А миші там радіоактивні чи ні?
Клопотання заступника голови НЕЦУ Олексія Василюка до Мінприроди про створення ЧБЗ з детальним поясненням сенсу створення цього об’єкту; довідка про те, хто і за чиї кошти робив проект створення та інша інформація, яку я отримав від департамента заповідної справи у відповідь на інформаційний запит ще кілька місяців тому.
АЛЕ! Олексій Всилюк заявляє, що він такого документа не підписував, понад те, він зазначає, що не є і не був заступником директора, бо у НЕЦУ взагалі немає такої посади. НЕЦУ дійсно надсилала клопотання, але по-перше, воно було іншого обсягу – на 5 сторінках, а, по-друге, його підписував Я. Мовчан.
Інформація на запит щодо створення Чорнобильського біосферного заповідника
1. Текст клопотання Національного екологічного центру України щодо створення ЧБЗ
Текст клопотання додається (див нижче).
- Копію Наказу від 08.10.2013 року № 418, яким утворено робочу групу зі створення Чорнобильського біосферного заповідника.
Робоча група зі створення Чорнобильського біосферного заповідника утворена наказом Міністра екології та природних ресурсів України від 08.10.2013 року № 418.
- Копію науково-дослідної роботи «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника»
ДЗ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» за договором з Мінприроди від 01.11.2013 № 42/09-99/270/09-01 підготувала Заключний звіт «Розроблення матеріалів до проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника». Заключний звіт знаходиться в Департаменті заповідної справи Мінприроди і доступний для ознайомлення.
- Список матеріалів проекту створення заповідника:
– Наукове обґрунтування створення Чорнобильського біосферного заповідника з картографічними матеріалами;
– погодження ДАЗВ;
– погодження Поліської та Іванківської РДА Київської області;
– погодження Головного управління Держземагентства у Київській області;
– погодження Київської ОДА.
- На які кошти виконувалися роботи з розробки матеріалів проекту створення заповідника?
Матеріали Проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника розроблені на кошти Державного фонду з охорони навколишнього природного середовища.
- Ким саме виконувалися роботи з розробки матеріалів проекту створення заповідника?
Робота виконувалася ДЗ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління» (науковий керівник проф. Бондар О.І., відповідальний виконавець д.б.н. Бондаренко О.О.) із залученням фахівців з інших організацій, як-то: проф. Балашов Л.С. (Інститут зоології НАН України), Гащак С.П. (ДАЗВ), проф. Мовчан Я.І. (Національний авіаційний університет) та інших.
6. Що таке зона регульованого заповідного режиму?
Відповідно до статті 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» умежах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.
- Хто є автором ідеї створення зони регульованого заповідного режиму у ЧБЗ?
Це є результатом консультацій розробників матеріалів Проекту створення Чорнобильського біосферного заповідника з Державним агентством України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) і необхідністю врахування вимог Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Додаток 1
Кому: Міністерство екології та природних ресурсів України
КЛОПОТАННЯ
Національний екологічний центр України відповідно до статті 51 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» клопоче перед Міністерством екології та природних ресурсів України щодо створення об’єкту природно-заповідного фонду (ПЗФ) на території Зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення (далі – Зони) орієнтовною загальною площею 231 200 гектарів.
Створення такого об’єкту природно-заповідного фонду дозволить:
комплексним чином вирішувати проблеми збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів Полісся, видів рослин та тварин, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків, рослинних угруповань Зеленої книги України;
забезпечити підтримку бар’єрної функції Зони та удосконалення захисних бар’єрів, зменшення ризику виникнення лісових пожеж, зменшення обсягу техногенного розповсюдження радіонуклідів тощо;
здійснювати фоновий екологічний моніторинг, забезпечити вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів;
створити умови для відтворення біогеоценотичного покриву, що сприятиме зв’язуванню парникових газів, стабілізації гідрологічного режиму та реабілітації територій, забруднених радіонуклідами;
відновлювати за можливості традиційне землекористування, лісокористування, водокористування та інших видів господарської діяльності з врахуванням особливостей функціонування Зони;
забезпечити збереження осередків національних духовних і культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини;
впровадити положення Концепціїреалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 № 535
сприяти виконанню зобов’язань України в рамках політично важливих міжнародних правових документів (декларацій, конвенцій та протоколів), у тому числі:
Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 1992 року;
Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979);
Програма ЮНЕСКО “Людина і біосфера”;
Севільська стратегія розвитку біосферних резерватів (1995)
Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар,
1971);
Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (1979);
Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995);
Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (1992) тощо.
Беручи до уваги комплексність та специфіку завдань, що формулюються для пропонованого об’єкту ПЗФ, рекомендується обрати для нього категорію «біосферний заповідник» (далі – БЗ).
Для забезпечення виконання вимог статті 2 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» пропонується на першому етапі створити природний заповідник в межах існуючого загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний», визначеного Указом Президента України від 13.08.2007 № 700/2007 «Про оголошення природної території загальнозоологічним заказником загальнодержавного значення «Чорнобильський спеціальний».
Категорія біосферного заповідника відповідає найважливішим особливостям і функціям біосферних резерватів, визначених ЮНЕСКО у “Плані дій щодо біосферних резерватів” (1984), а саме:
біосферні резервати – багатофункційні території, що включають природні і перетворені ландшафти, для охорони яких необхідні різні режими і практичні прийоми, і які являють собою модель певних просторових сполучень природних об’єктів, що охороняються різними режимами охорони, – тобто складних просторових систем охорони природи. Біосферні резервати мають використовуватись для вирішення невідкладних практичних завдань з охорони і використання природних ресурсів регіону;
в межах біосферних резерватів є можливість вивчaти особливості структури і функціонування природних екосистем, а також змінених людиною. Складаються передумови для здійснення моніторингу, проведення спеціальних експериментів і безперервного спостереження за станом довкілля і джерел впливу, що становить великий інтерес з точки зору розроблення природоохоронних режимів та пропозицій для регульованого використання природних ресурсів;
узгоджується зі стратегією розвитку біосферних резерватів, яка схвалена на Севільській конференції (1995), та згідно з якою біосферні резервати повинні виконувати такі основні функції:
- Резерватну (охоронну),
- Наукову,
- Функцію підтримання екологічно збалансованого розвитку,
- Моніторингову,
- Екоосвітню та екодидактичну.
Природні та історичні умови заповідання та функціонального зонування території Чорнобильського біосферного заповідника (БЗ)
Територія Зони включає: площі, вкриті лісами (36%; території, що розорювалась (38%); площі, зайняті луками (11%); ділянки з водоймами (10%); території населених пунктів (5%). Специфікою території є її забруднення радіонуклідами внаслідок катастрофи на ЧАЕС (1986).
Дослідження останніх двадцяти років свідчать про те, що щільність забруднення ґрунтового покриву радіонуклідами в межах території, змінюється в широкому діапазоні значень: для 137Cs у межах 20 – 30000 кБк/м2, для 90Sr – від 8 до 11000 кБк/м2, трансуранових елементів – від 0,5 до 500 кБк/м2. Високим вмістом радіонуклідів характеризується наземний рослинний покрив. Це пояснюється морфологічними особливостями трав’янистих рослин – їх коренева система розташована у верхньому шарі ґрунту, де зосереджена основна маса радіонуклідів. Для структурних елементів деревостану найвищий рівень забруднення характерний для внутрішньої кори – лубу, що пов’язано з його фізіологічною активністю.
В той же час, Зона – це не тільки небезпечне джерело надходження чорнобильських радіонуклідів на заселені території України, але й головний захисний бар’єр, що затримує розповсюдження радіонуклідів за її межі. Концепція Зони передбачає заліснення перелогових земель і лісовідновлення на згарниках. З урахуванням радіоекологічної ситуації, пріоритет надається підтримці природного поновлення лісів та протипожежним заходам. На території Зони виконуються водозахисні (зниження підтоплення на меліоративних системах зменшує рівень забруднення води 90Sr у 2-3 рази) та протипожежні заходи, які зменшують рівень забруднення повітря та поверхневого змиву, і які є обов’язковими відповідно до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Після припинення господарської діяльності в Зоні відбуваються інтенсивні процеси повернення земель до природного стану, що був до освоєння цих територій людиною, послідовні зміни рослинних угруповань, збагачення видового та кількісного складу тваринних і рослинних комплексів. Майже на всій території Зони включилися в дію природні механізми відновлення трансформованого людиною ландшафту Полісся, його флористичних і фауністичних комплексів. Фауна хребетних тварин тут характеризується значним різноманіттям і зростанням чисельності видів, що перш за все є результатом утворення майже заповідного режиму після катастрофи на ЧАЕС.
Експертні оцінки показують, що розмаїття флори і фауни та чисельності зросли до рівнів, які не були зареєстровані тут протягом століть. Зокрема, зафіксовано більше 320 видів хребетних тварин (із загалом 410, що зустрічаються у регіоні), з яких 55 видів (з 97 можливих) знаходяться у “Червоній книзі” України.
Популяція копитних, хижих, та інших видів дичини збільшилася до найвищого рівня за всю історію спостережень. Наприклад, популяція рисі, видри, бобрів значно збільшилася за останні
26 років. Незважаючи на високу чисельність вовків, щільність і чисельність лосів є найвищою в Україні. Значно зросли популяції благородного оленя, кабана, козулі. Зараз в межах ЧЗВ широко поширені орлан-білохвост, підорлик, чорний лелека, сірий журавель, пугач і багато інших рідкісних птахів. Кажани (рукокрилі) представлені 14 видами, в тому числі ставковий кажан (Pond Bat), широковушка (Barbastelle Bat) і великий кажан (Greater Noctule), які рідко зустрічаються в Європі.
Через те, що ЧЗ також знаходиться на перетині кількох основних маршрутів міграції декількох популяцій перелітних птахів в Африкано-Євразійського регіоні, вона відіграє важливу роль у підтримці цих популяцій птахів у їх сезонних циклах міграції.
Також тут зареєстровано більше 1500 видів лишайників, мохів і вищих рослин, багато з яких занесені до Червоної книги і є регіонально ендемічними або реліктовими.
Ця територія в даний час забезпечує безпечне середовища проживання для життєздатних популяцій як для видів з обмеженим ареалом проживання, які чутливі до антропогенних впливів, так і для видів, які вимагають великих ареалів для свого виживання.
На території Зони зараз постійно діють понад 30 підприємств, організацій та установ різного галузевого підпорядкування, які беруть участь у здійсненні обов’язкових заходів (робіт) з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Широкомасштабні роботи з догляду за лісом дали змогу значно покращити санітарний стан лісів, зупинити їх деградацію, а головне, знизити пожежно-небезпечний стан лісів в зоні господарської діяльності. Слід відмітити небезпеку, що становлять пожежі в Зоні. Вони поряд з тим, що знищують насадження, призводять до прискорення міграції радіонуклідів та різко підвищують загрозу їх винесення за межі зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення.
ЧЗ разом з Поліським державним радіаційно-екологічним заповідником в Білорусі утворюють єдиний природно-географічну систему із загальною площею 4750 кв. км. Також, нещодавно (2009 рік) на сусідній території Житомирської області упритул до ЧЗ був створений природний заповідник “Древлянський” (30 873 га). Всі ці природоохоронні території можуть, у подальшому скласти транскордонний українсько-білоруський біосферний резерват загальною площею більш ніж 500 000 га.
Пропозиції щодо функціонального зонування БЗ
В межах БЗ (згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України») виділяються такі зони:
- Заповідна – призначена для збереження і відновлення найбільш цінних і мінімально порушених природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу. Її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
На території заповідної зони забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідної зони, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на її природні комплекси та об’єкти, а саме:
будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту і зв’язку, не пов’язаних з діяльністю біосферного заповідника, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар’єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;
геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порущення грунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань на території заповідної зони відповідно до проекту організації території та охорони природних комплексів БР допускається:
виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу – відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;
здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об’єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Переходу до режиму абсолютної заповідності на незначній території повинен передувати період відновлення системи протипожежних бар’єрів, розривів, мінералізованих смуг, а також можлива реконструкція штучних соснових монокультур з метою наближення їх до природних угруповань, здатних до самовідновлення, та інші заходи, передбачені Концепцієюреалізації державної політики у сфері розвитку діяльності в окремих зонах радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.07.2012
№ 535 (далі – Концепція зони відчуження).
При цьому площа заповідної зони повинна бути максимально можливою, але на території заповідної зони повинно бути дозволено проведення заходів, передбачених у Концепції зони відчуження, враховуючи особливості Зони як радіаційно-небезпечного територіально-адміністративного об’єкта.
Основні площі заповідної зони будуть складати існуючі території та об’єкти природно-заповідного фонду, цінні в природоохоронному відношенні масиви з переважанням широколистяних і мішаних лісів, виділи високовікових сосон, сфагнові мезотрофні (перехідні) та оліготрофні (верхові) болота, заплавні луки та водойми, місцезнаходження видів рослин і тварин, занесених до “Червоної книги України”, місця скупчення перелітних птахів, колонії бобрів (див. додаток 1). Орієнтовна загальна площа заповідної зони БЗ буде складати 150 300 га.
- Буферна зона – включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях.
Режим буферної зони БЗ визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.
В буферній зоні не допускається будівництво промислових та інших об’єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду.
Головним призначенням буферної зони мають бути: пріоритетним – захисне для заповідної зони (забезпечення охорони заповідних ядер від антропогенного впливу), збереження біорізноманітності, відновлення природної структури змінених екосистем, сприяння спонтанним сукцесіям у природних екосистемах, підтримання збалансованого екорозвитку в регіоні, потенційним – науково-дослідне (експериментальне), рекреаційне, екотуристичне, спортивне.
До цієї зони включаються частково змінені природні екосистеми (див. додаток 1). Режим господарювання повинен бути спрямований на відновлення природних екосистем, а режим охорони – диференційований. Обов`язковим є проведення заходів, передбачених Концепцією зони відчуження. Орієнтовна загальна площа буферної зони БЗ буде складати
36 900 га.
- Зона антропогенних ландшафтів – включає території різних видів господарської діяльності (промислових та селітебних об`єктів, територій традиційного землекористування, лісокористування, водокористування та інших видів господарської діяльності тощо).
Таке зонування близьке до зонування за Концепцією зони відчуження та еколого-лісівничого зонування, тобто дає можливість виконувати на території БЗ усі потрібні еколого-лісівницькі заходи, постійний радіаційний та протипожежний догляд.
Зона антропогенних ландшафтів буде включати природно-територіальні комплекси різного ступеню антропогенної трансформації, а також деградовані ландшафти, в яких доцільно проводити практичні заходи їх оптимізації, відтворення та меліорації (див. додаток 1). Орієнтовна загальна площа зони антропогенних ландшафтів БЗ буде складати 44 000 га.
Соціально-економічні та екологічні наслідки створення Чорнобильського біосферного заповідника
Створення Чорнобильського біосферного заповідника сприятиме виконанню таких заходів, передбачених Концепцією зони відчуження:
удосконалення системи управління та структури державних підприємств, що провадять діяльність у зоні відчуження;
збереження розташованих у зоні відчуження об’єктів державної власності для їх подальшого використання;
проведення радіоекологічного моніторингу навколишнього природного середовища;
проведення наукових досліджень;
провадження господарської діяльності, зокрема реалізація інвестиційних проектів з урахуванням необхідності зменшення колективної дози радіоактивного опромінення персоналу, який працює в зоні відчуження, а також обмеження його кількості.
опрацювання питання щодо реалізації проектів у сфері зеленої енергетики:
– вирощування сільськогосподарських енергетичних культур (рапсу, швидкорослої верби тощо) та розміщення виробництва з їх перероблення;
– розміщення вітрових і сонячних електростанцій;
реалізації екологічних та природоохоронних проектів:
– реабілітація земель зони відчуження із застосуванням методів фіксації радіонуклідів на місцевості;
– підтримка та розвиток біорізноманіття, у тому числі реабілітація ставків, що виключені з рибоводного процесу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
– здійснення лісовідновлювальних заходів;
– поводження з торфовими болотами у зоні відчуження;
проведення наукових досліджень, зокрема:
– радіаційний моніторинг довкілля, довгострокове прогнозування і оцінка ризиків від міграції радіонуклідів у природних і природно-техногенних екосистемах зони відчуження;
– аналіз можливих напрямів реабілітаційної діяльності на території зони відчуження з урахуванням радіаційних факторів, екологічного, фіто- та зоосанітарного стану, стану рослинного покриву тощо;
проведення радіоекологічних, радіобіологічних і радіаційно-генетичних досліджень об’єктів флори і фауни, розроблення методичних підходів до радіаційного захисту біоти;
вивчення трансформацій урбанізованих екосистем під впливом чинників аварії (на прикладі м. Прип’яті), у тому числі з метою вивчення наслідків радіоактивного забруднення урбанізованого ландшафту через радіаційні аварії або терористичні акти;
вивчення і оцінки бар’єрних властивостей основних елементів природно-техногенної бар’єрної системи зони відчуження з метою їх оптимізації;
вивчення природних і природно-техногенних процесів, які впливають на характеристики об’єктів, розташованих у зоні відчуження, розроблення пропозицій щодо підвищення рівня їх надійності;
дослідження з метою обґрунтування цільового функціонального районування зони відчуження, зокрема виділення території для спорудження радіаційно-ядерних об’єктів, полігонів наукових досліджень, провадження господарської діяльності, не пов’язаної з використанням джерел іонізуючого випромінювання, та території, яку можна повернути для господарського використання;
розроблення кількісних та якісних показників і критеріїв щодо визначення кінцевого стану території зони відчуження після здійснення заходів з реабілітації, в результаті яких можливе повернення її до господарського використання;
дослідження і збереження історичної та культурної спадщини;
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питання перебування у зоні відчуження осіб, які проживають у ній тимчасово;
збереження пам’яток культурної спадщини, культових споруд і кладовищ;
створення системи управління діяльністю в зоні відчуження на основі використання сучасних геоінформаційних комп’ютерних технологій;
здійснення міжнародного співробітництва.
На сьогодні на території невідселеної частини зони безумовного (обов’язкового) відселення (це Поліський район Київської області) проживає біля 6 тис. осіб і на території зони відчуження проживає близько 300 осіб, так званих «самопоселенців». Фактично мешканці радіаційно небезпечних земель мають невизначений правовий статус, тобто знаходяться поза законом, соціально-економічний стан цієї групи населення характеризується як глибоко депресивний, законність державного фінансування цих громад може піддаватися сумніву. В умовах БЗ вони отримають можливість легалізувати свій статус, унормувати умови і засоби до існування. БЗ стане осередком екоосвіти, просвіти і інформування, відіграватиме важливу роль у екологічному вихованні населення.
Спрямування коштів Державного бюджету:
Біосферні заповдіники планомірно фінансуються із Державного бюджету за окремими визначеними бюджетними програмами із обсягом, який залежить від площі установи, чисельності штатних працівників та особливостей регіону.
Щорічно із Державного фонду охорони навколишнього природного середовища фінансуються окремі природоохоронні заходи, визначені керівництвом установ природно-заповідного фонду і які направлені на розвиток природоохоронної, рекреаційної, еколого-освітньої діяльності в установі, створення інфраструктури заповідника.
Основну увагу, при розподілі коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, приділяється потребам новоствореним установам.
Для здійснення природоохоронних заходів залучаються місцеві природоохоронні, освітньо-виховні, будівельні та інші організації, що призводить до розвитку регіону в цілому.
Залучення коштів міжнародних організацій, іноземних грантів на розвиток і збереження біосферного заповідника:
Із створенням природоохоронної установи на державному рівні, підніметься престиж та інтерес до регіону в цілому.
Оскільки у світі природоохоронна діяльність вважається одним із головних пріоритетів розвитку більшості держав, а біосферні заповідники є об’єктами найвищого рівня заповідності, увага до Чорнобильського біосферного заповідника буде приділятися, як на державному рівні, так і зі сторони міжнародних організацій та фондів.
Надходження власних коштів:
Установи природно-заповідного фонду надають платні послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.00 № 1913 „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду” із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів від 02.06.03 № 827.
До платних послуг, які надаються установами ПЗФ відносяться:
I. Послуги, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду згідно з їх функціональними повноваженнями (послуги, пов’язані із забезпеченням провадження рекреаційної діяльності; організацією та проведенням освітньо-виховних і природоохоронних заходів; послуги, пов’язані з науково-дослідницькою діяльністю).
II. Послуги, які можуть надаватися бюджетними установами у сфері господарської діяльності. (послуги, пов’язані із створенням умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності; фотопослуги, послуги з проведення громадянами та організаціями відео-, кіно- та телевізійних зйомок; користування автостоянками, пристанями (причалами); рекламно-видавнича діяльність; ветеринарні профілактичні та лікувальні послуги; реалізація тварин та їх продукції, складових частин зоологічних колекцій; збирання та реалізація лікарських рослин, трав, ягід, грибів; вирощування та реалізація рослин, саджанців, сіянців, насіння; реалізація продукції підсобних господарств; реалізація деревини та виробів з неї (сувенірів, столярних виробів); виготовлення та реалізація предметів декоративно-прикладного мистецтва; послуги з надання у користування автомототранспортних засобів, обладнання, майна, інструментів, що належать установам природно-заповідного фонду).
Матеріально-технічне забезпечення діяльності установи:
Установи природно-заповідного фонду протягом перших років діяльності забезпечуються приміщеннями для розміщення адміністрації та природоохоронних науково-дослідних відділень, в подальшому створюються еколого-освітні центри та інші об’єкти інфраструктури установи.
Відповідно до нормативів матеріально-технічного забезпечення установ природно-заповідного фонду новостворена установа буде забезпечена спеціальною технікою, автомобілями загального призначення та технікою загального використання тощо.
Крім того, новостворена установа буде забезпечена сучасною оргтехнікою, меблями, засобами зв’язку тощо.
Створення біосферного заповдіника і його функціонування передбачає проведення регулярної науково-просвітницької та культурно-виховної роботи, а також науково-дослідної роботи. Для цього у структурі заповідника будуть створені спеціальні підрозділи (наукові відділи, відділ еколого-просвітницької роботи тощо), укомплектовані кваліфікованими фахівцями. Це сприятиме підвищенню загального рівня культури в регіоні.
Науковці різних спеціальностей будуть проводити екологічний моніторинг, слідкуватимуть за станом природних комплексів і популяціями рідкісних видів рослин і тварин, на підставі чого будуть розроблені спеціальні програми покращення екологічного стану території та прилеглих до ділянок.
Науковцями парку будуть досліджуватись можливості екологізації різних напрямків господарської діяльності, що здійснюються на його території (лісове, водне і мисливське господарство).
Крім наявності штатних наукових працівників, установи природно-заповідного фонду укладають угоди із іншими науковими організаціями різних рівнів з метою залучення кваліфікованих працівників та досвіду природоохоронної діяльності регіонів України та інших держав.
Біосферний заповідник є осередком екоосвіти, просвіти і інформування, відіграє важливу роль у вихованні молоді та екологічному інформуванні населення.
Враховуючи вищенаведена Чорнобильський біосферний заповідник стане каталізатором сталого розвитку регіону та базою для розвитку природоохоронної, наукової, еколого-освітньої діяльностей, стимулом для розвитку супутніх видів підприємницької діяльності в регіоні.
Заступник Директора НЕЦ України О. Василюк
Додаток 1
Карта-схема зонування Біосферного заповідника «Чорнобильська зона» (попередні пропозиції)
Leave a Reply