у газеті Світ
Смарагдова мережа — це м’який, європейський, так би мовити, інструмент захисту цінних природних територій, розрахований на досягнення компромісів між бажанням вести господарську діяльність та потребою зберегти якийсь вид рослин чи тварин або певний ландшафт. Він має доповнити нашу систему природно-заповідних територій (ПЗФ) — заповідники, національні природні парки, заказники тощо. Подекуди Смарагдова мережа і мережа ПЗФ «накладаються» одна на одну, і в цьому теж немає нічого поганого.
Наша газета звернулась з інформаційним запитом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, щоб детально оцінити наші здобутки та перспективи розвитку української Смарагдової мережі. Ось які відповіді на наші запитання ми дістали.
— Які успіхи досягнуті на сьогодні по створенню Смарагдової мережі в Україні (скільки створено об’єктів, яка загальна площа тощо)? Які плани щодо її розширення, на які показники Україна планує вийти (наприклад, до кінця цього десятиліття або якоїсь іншої дати)?
— Смарагдова мережа — це мережа природоохоронних територій європейського значення, яка створюється на виконання положень Конвенції про охорону дикої флори та фауни й природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції).
Вона функціонує в більшості європейських країн. У країнах-членах ЄС мережа має назву NATURA 2000, а в країнах, які не є членами ЄС, — Смарагдова мережа. Зокрема, вона ефективно працює у Швейцарії, Норвегії, Великобританії тощо.
В Україні створення Смарагдової мережі розпочалося понад 15 років тому. Перший етап тривав з 2009 по 2016 рік, коли до складу мережі внесли насамперед наявні території природно-заповідного фонду (ПЗФ) та каскад дніпровських водосховищ. Наразі в Україні Постійним комітетом Бернської конвенції визначено 377 територій Смарагдової мережі. Їхня площа становить понад 8 млн га. Це 13,4 % території нашої країни.
— Наскільки така кількість та площа достатня для збереження природи у нашій країні?
— За оцінкою експертів Бернської конвенції, наша сучасна мережа забезпечує охорону близько 40 % видів та природних оселищ, для збереження яких вона створюється. Ефективність мережі та потреби розвитку тих чи інших її складників оцінюються експертами під час біогеографічних семінарів, які, зокрема, проходили протягом 2018–2019 років.
Зі 120 типів природних оселищ, які охороняються Бернською конвенцією і представлені в Україні, достатнє охоплення, яке здатне забезпечити довгострокове збереження, мають 35 із 76 оселищ Альпійського регіону, 35 із 74 оселищ Континентального регіону, 7 із 72 оселищ Паннонського регіону та 39 із 91 оселища Степового регіону.
Із 60 видів рослин, які охороняються Бернською конвенцією і зростають в Україні, достатнє охоплення, яке здатне забезпечити довгострокове збереження, мають 8 із 20 видів Альпійського регіону, 17 із 38 видів Континентального регіону, один із 16 видів Паннонського регіону та 26 із 39 видів Степового регіону.
З 90 видів тварин (за винятком птахів), які охороняються Бернською конвенцією і поширені в Україні, достатнє охоплення, яке здатне забезпечити довгострокове збереження, мають 41 із 79 видів Альпійського регіону, 36 із 87 видів Континентального регіону, 15 із 69 видів Паннонського регіону та 31 із 88 видів Степового регіону.
Зі 119 видів птахів, які охороняються Бернською конвенцією і поширені в Україні, достатнє охоплення, яке здатне забезпечити довгострокове збереження, мають 43 види, 57 видів мають недостатність охоплення в мережі (для забезпечення довгострокового збереження).
Прикладом наявної мережі для збереження виду може слугувати лелека чорний Ciconia nigra (A030). Вид занесений до Додатка І Пташиної директиви, Додатку ІІ Бернської конвенції, Резолюції 6 (1998) Бернської конвенції, Червоної книги України (статус — рідкісний). Оцінка Бернської конвенції свідчить про помірну недостатність мережі та потребу в корекції даних. Це вказує на те, що поточна мережа охоплює вид або оселище в помірному, недостатньому обсязі, і необхідні додаткові заходи для поліпшення збереження виду.
Лелека чорний є лісовим видом, що потребує для гніздування та живлення наявності великих площ вікових лісів, а надто поблизу водойм. Число територій у Смарагдовій мережі є значним, але чисельність птаха порівняно низька. Тому й виходить, що наявної мережі смарагдових територій «помірно недостатньо» для збереження цього виду. Додамо, що вікові ліси з водоймами перебувають під сильнішим антропогенним впливом, що може пояснювати низьку чисельність виду навіть за достатньої кількості територій.
— Скільки ще є потенційних місць (об’єктів), на яких було б доцільно створити Смарагдову мережу? Які є пропозиції вчених/громадськості з цього питання? Які плани має Міндовкілля щодо цих пропозицій, які з них планується втілити?
— У 2021 році Україна подала до Постійної комісії Бернської конвенції пропозиції щодо занесення 161 нової території до Смарагдової мережі. Ці пропозиції були підготовлені за участі й підтримки науковців і громадськості з ГО «Українська природоохоронна група» та Українського товариства охорони птахів. За нашими оцінками, у разі занесення цих територій до Смарагдової мережі, ця мережа буде достатньою для орієнтовно 60 % видів флори й фауни та типів природних оселищ, що охороняються на європейському рівні.
Тобто, надалі ми повинні запропонувати ще більше нових територій Смарагдової мережі, які зможуть підвищити відсоток її достатності для видів флори й фауни та типів природних оселищ, що охороняються на європейському рівні.
— Скільки створених (проголошених) територій Смарагдової мережі вже мають менеджмент-плани, чому так важливо ці плани створювати й упроваджувати? Як ідуть справи у цьому напрямку, яких результатів можна очікувати у найближчі кілька років?
— На сьогодні розроблений і діє один план управління територією Смарагдової мережі для НПП «Пирятинський» (UA0000077). У рамках проєкту Світового Банку заплановано розробити ще декілька планів управління для територій Смарагдової мережі та методичні рекомендації, які дадуть змогу дотримуватися європейських стандартів у розробленні таких планів у подальшому. Такі плани важливі, адже суть управління територіями Смарагдової мережі полягає у встановленні індивідуального підходу до кожної з них.
— Наскільки проголошені Україною плани щодо розвитку Смарагдової мережі реалістичні, наскільки вони відповідають міжнародній практиці, відповідним міжнародним документам?
— У Європейському Союзі є понад 27 000 територій NATURA 2000, аналогом якої у нас є Смарагдова мережа. Ділянки NATURA 2000 охоплюють майже одну п’яту суші та одну десяту навколишніх морів — це приблизно дорівнює площі Іспанії та Італії разом узятих. Розміри територій варіюються від менше ніж один гектар до сотень га. Серед них є природоохоронні території, що суворо охороняються, різні типи ландшафтів, зокрема ліси, луки, водно-болотні угіддя, прибережні та морські екосистеми. Щоб досягнути показників країн Європейського Союзу, нам потрібно розширювати Смарагдову мережу та забезпечити її ефективне управління. Ці завдання визначенні додатком ХХХ Угоди з ЄС та Бернською конвенцією. 
— Які закони, постанови, накази, інструкції тощо потрібно ухвалити для успішного розвитку Смарагдової мережі? Які треба створити органи чи установи, яких вжити заходів для посилення руху у цьому напрямку?
— У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 4461 від 04.12.2020 «Про території Смарагдової мережі», авторами якого стали 59 народних депутатів з різних депутатських фракцій і груп. Цей документ розроблявся у тісній співпраці громадськості, експертів, науковців та міністерства.
Законопроєкт є євроінтеграційним не лише в межах імплементації двох директив та чотирьох конвенцій, а й відповідає сучасному загальноєвропейському курсу. Проєкт закону сприяє досягненню глобальних цілей, поставлених Стратегією біорізноманіття ЄС до 2030 року, Європейською Зеленою Угодою та Рамковою конвенцією ООН з охорони біорізноманіття. В умовах стрімких змін клімату та постійного зменшення кількості рідкісних видів, ухвалення цього законопроєкту є особливо актуальним, його втілення в Україні сприятиме виконанню Цілей Сталого Розвитку ООН, підтриманих у 2020 році Президентом України.
Також для впровадження європейських реформ необхідно здійснити інституційну реформу. Зокрема, створити центральний орган виконавчої влади, що буде забезпечувати реалізацію державної політики у сфері охорони та використання природно-заповідного фонду, екологічної та Смарагдової мереж, збереження біорізноманіття. Станом на сьогодні лише декілька людей у Міндовкілля організовують роботу з управління Смарагдовою мережею, інші органи влади не мають повноважень щодо цього питання. У більшості ж країн Європейського Союзу для управління територіями NATURA 2000 та збереження біорізноманіття створено і функціонують окремі центральні органи виконавчої влади з територіальними підрозділами. Чисельність штатних працівників таких органів становить сотні людей.
Також важливим питанням є підготовка спеціалістів у цій галузі, здебільшого це мають бути люди з біологічною освітою, які водночас на практиці, або завдяки окремим програмам, тренінгам, семінарам тощо здобудуть знання і вміння щодо імплементації європейського законодавства.
Під час вступу в Європейський Союз Україна має трансформувати Смарагдову мережу в мережу NATURA 2000. Для цього протягом 2024–2026 років в нашій державі реалізується проєкт «Збереження природної спадщини для життя в Україні» (Conservation of Natural Heritage for Life in Ukraine, скорочена назва — LIFE23-PRE-CZ-ConNaturLIFE Ukraine).
— У чому особливість України порівняно з країнами ЄС, до членства в якому ми прагнемо, в частині охорони дикої природи в цілому і створенні Смарагдової мережі зокрема?
— Стратегія збереження біорізноманіття ЄС передбачає, що щонайменше 30 % суходолу і 30 % морських акваторій повинні стати природоохоронними територіями. З початку повномасштабного вторгнення російського агресора для України це завдання має особливе значення. Адже кожен день війни приносить катастрофічну шкоду не тільки громадянам нашої держави, але й усім живим організмам, які її населяють.
Якщо інфраструктуру можна буде відновити протягом десятка років, то природу, як і людські життя, повернути неможливо.
Територія України є важливою для збереження біорізноманіття Європи. Займаючи менше ніж шість відсотків площі континенту, Україна володіє 35 % його біорізноманіття.
Серед 70 000 видів, які визначені на території нашої держави, є багато рідкісних, реліктових та ендемічних, які охороняються на міжнародному, регіональному, національному та локальному рівнях.
Особливе значення на європейському рівні мають степові регіони України, оскільки вони охоплюють найбільшу площу степових оселищ серед країн, які ратифікували Бернську конвенцію. Значна частина цих крихких степових екосистем розташована в зоні активних бойових дій або поблизу них на півдні та південному сході країни.
За попередніми даними, від вибухів, переміщень важкої військової техніки, створення фортифікаційних споруд, пожеж унаслідок обстрілів і ракет, хімічного забруднення ґрунтів від вибухових речовин, і т. д. страждають:
- майже 36 % загальної площі українських територій Смарагдової мережі; 2,9 млн га, 160 з 377 територій;
- майже 67 % загальної площі Рамсарських угідь України; 620 000 га, 16 із 50 Рамсарських угідь;
- майже 30 % загальної площі природоохоронних територій загальнодержавного та місцевого значення; 1 240 000 га, 900 територій.
Чимало загроз біорізноманіттю може з’явитися у процесі відновлення інфраструктури України. Якщо застосовувати для цього стандартні методи, потрібно добувати й використовувати значні запаси природних ресурсів (наприклад, пісок, який часто добувають з русел річок — ред.), що призведе до деградації екосистем.
Окремо слід зазначити й такі негативні процеси в Україні, як зменшення можливостей контролю за використанням природних ресурсів, постійна загроза послаблення природоохоронного законодавства в частині процедур оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки та інших механізмів запобігання знищенню біорізноманіття, збільшення випадків незаконного використання природних ресурсів у зв’язку із погіршенням соціально-економічного стану населення тощо.
Враховуючи усе вищезазначене, відновлення біорізноманіття України як частини європейського континенту стане одним з найскладніших та найважливіших завдань після звільнення території України. Процес триватиме десятиліття чи, можливо, навіть століття, і потребуватиме допомоги багатьох науковців і природоохоронців з усієї Європи та світу.
Відновити природу України, використовуючи тільки наявні знання і технології в середині держави, буде неможливо. Тому потрібно сформувати нову систему збереження біорізноманіття, використовуючи кращі європейські та міжнародні практики.
Підготував до друку Олег ЛИСТОПАД
Карти Міндовкілля
На фото Олега Листопада: території Смарагдової мережі України (Древлянський природний заповідник)
Leave a Reply