Привид старої картонки. Коли і яким буде закон про тару й упаковку

Сучасні практики й законодавство щодо відходів потрібні нам ще з позавчора

Хто найефективніше сортує й збирає відходи упаковки? Вгадали — безхатьки. Невтомно перериваючи хто сміттєві баки, а хто — вже вивернуте вантажівками на звалища. Шерпи вторсировинного Евересту вибирають, пакують, несуть у пункти прийому. Скляні пляшки, папір, метал, пластик… Нерідко якусь копійчину намагаються так заробити й пенсіонери або інші малозабезпечені співвітчизники.

Є ще невелика група свідомих громадян, які відсортовують вторинну сировину, щоб зменшити забруднення довкілля або назбирати коштів на ліки пораненим в АТО. Та загалом більшість не переймається: все скидають в одне відро, а вміст — у контейнер.

Рахуємо на мільйони тонн

У пояснювальній записці до законопроекту «Про упаковку та відходи упаковки» (№ 4028), який нині активно обговорюють у Верховній Раді, навіть порахували, чого скільки гниє, іржавіє або просто плаває у смердючій каші непотребу. Відходів паперу і картону пропадає понад півтора мільйона тонн, скла — мільйон, полімерів — 0,6 мільйона. Не кажучи вже про те, що водночас погіршується і так несприятлива екологічна ситуація, а замість викинутих геть півтора мільйона картону й паперу треба виробити стільки ж нових, спилявши для цього відповідну кількість дерев. Гей, хто там розпинається про лисі Карпати?

Ще трохи цифр для розуміння ситуації. За даними Мінрегіону, в 2014-му перероблено й утилізовано лише 4,2% побутових відходів: 1,7% — спалено і лише 2,5% передано на переробні підприємства як вторинну сировину. Решта потрапила на звалища — добре, якщо офіційні.

Упаковка становить приблизно 30% побутових відходів, тобто потенціал для завантаження переробних підприємств ще ого-го. Як і сам потенціал ринку переробки відходів.

Битва за золоту жилу

У березні 2015-го Кабмін скасував постанову № 915 («Про створення Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укр?екоресурси»). Буденний начебто папірець викликав бурхливу реакцію. «Кабмін б’є по корупції», — написав тодішній очільник Мінекономрозвитку Айварас Абромавічус. Закрили це підприємство у зв’язку з великою кількістю скарг. «Коли зустрічаюся з бізнес-асоціаціями, перше, на що вказують, — це «Укрекоресурси», які збирають гроші на утилізацію тари, не здійснюючи її», — сказав тодішній міністр. — Тому Європейська бізнес-асоціація, Американська торговельна палата, інші подібні організації просять прибрати це агентство».

Справді, «Укрекоресурси» мало займатися створенням умов для збирання, сортування, транспортування, переробки й утилізації відходів як вторинної сировини. За офіційними даними, дохід підприємства за підсумками 2013 року становив понад 84 мільйони гривень, чистий прибуток — майже чотири мільйони. Але чимало експертів вказували на те, що остання цифра мала бути набагато більшою — кошти, які платили імпортери під час ввезення товарів за майбутню переробку тари та упаковки, просто розкрадалися.

Святе місце порожнім не буває

Нині є чимало охочих замість «Укрекоресурсів» створити аналогічне державне підприємство. Водночас є група депутатів, які за підтримки бізнес-спільноти хочуть впровадити європейський принцип поводження з відходами тари та упаковки без участі держави. Він називається РВП — «розширена відповідальність виробника». Це означає, що підприємці створюють неприбуткову організацію розширеної відповідальності (ОРВ). Вона бере на себе відповідальність за збір та переробку твердих побутових відходів. Так само, як і з «Укрекоресурсами», виробники товарів в упаковці (але цього разу не лише імпортери) сплачуватимуть відповідні кошти цій організації, які ОРВ використовуватиме на фінансування роздільного збирання відходів упаковки, проведення роз’яснювальної роботи серед населення, створення спеціальних місць для роздільного збирання.

Запроваджують також поняття «норма переробки» — відсоток врятованих від поховання на звалищі твердих побутових відходів (ТПВ). Спочатку вона буде не дуже високою, але з розвитком системи збору та переробки, зростатиме. Наприклад, у Німеччині переробляють 63% ТПВ. Передбачено й певну систему фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері поводження з відходами упаковки.

А судді —  хто?

Водночас хто саме і як фіксуватиме ці порушення і якою буде кара за них — не дуже зрозуміло. У системі охорони довкілля нині відбуваються «горотворчі» процеси (офіційно це називають «інституціональними змінами»). Триває (або принаймні готують) перерозподіл повноважень між міністерствами, агентствами й інспекціями. Тому заступник директора профільного департаменту Мінприроди Олександр Семенець дуже обережно висловився щодо можливої підтримки законопроекту міністерством до завершення такого перерозподілу. Цю обережність пан Семенець озвучив під час недавньої зустрічі членів Європейської бізнес-асоціації з чиновниками. А предметом обговорення була Національна стратегія поводження з відходами. Бізнес-спільнота загалом підтримує стратегію, проте має суттєві зауваження і пропозиції до тексту її проекту. А ще — не хоче відтерміновувати ухвалення законопроекту до моменту ухвалення Національної стратегії, чого, навпаки, хоче міністерство.

Я теж, десятки років вивчаючи тему поводження з відходами, підтримую і законопроект, і стратегію, але… Чи будуть вони працювати? Чи варто писати гори паперів, якщо написане лише на них і залишиться? Так-так, я про ту саму політичну волю і правовий нігілізм, брак яких у нашій державі став уже притчею.

Нещодавно наші телевізійні колеги показали, як працює схема надзбагачення у вивезенні сміття. Замість везти столичний непотріб на сміттєспалювальний завод «Енергія» або на спеціалізований полігон № 5 і платити належний тариф заводу або полігону, сміттєвози прямують до необладнаних звалищ, на яких тариф у 2—2,5 раза нижчий. Про те, що після цього сюжету Київміськдержадміністрація з кимось із сміттєперевізників розірвала контракт, я не чув. Так само, як і про те, що Держекоінспекція когось покарала за забруднення довкілля. Знаю-знаю, що реформу в ній почато, як і те, що триватиме вона три роки. Ми ж за цей час потонемо у смітті.

Почнемо cпочатку?

Мене, як і бізнесменів, не надихає ідея зачекати з ухваленням законопроекту № 4028 до затвердження Національної стратегії поводження з відходами. Так, вона потрібна. Це перша за 25 років спроба окреслити основні напрями державної політики у сфері поводження з відходами (хоча Програму профільну розробляли). «Без стратегії не буде профільних інвестицій, — заявив на засіданні урядового комітету перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов. — Наші закордонні партнери хочуть знати, як буде розвиватися галузь у найближчі 10 років».Проект стратегії — це 600-сторінковий документ, розроблений за підтримки ЄБРР. Враховано специфіку кожного із семи видів відходів: твердих побутових, будівельних, небезпечних, промислових, сільськогосподарських, електричних та електронних й акумуляторів. Сьомий — це так звані окремі групи відходів — те, що не вписалося у перші шість категорій: медичні, транспортні засоби, відходи садів і парків тощо.

Після схвалення на урядовому комітеті проект стратегії оприлюднять для громадського обговорення. Далі — опрацювання та врахування зауважень і пропозицій та подання згідно з процедурами на затвердження уряду. Чи варто чекати з ухваленням законопроекту до завершення цих процедур? Його автори вважають, що ні. І стратегія, і законопроект відповідають тим самим європейським директивам. А часу для виправлення ситуації небагато. Бо питання стоїть руба: якщо ми захоронюватимемо відходи, а не перероблятимемо, то вони поховають нас.

Олег Листопад, 15.12.2016 http://ukurier.gov.ua/uk/articles/privid-staroyi-kartonki/