Обмежувати доступ громадян до берегів водойм, якщо тільки це не місце, де розташовані гідротехнічні споруди або лікувальні заклади, — не можна. Так — у законі. А в житті? Відповідь на це запитання шукали кореспонденти «Урядового кур’єра».
Берег для всіх!
Масштаби незаконних прибережних забудов привернули увагу генпрокурора Віктора Пшонки, який, зокрема, оцінюючи стан узбережжя Чорного та Азовського морів, сказав своїм підлеглим: «Йдеться не лише про туристів, а передусім про місцевих жителів, яких, через незаконне будівництво на прибережних територіях, позбавляють права безоплатного користування пляжами».
Щоб побачити правоту прокурора, не обов’язково їхати на море, досить побувати на найближчій річці чи озері. Нещодавно, скажімо, читачі нам поскаржились на появу паркана, який перекриває прохід до берегів мальовничої Хотянівської стариці біля села Новосілки на Київщині. А бетонний фундамент біля цього паркана зупинив стік води із затопленої частини заплави Десни. Тепер на луг можна дістатися хіба що вплав.
Сподіваємося, що Дніпровська природоохоронна прокуратура розбереться, що то за самобуд. А також з’ясує законність інших численних землевідведень у водоохоронній зоні Десни.
Поділили навіть острови
біля с. Новосілки Вишгородського району на Хотянівській стариці
За словами командира Дружини охорони природи «Зелене майбутнє» Андрія Плиги, ці відводи чудово видно на Публічній кадастровій карті. Досить трохи поблукати в Інтернеті, щоб переконатися: абсолютно вся (так-так, уся!!!) деснянська заплава в межах Київської області (і великою мірою Чернігівської) поділена на тисячі паїв. А сигнали з місць підтверджують, що чимало з них забудовуються! «На жаль, — каже Андрій, — у нас немає нормативних актів, що брали б під охорону заплави річок загалом. Але є Водний кодекс, що зобов’язує охороняти хоча б так звані прибережні захисні смуги (ПЗС), ширина яких залежно від величини річки чи озера коливається від 25 до 100 метрів (уздовж морів, навколо морських заток і лиманів — не менше двох кілометрів. — Ред.). На річкових островах, навіть великих, теж встановлюється суворий охоронний режим».
Згідно з Водним кодексом у прибережних захисних смугах та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. Однак будівництво — триває!
Грабіжницька розмітка видніється на карті над самим урізом Десни, не кажучи вже про численні стариці! Іншими словами, поділена і продана ледь не вся захисна смуга річки! Повністю розпайовано найбільший річковий острів України Любичів. На ньому теж нанесено дерибанну розмітку!
На думку Плиги, потрібно створити спеціальну комісію при Генпрокуратурі. Комісія має накласти мораторій на проведення будівельних робіт і продаж уже розпайованих земель у водоохоронних зонах; скасувати всі рішення, що призвели до землевідведення таких ділянок; притягти до відповідальності винних у цих захопленнях.
Звичайно, це справа не з простих і, враховуючи розмах таких землевідведень (а також те, що винуватцем є часто місцеві органи влади, що значно ускладнює розслідування), потребуватиме, можливо, багатьох років, але вона конче потрібна. Цікаво, що бачення ситуації природоохоронцем і Генпрокурором збігаються. Віктор Пшонка зауважив: «Прикриваючись браком коштів, органи місцевого самоврядування не вживають заходів до встановлення на місцевості меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг». За словами Генпрокурора, приймають незаконні рішення та розпорядження, сумнівні з точки зору закону угоди про спільну чи інвестиційну діяльність: «На жаль, як засвідчує практика, нерідко підставою для набуття майнових прав на пляжні та рекреаційні території стають неправосудні судові рішення».
Депутати мають підтримати закон
У Верховній Раді чекає на розгляд документ, який може значно поліпшити ситуацію. Внесений на розгляд Кабінетом Міністрів проект закону «Про внесення змін до Земельного і Водного кодексів України щодо земель водного фонду» (реєстраційний №2183а) передбачає запровадження спрощеної процедури на встановлення прибережних захисних смуг. А саме без розроблення проектів землеустрою. Вимога розробляти такі проекти внесена законодавцями три роки тому.
Практика показала, що вимога геть заблокувала процес встановлення меж ПЗС. І одна з причин — фантастична вартість таких проектів. В Україні налічується понад 63 тис. річок, понад 1120 водосховищ, близько 40 тис. ставків. Додайте берегову лінію морів… За даними заступника голови Держводагентства Олексія Чунарьова, мінімальна вартість виготовлення проекту землеустрою щодо винесення в натуру прибережної захисної смуги одного гектара земель водного фонду становить понад 5 тис. гривень. Враховуючи, що площа прибережних захисних смуг — більше 1 млн 250 тис. га, лише для розробки проектної документації потрібно знайти понад п’ять млрд гривень! Зробити це за кошти державного бюджету у найближчі роки неможливо, тому потрібно скористатися спрощеною процедурою.
У разі прийняття нового закону краще запрацюють й інші статті Водного кодексу та Закону «Про державний земельний кадастр». А саме ті, які вимагають, щоб відомості про прибережні захисні смуги вносилися до Державного земельного кадастру як обмеження у використанні земель. Для такого доповнення до Кадастру досить заяви органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, у т.ч. межі прибережних захисних смуг.
Проект закону вже отримав позитивний відгук Головного експертного управління Верховної Ради, але є в ньому й важливі уточнення. На думку управління, залишається неврегульованою процедура фіксації меж прибережних смуг за спрощеною процедурою, зокрема не визначено, хто має здійснювати відповідні роботи, за рахунок кого мають встановлюватися інформаційні знаки, що позначають відповідні межі, як мають взаємодіяти виконавці робіт та власники, користувачі відповідних земельних ділянок. Експерти пропонують ключові моменти цього порядку зафіксувати безпосередньо у відповідних статтях Водного кодексу, а подробиці — у документах Кабінету Міністрів.
Отже, закон — на часі. Тому громадські організації закликають депутатів Верховної Ради його підтримати.
Прокурори й екоінспектори, рівняйтеся на Крим
Поговоримо тепер про «брак встановлення на місцевості меж», який згадував Генпрокурор і за яким дуже часто ховаються чиновники різних відомств, виправдовуючи свою пасивність, якщо не сказати недбалість.
Нема, мовляв, межових знаків, — не можна нічого зробити. Я, наприклад, днями почув цю пісню від начальника Обласного управління охорони навколишнього природного середовища по Київській області під час слухань на Комітеті з екополітики Верховної Ради питання про Біличанський ліс і заповідні проблеми Київщини.
Про такі виправдання поганої роботи у народі кажуть: «У лінивого руки не болять». Бо творчим і грамотним брак «встановлення на місцевості» не заважає захищати законність і права громадян, оберігати довкілля.
Приклад — прокуратура Криму. В ході боротьби із самозахопленнями на території Ялтинського заповідника право?охоронці зіткнулися із відсутністю у цієї природоохоронної установи правовстановлюючих документів на землю. Тоді прокурори звернулися по допомогу до фахівців Інституту землеустрою. Справилися і з проблемою існування різних систем координат для прив’язки земельних ділянок на місцевості. А саме — користуються наявними у вільному доступі геоінформаційними програмами. Це дало змогу виявити цілі острови «роздержавлених» заповідних ділянок і розпочати кримінальне провадження, а також пред’явити шість позовів та внести сім подань. Досвід кримчан вартий поширення на всю Україну — і через ЗМІ, і через відомчі навчальні семінари.
А на завершення закликаю громадян частіше писати у прокуратуру. Побачили безлад — сфотографували — написали. Не отримали відповіді — пишіть у вищу інстанцію, підключайте ЗМІ, своїх «одномандатних» народних депутатів.
Адже утримується прокуратура на наші з вами гроші, на податки, які ми сплачуємо. Так що — хай відробляють.
Що таке водоохоронна зона і прибережна захисна смуга
Олексій ЧУНАРЬОВ,
заступник голови Держводагентства України:
— Прибережна захисна смуга безпосередньо прилягає до водного об’єкта і є частиною водоохоронної зони. До складу водоохоронної зони входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.
Межі водоохоронних зон мають визначатися за спеціально розробленими проектами, які не є проектами землеустрою і не передбачають врахування їх у Державному земельному кадастрі. У подальшому землі, які входять до складу водоохоронних зон, можуть передаватись у приватну власність, постійне та тимчасове користування без обмежень цільового призначення. Тобто розробка проектів водоохоронних зон є доцільною тільки у разі, якщо у межах певної території, яка теоретично може входити до водоохоронної зони, потрібно заборонити використання стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації та скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (стаття 87 Водного кодексу України). Замовником таких проектів (при необхідності їх розроблення) мають бути органи місцевого самоврядування (у разі, коли землі під водним об’єктом віднесені до комунальної власності), місцеві органи виконавчої влади (у разі, коли землі під водним об’єктом віднесені до земель державної власності) або організації, на балансі яких перебувають штучні водні об’єкти.
Кабінет Міністрів прийняв постанову № 214 від 15.02.2012 року, якою передбачено зміни до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, у частині визначення замовника розробки проектів водоохоронних зон.
Знесено кілька нахаббудів
Іван ШЕВЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ОДЕЩИНА. Чотири кримінальних провадження за фактами самовільного захоплення земельних ділянок, демонтаж 800 квадратних метрів незаконних будівель, вільний доступ до пляжів загальною площею понад 4 тисячі квадратних метрів. Такі перші результати цьогорічної кампанії правоохоронців щодо приведення у первісний стан незаконно забудованих територій морського узбережжя. «Перевіркою охоплено все узбережжя. Об’єкти, розміщені з порушеннями, буде демонтовано», — запевнив прокурор Одеси Геннадій Фуртат.
Уже проведено інвентаризацію прибережних споруд господарчого призначення. Демонтовано кілька конструкцій, що обмежували доступ відпочивальників до пляжу. Три з них у найпрестижнішій Аркадії. Знайшли й прибрали зайве і на пляжах «Ланжерон», «Дельфін» та «Лузанівка». Знесено кілька самовільно збудованих кафе.
Прокуратура порушує питання про притягнення до відповідальності посадових осіб профільних управлінь Одеської міськради. За словами керівника міськуправління інженерного захисту території Олега Сироти, ще до офіційного початку курортного сезону вільний доступ до моря вдалося забезпечити на 95%. Ще слід навести лад у використанні підприємцями гідротехнічних споруд — пірсів, хвилеломів тощо.
Активно взятися за наведення ладу на узбережжі міську владу спонукали численні скарги городян на брак вільного доступу до пляжів, з якими вони зверталися до мерії торік. Одеський міський голова Олексій Костусєв особисто ініціював демонтаж багатоповерхової споруди на пляжі «Ланжерон». «Я покладу кінець злочинній практиці, коли таких ось ділків покривають чиновники та правоохоронці, — заявив мер. — Зноситиму все, що незаконне і шкодить одеситам».
Прокурори поширюють такий підхід на всю Одеську область. У Татарбунарському районі, приміром, на вимогу тамтешньої прокуратури демонтовано приміщення бару площею 130 квадратних метрів та недобудовану споруду площею 120 квадратних метрів, які були незаконно розміщено на земельних ділянках на території піщаної коси поблизу курорту «Расейка».
«Було виявлено близько 30 об’єктів без єдиного дозвільного документа, — ділиться інформацією Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Єгор Чикшеєв. — Зокрема 10 об’єктів капітального будівництва. Ми звертатимемося з позовами до суду». Його колега з Комінтернівського району Віталій Заперченко повідомив, що тут до первісного стану було приведено територію, де всього за 30 метрів від води незаконно розміщувалися дві споруди, призначені для торгівлі та прокату інвентарю для відпочинку.
Слово — за Апеляційним судом
Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»
Берег Кінбурну — під захистом прокуратури. Фото автора
МИКОЛАЇВЩИНА. Миколаївська обласна прокуратура не допустила незаконної передачі у приватну власність земель Національного природного парку «Білобережжя Святослава», зокрема розташованих на узбережжі Чорного моря. Незаконне вилучення з державної власності особливо цінних земель природно-заповідного фонду на Кінбурнському півострові, де розташовано парк, могло відбутися через порушення закону Очаківською райдержадміністрацією. Чиновники видали незаконне розпорядження, яке передбачало надання у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 46 гектрарів, розташованих у межах цього НПП.
— Загальна вартість цих земель — понад 15 мільйонів гривень, — зазначає начальник управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Миколаївської області Дмитро Коробченко.
Він підкреслює, що відповідно до вимог чинного законодавства, землі під об’єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення перебувають виключно в державній власності й у приватну власність передаватися не можуть.
На жаль, нинішнє законодавство ще дає змогу охочим захопити прибережні землі. У цьому переконує директор регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Зіновій Петрович. «Органи, які погоджують виділення земель, — зазначає Зіновій Йосипович, — посилаються на брак землевпорядних документів. Зокрема, досі немає проекту організації території парку. Хоч цей проект мали б зробити саме землевпорядні органи».
Але якщо немає відповідних документів, чинний наказ міністра охорони навколишнього середовища №434 від 05.11.2004 року «Про затвердження Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок». Він передбачає, що «в разі відсутності належної землевпорядної документації… щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України».
Водний кодекс зокрема передбачає, що вздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга завширшки не менше як два кілометри від урізу води. Саме цієї норми і не дотримуються ті, хто має велике бажання будуватися на березі моря й одержувати землю для іншого.
Як повідомив Зіновій Петрович, Придніпровська природоохоронна прокуратура порушила десяток справ з приводу недотримання норм водо?охоронного законодавства. Та Очаківський суд відмовив прокуратурі в позові. Тож нині справи перебувають на розгляді в Апеляційному суді Миколаївської області.
Глава облдержадміністрації вимагає дій
Владислав КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»
ЧЕРКАЩИНА. Прибережна зона Дніпра на Черкащині поступово, але неухильно перетворюється на недо?ступний для пересічних громадян бастіон. Про те, що незаконну забудову берегів Славути треба ліквідувати й відкрити доступ до річки всім, а не лише обраним, говорять у владних кабінетах області вже не один рік. Однак віз і нині там. Недавно обласна комісія з перевірки дотримання вимог земельного та водного законодавства вкотре розглянула це питання. Голова облдержадміністрації Сергій Тулуб розкритикував роботу комісії й доручив внести пропозиції щодо її нового складу.
— Судячи з постійних скарг жителів області, проблеми прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища не тільки не розв’язуються, а ще більше загострюються і набувають політичного забарвлення, — зазначив він.
Комісія за останній час виявила лише 12 кримінальних правопорушень і встановила два випадки отримання хабарів за сприяння у вирішенні земельних питань. Тим часом громада чекає конкретних відповідей щодо правомірності появи на берегах так званого «царського села», існування елітних дач у селі Коробівка, об∂рунтованості рішення про відведення землі під спортивний комплекс «Селена» й багатьох інших.
Ключовою перепоною у забезпеченні законності використання прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища та річки Дніпро, як вважає Черкаський міжрайонний екологічний прокурор Дмитро Чустрак, — брак проектів землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та винесення їх на місцевості. Працювати є над чим, адже на території області протяжність Дніпра становить150 кілометрів, а прибережної захисної смуги в її межах — понад 639 кілометрів. Хаотична забудова зводить нанівець її охоронну функцію.
На жаль, немає належної взаємодії між органами державного контролю і управління. Органи контролю під час проведення перевірок, як наголошують у прокуратурі, не вживають усіх заходів реагування. Приміром, протягом двох останніх років Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області не провела жодної планової перевірки об’єктів, розташованих у прибережній захисній смузі Дніпра. Така сама ситуація склалася й у Державній екологічній інспекції, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області.
Так, за кілька років вільна від забудови земельна ділянка у прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища неподалік човнового причалу Обласної організації українського товариства мисливців і рибалок перетворилась із зони масового відпочинку на зону рекреації для окремих громадян. Черкаська міжрайонна екологічна прокуратура вимагала від органів контролю вжити невідкладних заходів щодо припинення незаконного будівництва. Проте воно не тільки не припинилося, а, навпаки, прискорилося. Порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.
Упродовж минулого і цього років органи Дніпровської екологічної прокуратури до суду подали 24 позови про скасування незаконних розпоряджень райдержадміністрацій, рішень органів місцевого самоврядування, визнання незаконними інших актів органів контролю, внесли 40 документів реагування щодо усунення ними порушень земельного, водного та містобудівного законодавства, запобігли незаконному наданню майже 25 гектарів земель водного фонду.
Проте все це лише локальні успіхи на тлі тотальної незаконної забудови берегів. Незабаром облдержадміністрація планує обговорити це питання на виїзному розширеному засіданні у Канівському районі, куди запросять сільських голів, голів районів і керівників із Києва. Чи дадуть ці розмови результати — побачимо.
Leave a Reply