Держава та громадянське суспільство на шляху притягнення російських агресорів до відповідальності за шкоду довкіллю: основні актори (організації і люди) і ролі, процеси і результати

Аналітичне дослідження

Дисклеймер: Звіт підготовлено організацією Мережа захисту національних інтересів (АНТС) в рамках проєкту  «Разом за екологічну демократію, справедливість і верховенство права в Україні», фінансованого The U.S. State Department, Bureau of Democracy, Human Rights and Labor (DRL). Зміст звіту є виключно відповідальністю авторів, а зроблені у ньому висновки можуть не поділятися організацією, яка підтримала виконання проєкту.

Вступ

Дванадцять років російської агресії проти України та, у тому числі, чотири роки повномасштабної війни, стали тригером значних змін довкілля України, Європи та світу в цілому – адже природа не знає кордонів. Зруйновані гідроспоруди, пожежі в лісах, руйнівні наслідки для усіх типів екосистем, забруднення ґрунтів і води — це прямі наслідки бойових дій. Природа змінюється швидше, ніж ми можемо її відновити, а процеси, які війна запустила, відчуватимуться ще десятиліттями (1).

За офіційними даними, на сьогоднішній день збитки довкіллю України від російської агресії перевищили 150 мільярдів доларів. Тобто щодня, кожен день війни завдає збитків довкіллю десь на 80 мільйонів доларів. Кожен день.

Питання стану довкілля безпосередньо пов’язане з безпекою. Зупинити щоденне наростання шкоди можна лише через припинення російської агресії, посилення міжнародної підтримки України та максимальне посилення санкцій проти Росії.

Які організації, структури та люди працюють в Україні у цьому напрямку? На яких питаннях вони зосереджуються, які успіхи мають, які невдачі нас спіткали?

У цьому дослідженні ідеться про

І. Державні структури:

І.1. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля).

І.2. Державна екологічна інспекція (ДЕІ).

І.3. Офіс Генерального прокурора України (ОГП).

І.4. Заповідники та національні парки України.

І.5. Інші державні організації –

Державне агентство лісових ресурсів (Держлісагентство),

Державне агентство водних ресурсів (Держводагентство),

Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДСНС),

Міністерство культуи (історико-культурний заповідник «Хортиця»),

Національний фонд досліджень України (НФДУ),

І.6. Наукові центри та установи.

І.6.1. Національна  академія  наук  України  (НАНУ).

І.6.2. Інститут гідробіології НАНУ.

І.6.3.  Український гідрометеорологічний інституту (УГІ).

І.6.4. Інститут проблем математичних машин і систем (ІПММС).

І.6.5. Інститут морської біології НАНУ.

І.6.6. Регіональний східноєвропейський центр моніторингу пожеж (REEFMC). 

І.7. Верховна Рада України.

І.8.  Управління екологічної безпеки Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міністерства оборони України.

 

ІІ. Міжнародні організації;

ІІ.1. , Група Світового банку, Європейська Комісія, ООН.

ІІ.2. ПРООН (UNDP) — агентство ООН із розвитку/

ІІ.4. МКС – Міжнародний кримінальний суд.

ІІ.5. ОБСЄ- Організація з безпеки та співробітництва у Європі.

ІІ.6. The Initiative on GHG Accounting of War.

ІІІ. Неурядові організації.

ІІІ.1.  «Екологія. Право. Людина» (ЕПЛ).

ІІІ.2. АНТС – Мережа захисту національних інтересів.

ІІІ.3. ВЕЛ – Всеукраїнська екологічна ліга.

ІІІ.4. ГО «Екодія».

ІІІ.5. Грінпіс-Україна.

ІІІ.6. «Зелений лист» (Одеса).

ІІІ.7.НЕЦУ — Національний екологічний центр України.

ІІІ.8. УГС—Українська Гельсинська спілка.

ІІІ.9. УПГ – Українська природоохоронна група.

ІІІ.10. SaveDnipro.

ІІІ.11.  ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень»

Основна частина

І. Державні структури

І.1. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля).

Саме на це профільне міністерство покладалась функція координації діяльності щодо притягнення російських агресорів за збитки довкіллю. На сайті Міндовкілля було створено дашборд ЕкоЗагроза, де подавалася узагальнена статистика щодо збитків

 

висвітлювалася поточна діяльність у цьому напрямку.

Міністр або його заступники були частими гостями на провідних телеканалах, виступали у медіа з цих питань.

Саме Міндовкілля координувало та організовувало міжнародну співпрацю з цих питань. Зокрема, чиновники Міндовкілля регулярно піднімали тему збитків та відшкодування за них на міжнародних конференціях високого рівня, організовували та проводили за підтримки міжнародних партнерів такі конференції в Україні. Так, у жовтні 2023 у Києві відбувся дводенний міжнародний форум «United for Justice. United for Nature».

Саме Міндовкілля звернулася до багатьох міжнародних інстанцій для встановлення контролю над ліквідацією наслідків катастрофічного нафторозливу в Керченській протоці у грудні 2024 року. Тема активно звучала в українському та міжнародному медійному просторі.

Міндовкілля – краще або гірше у різні періоди – співпрацювало у цьому напрямку з громадськістю. Зокрема, щодо внесення змін до Кримінального Кодексу (удосконалення ст 441 «Екоцид»), удосконалення (приведення до міжнародних стандартів) методик оцінки збитків тощо.

На жаль Кабінет Міністрів України 21-25 липня 2025 року ухвалив постанову про ліквідацію Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів (Міндовкілля) та Мінагрополітики, об’єднавши їхні функції під управлінням Міністерства економіки, яке перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Це практично нівелювало усю роботу Міндовкілля. Зокрема тому, що було катастрофічно скорочено кількість співробітників, які займаються у новому відомстві саме екологічними питаннями. Ось що з’ясували журналісти видання «Екополітика»:

«На запит журналістів ЕкоПолітики у міністерстві відповіли, що станом на 4 лютого чинним є штатний розпис 2025 року з двома змінами: у серпні та грудні до нього додали ще по одному заступнику Міністра. Основні цифри: Кількість штатних посад у відомстві – 1251. Питаннями довкілля і природних ресурсів займаються 126 посадових осіб. Із них профільних заступників Міністра – 6 (це за інформацією із відповіді Мінекономіки, але фактично зараз їх 7). Частка посадовців довкіллєвого напряму – лише 10%. Кількість підрозділів екологічного спрямування – 15.
Практично в ці ж дні була ухвалений План дій нового уряду. Як показує аналіз програми, питання відшкодування збитків довкіллю не знайшли у ньому належного місця.

Під загрозою знищення опинилися електронні ресурси Міндовкілля. Лише після наполегливого втручання громадськості вдалося відновити їхнє функціонування, але усе ще не у повній мірі.

 

Коли  29 серпня 2025 року в порту Новоросійськ (РФ) стався значний витік нафтопродуктів під час завантаження танкера внаслідок якого щонайменше 10 тонн нафти потрапили у Чорне море, нафтова пляма рухалася у напрямку окупованого Криму створюючи екологічну загрозу. Новостворене Мінекономіки/агро/довкілля фактично проігнорувало цей факт. Лише після копняків від громадськості відомство доручило якось прореагувати на це Державній екологічній інспекції.

Заступник Міністра економіки, довкілля та аграрної політики Павло Карташов 18 листопада під час міжнародних кліматичних переговорів COP30 у Бразилії заявив, що Україна вимагатиме від росії компенсації кліматичної шкоди, щоб забезпечити екологічно безпечне відновлення після війни. За його словами, Україна подасть заяву до Реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України. Це важливий напрямок, але на сьогодні пан Карташов звільнився з цього міністерства. Хто і як буде продовжувати (і чи буде взагалі) роботу у цьому напрямку – незрозуміло.

Висновок: щоб отримати відшкодування збитків довкіллю України від російської агресії, треба невідкладно відновити Міністерство захисту довкілля, створити у ньому профільний департамент, залучити до роботи у ньому висококласних фахівців.

І.2. Державна екологічна інспекція (ДЕІ).

Саме на цей орган покладена функція фіксації збитків та обрахування їх розмірів.

На початку 2022 року на базі Державної екологічної інспекції України було створено Оперативний штаб з фіксації та розрахунку збитків завданих навколишньому природному середовищу внаслідок збройної агресії РФ на території України. При штабі було створено робочу, до його роботи залучили майже 70 експертів. Результатом роботи, зокрема, стали 7 методик, які були затверджені або наказами Міндовкілля, або постановами КМУ.

На жаль, ці методики не є досконалими (базуються на радянському принципі ГДК – гранично допустимих концентрацій), а усі спроби громадськості та експертів впровадити міжнародні підходи до оцінки збитків (втрата екологічних послуг тощо) не мали успіху і не встигли реалізуватися до ліквідації Міндовкілля.

Проблемою також є нереформованість ДЕІ, брак кадрів, відсутність міжнародних сертифікатів лабораторій екоінспекцій тощо.

І.3. Офіс Генерального прокурора.

Важливу роль у притягненні російських злочинців за руйнування довкілля має відіграти Офіс Генерального прокурора (ОГП). Для цього там є такий інструмент як СЕП — спеціалізована екологічна прокуратура. Відповідно до найсвіжішого наказу та оновленого положення про СЕП одним з основних завдано СЕП є

«Організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, розслідування у яких здійснюється Головними слідчими управліннями Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, центральним апаратом Бюро економічної безпеки України (крім проваджень, організація і процесуальне керівництво у яких здійснюються Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, а також іншими структурними підрозділами згідно зі спеціалізацією, визначеною наказами Генерального прокурора), зокрема:

… пов’язані зі збройною агресією, якими заподіяно шкоду довкіллю»;

Втім, така задача покладалася на СЕП і раніше, тож результатом її роботи, зокрема, стало низка кримінальних проваджень. Спеціалізовану екологічну прокуратуру в Офісі Генерального прокурора було утворено 23 квітня 2021-го.

Протягом 2022 року Офіс генерального прокурора відкрив 16 кримінальних проваджень за статтею про екоцид, саме за злочини, вчинені росіянами. Зокрема, через наслідки прильоту двох російських ракет на нафтобазу під Калинівкою Київської області в березні минулого року. Там вигоріла величезна кількість нафти, а також чимало її розтеклося навколо і потрапило в сусідні водойми. Виздихала уся риба, отруєно підземні горизонти. Інші приклади — кримінальні провадження через загибель кількох мільйонів птахів на фабриці у Чорнобаївці Херсонської області, обстріли росіянами ядерної установки «Джерело нейтронів» у Харкові тощо.

Новий генпрокурор пан Кравченко, якого було призначено у червні 2025, закрив левову частку цих проваджень. Якоїсь комунікації з громадськістю щодо цього не відбулося. Можлива причина закриття проваджень – практично нульова вірогідність притягнення будь-кого до відповідальності за ст. 441 ККУ. Та відсутність категорії «Екоцид» у Римському статуті.

Хоча у 2026 якась активність ОГП почала знову проявлятися. 18 лютого ОГП повідомив, що до суду скеровано обвинувальний акт щодо двох російських генералів: Маковецькому Олегу, командувачу 6-ї армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони західного військового округу, уродженцю Харківщини та Цокову Олегу, командувачу 20-ї загальновійськової армії цього ж округу. Їм інкриміновано екоцид (ч. 2 ст. 28, ст. 441 КК України) та порушення законів і звичаїв війни (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України в редакції 2022 року). Ці російські генерали віддали накази на знищення греблі Оскільського водосховища.

При ОГП була створена низка громадських рад щодо військових злочинів, з яких останньою, 13-ю, стала екологічна рада. Але за останні півроку ніякої активності цієї ради не спостерігається.

Ось як оцінюють роботу ОГП фахівці «Екологія-Право-Людина»: «…попри безпрецедентні масштаби шкоди, заподіяної довкіллю України внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ, практика кримінально-правового реагування на такі діяння залишається обмеженою та не відповідає об’єктивному рівню суспільної небезпеки вчинених порушень. Наявна нормативна база, зокрема положення статті 441 Кримінального кодексу України та процесуальні механізми спеціального досудового розслідування in absentia, формально створюють можливості для переслідування осіб, причетних до екоциду та інших тяжких злочинів проти довкілля у контексті війни. Водночас дані вказують на суттєвий розрив між масштабом зафіксованих фактів завдання шкоди довкіллю та результативністю досудового розслідування. Переважна більшість кримінальних проваджень перебуває на стадії досудового розслідування без повідомлення про підозру та без переходу до судового розгляду, а застосування спеціального досудового розслідування має поодинокий характер».

І.4. Заповідники та національні парки

Більше 20 українських заповідників та національних парків зазнали збитків від російської агресії. Частина з них знаходиться в окупації, частина була в окупації, а зараз – на території, яку контролює України, частина не була окупована, але бойові дії та інший вплив російської агресії завдали природі цих територій шкоди.

Збитки природі Криму, який першим став жертвою російської агресії, досліджували, зокрема, Кримська платформа та Українська природоохоронна група (детальніше, зокрема тут: «КРИМ, ЯКИЙ МИ ЛЮБИЛИ, або як російські окупанти нищать природу нашого півострова»)

У 2014 також була окупована частина Донецької та Луганської областей, зокрема, частина НПП «Меотида» та заповідник «Крейдяна флора» (згодом деокупований). Співробітники цих установ зафіксували наявними у тій ситуації методами збитки.

Після повномасштабного вторгнення таку ж роботу вели й інші заповідні установи України, наприклад, НПП «Кам’янська Січ», заповідник «Древлянський», НПП «Святі гори» та інші. Попри те, що територія біосферного заповідника «Асканія-Нова» окупована, його співробітники продовжують відстежувати ситуацію і оцінювати збитки. Спостереження співробітників НПП «Тузлівські лимани« стосуються як морської біоти (зокрема, дельфінів), так і фауни та флори лиманів, які, фактично, також стали свого роду лінією бойового зіткнення – через НПП постійно летять (і тут же часто падають) «шахеди» та ракети. Яскравим прикладом впливу російської агресії на тваринний світ стала ситуація з фламінго.

І.5. Інші державні організації

Це, зокрема, державні агенції – лісових ресурсів, водних ресурсів, меліорації та рибного господарства. Держводагентство, наприклад, має три сертифіковані за міжнародними стандартами лабораторії. Також це Державна служба з надзвичайних ситуацій, яке маю свою статистику за певними категоріями впливів (наприклад, пожежі). Міністерство культури має у своєму підпорядкуванні низку закладів, які мають важливий природний компонент, наприклад, історико-культурний заповідник «Хортиця», колектив якого також проробив значну роботу із фіксації збитків довкіллю.

Важливим внеском НФДУ – національного фонду досліджень України є підтримка саме тих тем наукових досліджень, які у фокусі даного аналізу. Це і дослідження стану річки Ірпінь (завершене, є звіт на сайті фонду), і впливу війни на ліси (нещодавно розпочався) й інші теми. Наприклад, «Оцінювання пливу збройної агресії на стан чорноземів і розроблення заходів для прискореного відновлення родючості ґрунтів у контексті забезпечення продовольчої безпеки» (Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського»), «Геоінформаційна система з просторового оцінювання деградації довкілля України внаслідок російської агресії» (Інститут географії Національної академії наук України) та інші.

І.6. Національна академія наук та інститути академії, інші наукові центри та установи.

І.6.1. Національна  академія  наук  України  (НАНУ) є вищою державною науковою організацією  України,  що  заснована  на державній  власності  та  користується правами самоврядності. Складно говорити про роботу НАНУ в цілому у сфері, яка наразі аналізується. Хіба що варто відмітити спеціально створену групу після підриву росіянами Каховської ГЕС, однією із задач якої стало оцінювання екологічних наслідків, включно зі впливом на біорізноманіття, водні ресурси й екосистеми. А також регулярні включення у порядок денний засідань Президії НАНУ доповідей на відповідну тематику.

І.6.2. У той же час деякі з профільних інститутів НАНУ час від часу працюють за даною тематикою. Це, наприклад, Інститут гідробіології, який очолює академік Сергій Афанасьєв. Це дослідження, які стосуються як наслідків знищення росіянами Каховського водосховища, так й інших водойм, наприклад, річки Ірпінь, яка стала щитом для столиці у 2022.

І.6.3.  Український гідрометеорологічний інституту (УГІ) ДСНС та НАН України брав активну участь в оцінці збитків внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС. Вони ж представили перше у світі комплексне дослідження того, як повномасштабна війна вплинула на якість атмосферного повітря – від миттєвих наслідків ракетних ударів до довгострокових змін на рівні всієї країни.

І.6.4. Також вони разом з фахівцями Інституту проблем математичних машин і систем (ІПММС) науково довели, що гребля Каховської ГЕС була зруйнована саме внаслідок підриву, який влаштували росіяни, а не через обстріли.

І.6.5. Інститут морської біології виконав значну роботу із оцінки стану морських екосистем внаслідок підриву росіянами Каховської ГЕС, а затим активізував роботу як щодо суто морських, так і лиманних та річкових екосистем щодо військових впливів:

Інтерв’ю біолога Михайла Сона «Війна і море»

Як бойові дії впливають на екосистему Чорного моря? Коментарі науковців Академії

Що на морі: наслідки підриву росіянами КахГЕС

Росія знищує природу Чорноморського регіону

І.6.6. Регіональний східноєвропейський центр моніторингу пожеж (REEFMC).  Облік саме лісових пожеж, у т.ч. через російську агресію. Пошук способів відновлення цих лісів тощо.

І.7. Верховна Рада України. На жаль, попри активну роботу окремих депутатів, наприклад, Юлії Овчинникової, ні сама Рада, ні профільний Комітет з питань екологічної політики та природокористування не вирізняються активною/проактивною політикою у цьому напрямку. Громадськість намагалася і намагається це виправити. Так, 10 листопада 2022 року відбулися слухання Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування на тему: «Вплив воєнних дій на довкілля в Україні та його відновлення до природного стану». Але рекомендації цих слухань досі залишаються у своїй більшості нереалізованими.

І.8.  Управління екологічної безпеки Головного управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міністерства оборони України. Облікує збитки завдані довкіллю українських військових об’єктів. Налагодило співпрацю з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (OSCE), Програмою ООН з розвитку (UNDP), Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO), Програмою ООН з охорони довкілля (UNEP ). У травні 2025 заявили про плани створення Міжнародного науково-технологічного центру екологічних досліджень та ліквідації наслідків війни.

ІІ. Міжнародні організації

ІІ.1. Група Світового банку, Європейська Комісія, ООН. Важливим внеском міжнародних організацій є  Швидкі оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5). Нещодавно

Урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та Організацією Об’єднаних Націй (ПРООН у першу чергу) повідомлено у такій доповіді (це вже п’ятий такий документ), що станом на 31 грудня 2025 року загальна вартість відбудови та відновлення в Україні становить майже 588 мільярдів доларів США (понад 500 мільярдів євро).

У цих звітах є розділ «Довкілля». Там зазначено, що для цього сектору склалися наступні цифри:   Damage: US$2.0 billion; Loss: US$36.0 billion; Needs: US$3.1 billion. Хоча Мінекономіки оцінює збитки довкіллю(!) у $150 млрд. Це викликає багато питань, на які наразі немає відповіді. Можливо, питання саме у підходах до оцінки і складнощах перекладу (тому цей рядок наводимо англійською, без перекладу, тим більше, що офіційний український переклад наразі не оприлюднено).

Схоже, автори звіту оцінювали збитки інфраструктурі (приміщення, споруди тощо), а не збитки власне довкіллю. Ось як саме розшифровують автори звіту ці три вище названих у звіті категорії:

Damage: Direct costs of destroyed or damaged physical assets and infrastructure, valued in monetary terms. Costs are estimated considering the replacement price prevailing before February 2022.

Loss: Changes in economic flows resulting from Russia’s invasion of Ukraine, valued in monetary

terms. Examples include disrupted services, increased operating costs, loss of revenue for

authorities/private sector, and debris removal.

Needs: Costs for repair, restoration, and reconstruction, considering a build back better (BBB)

premium, such as improvements for energy efficiency, modernization, and sustainability standards,

as well as factors such as inflation, surge pricing due to volume of construction, higher insurance, and so forth. Needs are expressed in monetary terms according to market prices prevailing as of December 31, 2025. Needs do not equal the sum of damage and losses.

ІІ.2. Також ПРООН за використанням даних інших міжнародних організацій зробила два аналогічних звіти наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС. Цікаво, що у другому звіті також оцінка саме екологічних збитків значно вища, ніж у  RDNA5, а саме – понад $ 6 мрлд.

ІІ.3. Щодо ПРООН також варто додати, що ця організація послідовно працює у напрямку оцінки збитків довкіллю від російської агресії. Зокрема, через проєкт «Зменшення ризиків довгострокових екологічних катастроф в Україні шляхом створення Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю».

ІІ.4. МКС – Міжнародний кримінальний суд. Хоча поки що немає ні справ ні вироків по нашій темі, певний рух відбувається. 4 грудня Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду представив першу спеціалізовану Політику щодо вирішення питань екологічної шкоди через Римський статут. Документ описує, як серйозне руйнування довкілля може кваліфікуватися як міжнародний злочин уже в межах чинної юрисдикції МКС.

ІІ.5. ОБСЄ. Ця організація підтримала створення цифрової платформи «Екодозор» з початковим набором даних зібраних міжнародною екологічною мережею Зої (Zoï).   Які саме дані збираються, як опрацьовуються та у якій формі представлені – у розділі «Інформація про Ecodozor». Також ОБСЄ підтримала прес-тур і майстер-клас з екологічної журналістики «Екологічні проблеми, які виникають внаслідок бойових дій та як краще їх висвітлювати» (Донеччина, осінь 2019) та інші ініціативи; проєкт «Оцінка екологічних наслідків війни проти України та варіанти їхнього усунення» (зокрема, видання огляду «Екологічні наслідки війни проти України . попередня річна оцінка (лютий 2022-лютий 2023). Підсумки та рекомендації». Підготовлено Обсерваторія конфліктів і довкілля та Екологічної мережі «Зой».  URL: https://ceobs.org/wp-content/uploads/2024/09/OSCE-Ukraine-cons_UKR.pdf тощо.

ІІ.6. The Initiative on GHG Accounting of War. У 2022 році українські та закордонні фахівці у сфері довкілля створили експертну групу «Ініціатива з обліку викидів парникових газів під час війни». Вона оцінює шкоду, яку завдає довкіллю України та планети загалом повномасштабне російське вторгнення. Останній звіт наводить такі цифри: 311 млн т склав загальний обсяг викидів CO2 через бойові дії з 24.02.2022; 1,39 млн га природних ландшафтів були охоплені пожежами у 2025 році, вони склали 23% від загальних викидів парникових газів через повномасштабну війну; понад 37 млрд євро – позов на таку суму подасть Україна до рф лише за викиди CO2.

ІІІ. Громадські організації

ІІІ.1. «Екологія. Право. Людина» (ЕПЛ). Одна із найбільш акцентованих на даній темі організацій. Працює над аналізом законодавства та пропозиціями з його покращення, організує експедиції та польові дослідження тощо. Залучає до роботи висококваліфікованих науковців. Одним із здобутків організації є піонерна розробка критеріїв екоциду для низки сухопутних екосистем. Список публікацій, статей, книг, підготовлених ЕПЛ по темі оцінки і відшкодування збитків та притягненні агресора до кримінальної відповідальності складає понад трьох сторінок і наведений – у дослідженні «Наслідки російської агресії для довкілля у ЗМІ України (і не тільки). Тенденції, якість, результативність».

ІІІ.2. АНТС – Мережа захисту національних інтересів.

Адвокатує запровадження в Україні міжнародних методик оцінки впливу на довкілля, створення реальних механізмів притягнення російських злочинців за скоєне проти довкілля. АНТС підготувала та зробила доступним через освітню платформу «Прометеус» курсу щодо вивчення існуючих наразі державних методик, активно працює з медіа, провела дослідження можливостей проводити аналіз проб в українських лабораторіях тощо. Разом з Екологія.Право.Людина, SaveDnipro та Центром протидії корупції впроваджує проєкт Разом за екологічну демократію, справедливість і Верховенство права в Україні, серед цілей якого також сприяння притягненню російських агресорів до відповідальності за скоєне з довкіллям. Список публікацій різного роду за авторства чи участі цієї організації також у дослідженні «Наслідки російської агресії для довкілля у ЗМІ України (і не тільки). Тенденції, якість, результативність».

ІІІ.3. ВЕЛ – Всеукраїнська екологічна ліга, організація з багатьма регіональними відділеннями. Одним із внесків у тему оцінки збитків варто назвати науково-практичну конференцію «Природа в окупації — 10 років російської військової агресії проти довкілля. Перспективи відновлення природоохоронних територій України».

ІІІ.4. ГО «Екодія». «Випадки потенційної шкоди довкіллю, спричинені російською агресією Інтерактивна мапа, що постійно оновлюється» – це один із спецпроєктів «Екодії» у цій темі. Також організація є активним учасником Української кліматичної мережі і працює над отриманням від росії компенсації кліматичної шкоди, щоб забезпечити екологічно безпечне відновлення після війни.

ІІІ.5. Грінпіс-Україна. Організація заявляє, що «Greenpeace Україна» відстежує екологічні військові злочини та виступає за притягнення росії до відповідальності за завдану шкоду. Ведуть картографування екологічної шкоди, багато уваги приділяють радіаційній безпеці та тому, як на це впливає російська агресія тощо.

ІІІ.6. «Зелений лист» (Одеса). Фіксують та аналізують шкоду екосистемам Чорного моря та лиманів. Зокрема, через витоки олії внаслідок обстрілів, аварії російських танкерів у Керченській протоці, наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС тощо.

ІІІ.7. Національний екологічний центр України. Зокрема, виконав проєкт «Оцінка екологічних наслідків війни для громад». НЕЦУ представлений у багатьох регіонах України, організації-члени також ведуть подібну роботу, особливо у прифронтових областях (наприклад, Миколаївській).

НЕЦУ разом з ГО «Зелений лист» провели дослідження поширення нафти з російських танкерів, які затонули у Керченській протоці; вивчав стан об’єктів ПЗФ та лісів Сумщини внаслідок російської агресії та можливі шляхи відновлення тощо.

ІІІ.8. УГС—Українська Гельсинська спілка. Починала цю діяльність ще до повномасштабного вторгнення. Партнер ЕПЛ у проєкті «Вплив війни на довкілля України: вивчаємо і документуємо для досягнення правосуддя і відновлення екосистем» (модифікація онлайн бази злочинів проти довкілля, посилення спроможностей потенційних документаторів екологічних злочинів фіксувати факти, подальше вивчення екологічних впливів воєнних дій).

ІІІ.9. УПГ – Українська природоохоронна група. Одна з організацій-лідерів у охороні живої природи та заповідної справи. Досліджують вплив російської агресії на природні екосистеми, біорізноманіття, заповідні об’єкти тощо. Активно працюють з електронними картами, геоданими. Пропонують базувати методики оцінки на принципах надання/втрати екологічних послуг екосистем. УПГ – співзасновник Робочої групи з вивчення екологічних наслідків війни в Україні, яка у свою чергу видає журнал. У якому висвітлюються різні аспекти впливу російської агресії на довкілля України. Голова УПГ Олексій Василюк – автор низки оригінальних ідей щодо зменшення впливу агресії росії на українську природу. Зокрема, пропозиції оголосити заповідними ті ділянки на окупованій території, які вже були досліджені до окупації українськими вченими та були запропоновані для створення там заповідників та національних природних парків (по деяким вже є готові наукові обгрунтування). Мінекономіки, довкілля та с/г наразі ніяк не реагує на цю пропозицію. Список публікацій цієї організації – також у дослідженні «Наслідки російської агресії для довкілля у ЗМІ України (і не тільки). Тенденції, якість, результативність».

ІІІ.10. SaveDnipro. Спеціалізується на діджітал інструментах. Великою популярністю користується ЕкоБот, який, зокрема, фіксує й деякі види збитків довкіллю від російської агресії: https://www.saveecobot.com/ . Також СейвДінпро працюють над створенням громадської мережі радіаційного моніторингу. Важлива роль цієї організації у розбудові та збереженні державних цифрових інструментів, які описані вище. Але на жаль загроза знищення або як мінімум занехаяння цих інструментів усе ще актуальна.

ІІІ.11.  ГО «Фонд підтримки фундаментальних досліджень» – разом із Ресурсно-аналітичним центром «Суспільство і довкілля» в межах Коаліції «Україна. П’ята ранку» підготувало аналітичний звіт «Попередній екологічний та юридичний аналіз руйнування Каховської ГЕС і його наслідки».

 

Висновки

1. Масштаб проблеми та її стратегічне значення

Дванадцять років російської агресії, зокрема чотири роки повномасштабної війни, завдали катастрофічної шкоди довкіллю України — на суму понад 150 мільярдів доларів, тобто близько 80 мільйонів доларів щодня. Руйнування гідроспоруд, лісові пожежі, забруднення ґрунтів і водойм, загибель екосистем — усе це матиме наслідки для України, Європи та світу ще десятиліттями. Притягнення агресора до відповідальності є не лише питанням справедливості, а й необхідною умовою ефективного відновлення.

2. Критичне послаблення державних інституцій

Одним із найсерйозніших системних прорахунків стала ліквідація Міністерства захисту довкілля (Міндовкілля) у липні 2025 року та його поглинання Міністерством економіки. Наслідки є руйнівними:

• частка посадовців довкіллєвого напряму в новому відомстві катастрофічно скоротилася;
• питання відшкодування збитків фактично випали з урядової програми дій;
• цифрові ресурси та бази даних опинилися під загрозою знищення;
• міжнародна комунікація з цих питань суттєво ослабла.

Новий Генеральний прокурор закрив більшість кримінальних проваджень за статтею про екоцид, що фактично зупинило кримінально-правове реагування на екологічні злочини. Висновок: необхідно терміново відновити спеціалізоване міністерство або (менш вірогідно та доцільно) створити рівнозначний орган з достатніми кадровими та фінансовими ресурсами.

3. Неефективність існуючих правових інструментів

3.1. Кримінальна відповідальність агресорів. Незважаючи на наявність статті 441 КК України («Екоцид»), практика її застосування залишається вкрай обмеженою. Переважна більшість кримінальних проваджень так і не перейшла до стадії судового розгляду. Поняття «екоцид» досі відсутнє у Римському статуті МКС, що обмежує міжнародне переслідування.

Разом з тим є й позитивні сигнали: у лютому 2026 року ОГП скерував до суду обвинувальний акт щодо двох російських генералів за знищення Оскільського водосховища, а Офіс прокурора МКС у грудні 2024 прийняв першу спеціалізовану Політику щодо екологічної шкоди в межах Римського статуту.

3.2. Методики оцінки збитків.

Проблеми носять системний характер:

• методики розрахунку збитків ДЕІ базуються на застарілих радянських нормативах ГДК і не відповідають міжнародним стандартам;
• відсутня міжнародна сертифікація лабораторій екологічних інспекцій;

 

4. Роль громадянського суспільства як рушійної сили

В умовах інституційного занепаду саме громадські організації відіграють ключову роль у збереженні системи документування та адвокатування відповідальності. Організації «Екологія. Право. Людина», УПГ, АНТС, SaveDnipro, «Зелений лист», Грінпіс-Україна та інші:

• розробляють альтернативні методики оцінки збитків на основі принципу екосистемних послуг та інших сучасних підходів;
• ведуть польові дослідження, цифрове картування та документування злочинів;
• утримують цифрові платформи (ЕкоБот, Ecodozor), що стали незамінними інструментами фіксації шкоди;
• здійснюють тиск на уряд задля збереження законодавчих і нормативних досягнень.

Проте громадський сектор не може і не повинен замінювати державу — він має виступати її партнером і критиком, а не підміняти інституційні функції.

5. Розрив між оцінками збитків та міжнародним визнанням

Існує разюча розбіжність між українськими оцінками збитків довкіллю (понад 150 млрд дол.) та відповідними показниками у міжнародних звітах. Наприклад, у RDNA зафіксовано 2 млрд дол. прямої шкоди. Це свідчить про методологічний розрив і відсутність погодженого підходу до визначення, що саме вважати «екологічними збитками». Без вирішення цієї проблеми ефективне міжнародне відшкодування залишатиметься недосяжним.

6. Ключові рекомендації

• Відновити спеціалізований орган державного управління у сфері довкілля з повноцінним відділом, що займається відшкодуванням збитків від агресії.
• Реформувати Державну екологічну інспекцію: сертифікувати лабораторії за міжнародними стандартами, впровадити сучасні методики оцінки збитків.
• Реактивувати кримінальне переслідування за екозлочини: відновити провадження та забезпечити дієву роботу Спеціалізованої екологічної прокуратури.
• Досягти гармонізації методологій оцінки збитків з міжнародними партнерами (ООН, Світовий банк, ЄС) для уніфікації позовних вимог.
• Зберегти та розвинути цифрові інструменти моніторингу й документування — як державні, так і громадські.
• Прискорити роботу над включенням екоциду до Римського статуту, підтримавши відповідні міжнародні ініціативи.