Тривалий час вважалося, що вода — це безкоштовний невичерпний ресурс, і її використання було дуже нераціональним. Як у сучасних економічних умовах забезпечити живильною вологою всіх охочих? Про це говоримо із головним водником країни Іриною Овчаренко.
В. о. голови Державного агентства водних ресурсів України Ірина Овчаренко.
— Ірино Іванівно, як організуєте поливну кампанію у посушливу пору року?
— Справді, за прогнозними оцінками, літо має бути посушливим. Тож Держводагентство вже заздалегідь навесні почало вживати заходів щодо акумуляції поверхневих водних ресурсів передовсім на каскаді дніпровських водосховищ. Завдяки спільній роботі з аграріями ми забезпечили підготовку до сезону державної міжгосподарської зрошувальної мережі на площі понад 690 тисяч гектарів. Укладено договори на подачу води для поливу сільгоспкультур на понад 380 тисяч гектарів. Хоч торік ця цифра була на 100 тисяч га більшою. Це ті площі в Донецькій та Луганській областях, які залишились на не підконтрольній Україні території у зв’язку з воєнними діями.
— Розкажіть, яка ситуація на Північно-Кримському каналі.
— Ми забезпечуємо повноцінну роботу каналу в межах Херсонської області. Усі договірні зобов’язання перед водокористувачами області нині виконуюємо в повному обсязі. А щодо Криму, то окупаційна влада півострова ухвалила неправомірні рішення і «націоналізувала» все тамтешнє майно й активи Держводагентства України. В результаті цих протиправних дій канал не може працювати як цілісний гідротехнічний комплекс. Через це не маємо офіційної інформації щодо роботи тієї ділянки каналу на території АР Крим. Окрім цього, залишається невирішеним питанням погашення водокористувачами АР Крим заборгованості за 2013 рік перед управлінням Північно-Кримського каналу за надані послуги з подачі води — 1,7 мільйона гривень.
Відповідно до змін, внесених у Держбюджет на 2015 рік, передбачено спрямувати Мінприроди й Держводагентству цільові кошти обсягом 50 мільйонів гривень для проектування і будівництва регулюючої гідротехнічної споруди у руслі Північно-Кримського каналу на межі з АР Крим. Необхідність будівництва цієї капітальної підпірної споруди з облаштуванням вузла обліку води викликана насамперед потребою гарантованого забезпечення водними ресурсами сільгоспвиробників Херсонської області.
Я не раз бувала у Північному Криму, тож знаю, що без дніпровської води там нормальне життя неможливе. Історичні дані підтверджують, що «до каналу» там воду видавали буквально по кілька відер на родину. Тому тільки після того, як Крим буде повернуто Україні, там можна буде відновити нормальне водопостачання.
— Яка ситуація із забезпеченням водою Донбасу? Адже цей регіон без дніпровської води також не виживе. Як впливає на роботу водників воєнна агресія Росії?
— У системі водопостачання регіону (із ним пов’язана Харківщина) задіяні 45 руслових водосховищ комплексного призначення, канал Дніпро—Донбас і Сіверський Донець—Донбас із наливними водосховищами. Водність річок басейну Сіверського Дінця останніми роками знижується, але за умови підживлення з Дніпра дає змогу забезпечувати водокористувачів водою повністю. Цього року водосховища заповнені хоч і не на 100%, але цього достатньо, щоб упоратися з навантаженнями. Однак через бойові дії в Мар’їнці знеструмлено Красноармійську фільтрувальну станцію, від якої вода надходить у Красноармійськ, Українськ, Селидове, Горняк, Добропілля, Білозерське.
У Луганській і Донецькій областях цього року на підконтрольній Україні території забезпечено підготовку гідротехнічних споруд на зрошувальних, осушувальних системах та проведено роботу щодо укладання договорів з подачі води на полив. У Донецькій області вже розпочато полив сільськогосподарських культур. Щодо гідротехнічних споруд на окупованій території Донбасу — то що тут сказати? Розв’язана Росією війна перетворює все на руїни, і підвідомчі нам об’єкти — не виняток. Скільки треба буде витратити коштів на їх відновлення після звільнення всієї української землі, визначатимуть наші та міжнародні експерти.
— На які зміни очікувати галузі через реформування?
— Поступово рухаємося шляхом створення басейнових управлінь. Нині в системі агентства функціонує 8 басейнових управлінь водних ресурсів, зона діяльності яких покриває майже всю територію країни: Дніпровське, Дністровсько-Прутське, Західно-Бузьке, Сіверсько-Донецьке, Дунайське, Деснянське, а також басейнові управління річок Південний Буг, Тиса, Рось (без урахування Кримського БУВР).
Згідно з Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наша держава зобов’язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС. Зокрема потрібно внести зміни до національного законодавства в частині розширення термінології. Разом з Мінприроди ми підготували зміни до Водного кодексу. В межах міжнародних проектів розроблено елементи плану управління річковим басейном Південного Бугу, які може бути використано як зразок для інших басейнів.
Leave a Reply