У перший вечір весни-2010 команда новоствореного канулу Еко-ТБ провела презентацію свого каналу. Захід відбувся у «крутому» столичному концерт-холі, сама лише оренда якого напевне влетіла організаторам в копієчку. Біля входу можна було побачити стадо дорогущих автомобілів, серед яких – чийсь «скромний» «Майбах». У концертно-ресторанному залі, нехтуючи екологічністю атмосфери, народ труївся тютюновим димом і заїдав горілку бутербродами. Серед гостей траплялися вдягнені у хутра дами – вочевидь, для демонстрації того, як негарно вбивати диких тварин заради їхніх шкур. Серед гостей були помічені, зокрема, міністр праці пані Денисова (кажуть, вона патронує новостворений канал) та відомий лобіст забудови Жукова острова, непотопний (призначений ще при міністрі-регіоналові, але знайшов прихильність і у помаранчевого Філіпчука) начальник Управління Мінприроди у м. Києві, крутий бізнесмен пан Прогнімак.
Змістовна програма презентації почалася тим, що за якісь заслуги якимось підприємцям вручили якісь відзнаки.
Потім під сладйди на великому екрані на сцену вийшли ведучі програм Еко-ТБ та його керівники. Про деталі творчих планів не повідомлялося.
Далі «метри» української естради (Гришка до таких не відношу, цей – справді зірка) під «фанеру» посмикалися на сцені поки глядачі конали від наднизьких частот потужних динаміків. Замало сказати, що у концерт-холі погана акустика, її там просто немає.
Презентаційна брошура про новий канал написана чомусь російською мовою, хоча працювати збираються мовою державною.
Початок презентації: екожурналісти Ганна Гопко та Олександр Бєляков раді створенню нового екоТБ. Через дві години їхні обличчя були швидше здивованими, ніж щасливими
Багатьох учасників екологічниого руху цікавить, звідки узялися гроші на створення та функціонування каналу. Невеличке розслідування за допомогою Інтернету показало, що компанія «Укрекокомресурси», назва якої фігурувала у програмі презентації, мала б заробляти кілька сотен мільйонів доларів на рік. Нижче наводжу пару абзаців зі статей про компанію та кілька лінків на матеріали, де також розповідається про цю компанію.
Щодо громадської організації «За чисту Україну», яка засвітилася при створенні каналу та на презентації, то власне про її громадську діяльність мало що відомо, зате відомо, що її керівник Світлана Новохацька рануше керувала компанією “Укрекокомресурси” очолювала і очолює ГО “За чисту Україну”.
І все ж сподіваюсь, що власне програми каналу будуть позбавлені таких прикрих помилок, які мали місце під час презентації й змусили сумніватися у екологічності Еко-ТБ. Хочу вірити, що гострі репортажі та змістовні аналітичні програми каналу допоможуть вирішити чимало екологічних проблем у нашій країні, сприятимуть покращанню здоровя наших співгромадян, збережуть перлини нашої природи. Я залюбки підкажу колегам теми, надам корисні контакти, літературу тощо. Але лише до тих пір, поки не побачу, що головним у роботі каналу є «рубання бабла», а не ідея поліпшення цього дуж-же недосконалого світу.
Дивіться Еко-ТБ на супутниковому каналі або через інтернет HELLAS SAT 2 на частоті 11 512 ГГц або у інтернеті: www.ecotv.nxt.ru. І – пишіть про свої враження. Ми маємо знати, хто прийшов у ефір, прикривачись щитом благородного зеленого кольору.
Олег Листопад
Тепер – обіцяні цитати з УМ:
За сміття платять двічі
(Стаття про вже згадуване “Укрекокомресурси”)Те, що проблеми в сфері поводження з відходами упаковки треба розв’язувати — давно вже зрозуміли й керманичі нашої держави. Ще у 1998 році уряд створив державну компанію «Укртарапереробка», поклавши на неї відповідальність за створення системи збирання, переробки та утилізації відходів упаковки. Тобто компанія повинна була очистити країну від сміття, проте на ділі виконувати свої прямі обов’язки не поспішала.
Згодом цю компанію перейменували в «Укрекокомресурси». Проте зі зміною назви ефективніше працювати компанія не стала. Адже за статутом — це прибуткова організація із державною формою власності, і підпорядковується вона безпосередньо Кабінету Міністрів України. Таким чином, усі кошти, зібрані від виробників та імпортерів товарів в упаковці, компанія розподіляє за власним бажанням. «Жодного контролю ні з боку виробників — платників завуальованого податку за так звані «віртуальні» послуги, ні з боку громадськості за цільовим або нецільовим використанням зібраних грошей немає. Куди вони схочуть, туди отримані гроші й витратять», — відзначив Володимир Слабий.
При цьому за 11 років існування компанії жоден орган місцевого самоврядування не отримав від неї ні копійки, відзначає експерт. Також за цей час із боку держави не було створено жодного пілотного проекту із збирання, переробки та утилізації відходів упаковки, не побудовано жодної сортувальної станції. Тобто було створено такий собі «український лохотрон»: кошти за «віртуальну» утилізацію отримує така собі компанія, яку підприємці називають «гаманцем» Кабінету Міністрів. Далі збору коштів нічого не відбувається: ніхто не має жодних зобов’язань, і контролю відповідно теж нема. Проте за все, звичайно, повинні платити споживачі, купуючи товари в упаковці.
Так і виходило, що виробники платили двічі. Спочатку під адміністративним тиском в «Укрекокомресурси» за нібито створення системи збирання, переробки та утилізації відходів упаковки. А потім спеціалізованим організаціям на місцях, які й організовували збирання та передачу переробним підприємствам вторинної сировини. І працювали б так й надалі, якби уряд не придумав у травні цього року нову постанову, яка встановлює повну монополію «Укрекокомресурсів» на ринку. Згідно з документом, підприємці тепер зобов’язані укладати угоди тільки із зазначеною компанією. Інші ж спеціалізовані організації просто витісняють із ринку. Ось така ринкова економіка у виконанні уряду: міністрів не переконали ні численні звернення представників вітчизняного та іноземного бізнесу щодо порушення Конституції України, ні судові рішення про нехтування антимонопольним законодавством.
джерело – «Україна Молода»
Повний текст http://www.umoloda.kiev.ua/number/1448/159/50933/
Інші посилання:
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1495/159/52590/
http://dialogs.org.ua/issue_full.php?m_id=16366
http://www.ecolabel.org.ua/index.php?id=774&start=56
Вадим Дишкант про екологів – про усіх
Трохи не зрозумів оцей пассаж:
Я залюбки підкажу колегам теми, надам корисні контакти, літературу тощо. Але лише до тих пір, поки не побачу, що головним у роботі каналу є «рубання бабла», а не ідея поліпшення цього дуж-же недосконалого світу.
Не хотілося б, аби в світ транслювалися ідеї щодо «ду-же недосконалого світу», бо то є неправда. Світ, в якому ми живемо, досконалий, недосконалим він стає з того моменту, коли ми починаємо ставитися до нього по-споживацькі і отримуємо не все, що хочемо. Те, що нам видається недосконалістю – кризи, війни, катастрофи, людське безглуздя і т.п. – є лише доказом досконалості задуму Творця, бо все це є наслідками, за якими стоять певні причини. Ось їх ми і не бачимо, а якби дивилися в корінь проблем, то збагнули би, як все досконало тут працює: кожна дія стає причиною певного наслідку і закон цей діє невідворотно мільярди років.
При всій своїй повазі до екологів і їхніх благих намірів, мушу сказати, що і вони, на жаль, по суті мало чим різняться від тих, з ким воюють. Бо теж в основі їхньої філософії і світосприйняття лежить ідея, що все тут створено для нашої насолоди, що все тут має служити нам. Просто їхній спосіб насолоджуватися є більш цивілізованим, аніж у тих варварів, які нищать природу заради своїх егоїстичних інтересів. Мене завжди дивувало те, що екологи здіймають галас з приводу знищення тих же підсніжників, або вирубки лісу (спроба захистити флору, звичайно, похвальна), але при тому з апетитом поїдають братів своїх менших (сам бачив, як вони залюбки товчуть м’ясо). Нерозуміння, що еколог не може не бути не вегетаріанцем виходить з того ж таки егоїзму, просто більш витонченого: природа мені потрібна, аби я і мої діти, мій народ насолоджувалися нею. Тварини ж, якщо їх багато, якщо вони не в червоній книзі, мають бути у мене на столі. На жаль, панове, ви боретеся з наслідками і ця боротьба приречена, бо треба викорінювати причину. А вона полягає у нашому фальшивому его, у хибній концепції «я» і «моє». Доки не збагнемо, Хто є тут Господарем, і ким ми є по відношенню до Нього і до створеного Ним досконалого світу, боротьба за чисте довкілля не буде мати успіху.
Хотілося б, аби цю ідею донесло до людей екоТБ. Тоді можна буде щось змінити на краще.
Щастя, здоров’я,
Вадим Дишкант