СУЧАСНА ЕПІЗООТИЧНА СИТУАЦІЯ ТА СТАН ІХТІОФАУНИ ОЗЕРА САСИК

УДК 619: 616.995.121: 639.3

СУЧАСНА ЕПІЗООТИЧНА СИТУАЦІЯ ТА СТАН ІХТІОФАУНИ ОЗЕРА САСИК,
ПРОГНОЗУВАННЯ ЗМІН ЗА УМОВ ВІДНОВЛЕННЯ ГІДРОЛОГІЧНОГО РЕЖИМУ

Євтушенко А. В., канд. вет. наук,
Євтушенко І. Д., канд. вет. наук
Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків

Васенко О. Г., канд. біол. наук,
Лунгу М. Л., зав. сектору
Український науково-дослідний інститут екологічних проблем, м. Харків

Мошу О. Я., канд. біол. наук
Інститут зоології АН Молдови, м. Кишинів

Проведений аналіз сучасної епізоотичної ситуації та стану іхтіофауни озера Сасик. Встановлено, що на сучасному етапі розвитку біопродуктивності водойми, іхтіофауна представлена незначною кількістю видів, чисельність яких стрімко знижується. Загальна епізоотична ситуація, що склалася у Сасику є нестабільною. При збереженні Сасику, як прісноводної водойми, в умовах хиткої екологічної обстановки, патогенний фактор в деяких гідробіотопах значно посилиться, що може призвести до негативних наслідків

До здійснення гідротехнічного будівництва, Сасик був з’єднаний з Чорним морем, утворюючи його затоку (лиман). Солоність води коливалась від 2 ‰ у верхів’ї до 18 ‰ в приморському гирлі та становила в середньому 13-14 ‰. Найважливіше значення Сасик мав, як високопродуктивна водойма-нерестовище та нагульне угіддя для молоді цінних промислових морських та прохідних видів риб. У затоці мешкало 52 види риб з 25 родин. Наприкінці 1978 – початку 1979 роках лиман було відокремлено від моря дамбою та за допомогою каналу з’єднано з р. Дунай. З метою опріснення Сасика було проведено декілька циклів відкачки морської води з лиману, натомість з каналу Дунай-Сасик надходила прісна вода. Солоний лиман було перетворено у прісноводне водосховище, яке виконувало функції водосховища-накопичувача дунайської води. Використання Сасика планувалось в складі водогосподарського комплексу Дунай-Дніпро, як транзитного водоймища-відстійника суспендованої мінеральної речовини з дунайської води [4, 6, 8]. За проектним НПГ (нормальним підпірним горизонтом) площа водосховища становить 215 км2, об’єм – 530 млн м3, середня глибина 2,5 м.

Опріснення лиману призвело до повної зміни його екосистеми – відбулось заміщення морських форм біоценозів на прісноводні. Але, внаслідок засоленості ґрунту прісноводна рослинність розвивалась повільно, а морська – зникла внаслідок низької мінералізації води. До прогнозних характеристик опріснення озера не відбулось – загальна мінералізація коливалась в межах 0,7-2,5 г/л та в середньому становила 1,3 г/л [8].

Разом з дунайською водою до водойми потрапляли личинки та молодь прісноводних риб, за рахунок яких і відбувався процес формування нової іхтіофауни. У водоймі залишились і деякі місцеві популяції риб, які існували ще до опріснення. На початку 80-х років в Сасицькому водосховищі було зареєстровано 45 видів риб. Кормова база риб, яка сформувалась у водосховищі, виявилась високопродуктивною, внаслідок чого темп росту риб у 1,5-2 рази перевищував цей показник у риб р. Дунай. Таким чином, озеро перетворилось у нагульну водойму. Біологічна продуктивність Сасикського водосховища підтримувалась на високому рівні штучно – за рахунок примусового водообміну і великих затрат електроенергії. Наприкінці 80-х років була зареєстрована найвища продуктивність іхтіоценозу. У цей період відбулася визначна перебудова продукційних процесів і часткова зміна домінуючих видів. З огляду на високу кормність створеного водоймища в сполученні з обмеженою площею нерестовищ, для збільшення рибопродуктивності Сасика проводилось інтенсивне штучне зариблення коропом та рослиноїдними. Але коефіцієнт промислового повернення цих видів риб був дуже низький та становив 3,4 % – для коропа та 1,0 % – для товстолобика [8].

У подальші періоди існування водосховища спостерігалась картина, цілком характерна для розвитку біопродуктивності штучно створених водойм. Внаслідок впливу ряду факторів, що лімітують розвиток чисельності і біомаси промислових риб, насамперед, відсутність достатніх площ та умов для нересту, недостатні обсяги поповнення промислових стад за рахунок заходу молоді з р. Дунай і штучного зариблення, значна чисельність популяцій малоцінних видів риб тощо, відбулося різке скорочення обсягів виловів. У 90-х рр. розпочалась наступна фаза становлення біопродукційного процесу, яка характеризувалась швидким зниженням після досягнутого максимуму і подальшою стабілізацією виловів на досить низькому рівні. У 2002-2003 рр. рибопродуктивність Сасикського водосховища трималась на дуже низькому рівні. Поряд з цим в іхтіокомплексі озера відбулися значні зміни: у виловах почали реєструвати піленгаса, атерину, бичків та річкових раків [8].

Особливості гідробіологічного стану Сасикського водосховища віддзеркалилися не лише на видовому складі гідробіонтів, але і на стані їх здоров’я. Значна роль у виникненні масових захворювань та загибелі риб мають такі біотичні фактори, як паразитарні організми – віруси, бактерії, гриби, водорості, зоопаразити, які під впливом різних причин збільшують свою чисельність, спричиняючи значні екологічні та економічні збитки. При цьому, ці збитки, які виражаються в зменшенні темпу росту, рівня вгодованості, зниженням плідності, розвитку каліцтва та аномалій, стану природної резистентності та ускладненні іншими захворюваннями, що призводить до неминучої загибелі риб, важко контролювати. Відхід риби у водоймах часто відбувається повільно та залишається не помітним [4, 6].
Матеріали і методи.

Дослідження проводили у вересні 2004 року. Роботу на Сасикському водосховищі починали з вивчення первинної ветеринарної документації та даних попередніх дослідників, з яких з’ясовували стан водойми щодо неблагополуччя із заразних захворювань риб. Матеріал для досліджень відбирали під час промислових невідних та сіткових виловів риби. Для іхтіологічного аналізу використовували не менше 50 екземплярів риб кожного виду з вилову, для іхтіопатологічного аналізу – 5-15 екземплярів [1].

Встановлювали вік, лінійний розмір, коефіцієнт вгодованості досліджуваної риби. Вік встановлювали шляхом підрахунку річних кілець на лусці. Лінійний розмір вимірювали від вершини рила до кінця лускового покриву. Коефіцієнт вгодованості визначали за формулою Кларка [5].

Іхтіопатологічні дослідження риб проводили методом неповного паразитологічного розтину, розробленим І. І. Скрябіним (1928), і модифікованим стосовно риб А. П. Маркевичем (1950) [1, 3]. Встановлювали видову належність виявлених паразитів, визначали екстенсивність (Е І) та інтенсивність інвазії (І І). Видову належність паразитів визначали за «Определителем паразитов пресноводных рыб фауны СССР» [7].

Усього досліджено 74 екземпляри риб восьми видів: з родини Cyprinidae (коропові) – лящ (Abramis brama, Linne), карась (Carassium carassium, L.), короп (Cyprinus carpio, L.), білий товстолобик (Hypophtalmichthys molitrix, Valenciennes), строкатий товстолобик (Aristhichthys nobilis), білизна (Aspius aspius, L.), з родини Gobiidae (бичкові) – бичок-пісочник (Neogobius fluviatilis, Pallas), з родини Percidae (окуневі) – судак (Lucioperca lucioperca, L.) [6].

Результати досліджень.

 Було проведено контрольне дослідження сіткових та невідних виловів риб на різних ділянках акваторії Сасикського водосховища. За результатами проведеного аналізу було встановлено, що 93,3 % вилову складав карась сріблястий, по 2,5 % – судак та короп, і менше ніж 2 % – інші види риб, такі, як лящ, білий та строкатий товстолобики, бичок, білизна тощо. За даними місцевих рибодобувних організацій така зміна складу іхтіофауни реєструється вже останні три роки, при цьому, спостерігається виражена тенденція до збільшення чисельності карасю та стрімкого зменшення чисельності судака та ляща. Слід зазначити, що такі види риб як окунь та плітка почали реєструватися у водоймі лише в одиничних екземплярах. Зменшення та зникнення деяких видів риб з водосховища не може бути не пов’язано із зміною загальної епізоотичної та екологічної ситуації на водоймі у бік її погіршення. Кількість нерестових ділянок на цій водоймі недостатня для нормального відтворення стад промислових риб. Популяції більшості туводних видів промислових риб Сасикського водосховища не мають закінченої біологічної структури, тобто поповнення промислових стад за рахунок власно представників іхтіофауни Сасику було мінімальним. Карась, як домінантний представник сучасного складу іхтіофауни Сасикського водосховища є найменш вимогливим до умов існування. Завдяки процесу гіногенезу, коли з ікри при її заплідненні самцями інших видів коропових, виходять лише самиці, відбулося поступове заміщення карасем популяцій інших видів риб – аліментарних конкурентів.

Проведені нами дослідження підтверджують той факт, що на сучасному етапі існування Сасику він залишається високопродуктивною водоймою. Так, сріблястий карась досягає маси 1 кг вже у п’ятилітньому віці; маса чотирилітки коропа дорівнює 1,5 ± 0,2 кг; триліток строкатого товстолобика – 1,3 ± 0,1 кг; дволіток білого товстолобика – 0,75 ± 0,05 кг; п’ятиліток ляща – від 0,3 до 0,7 кг; три- чотирирічки судака – від 0,4 до 0,8 кг; чотирирічки білизни – 0,30 ± 0,05 кг

Високими виявились і показники коефіцієнту вгодованості досліджених риб: найбільший у сріблястого карася – 2,74 ± 0,12, при максимальному значенні 3,36; у коропа – 1,91 ± 0,21, у строкатого товстолобика – 1,99 ± 0,04. Менший показник коефіцієнту вгодованості реєстрували у ляща та білого товстолобика – 1,65 ± 0,30 та 1,51 ± 0,05, відповідно.

Але, слід зазначити, що вищенаведені дані ще не гарантують повноцінного використання Сасикського водосховища в рибопромисловому відношенні. Чисельність популяцій усіх вищенаведених промислових видів риб (окрім карася) в останні роки стрімко знижується. Зміна популяцій риб віддзеркалює реальну екологічну ситуацію у Сасикському водосховищі. Зариблення водойми різноманітними видами промислових риб навряд чи змінить становище, що склалося на нинішньому етапі існування Сасика. В сучасних умовах порушення рівноваги біологічної системи, які виражаються в гіперевтрофуванні та забрудненні водойми, неперервних сгінно-нагінних процесів та великої мутності води, обумовлених збаламученням дрібнодисперсних неорганічних донних відкладень, низький коефіцієнт промислового повернення рослиноїдних, насамперед, товстолобика, буде наближатися до нульової позначки.

За даними місцевих рибодобувних організацій в останні роки нерест туводних видів риб відбувався повільно. Крім того, у нерестовий та післянерестовий періоди реєструвалась масова загибель коропа масою більше чотирьох кілограмів, тобто особин – плідників. При патологоанатомічному обстеженні реєстрували кальцинування та резорбцію гонад. Тобто, загибель риб відбувалась внаслідок аутоінтоксикації організму риб продуктами розпаду статевих органів. Вищенаведені дані свідчать про те, що на водоймі склалися несприятливі умови для нересту плідників коропа, й, можливо, інших видів риб.

В умовах сучасного стану водообміну в Сасикському водосховищі постають питання, які стосуються не лише вимог до раціонального ведення рибного господарства, але і взагалі його доцільність. Разом із Дунайською водою в озеро потрапляє значна кількість токсичних речовин, відбувається їх трансформація та кумуляція в гідробіонтах. Результати проведених досліджень свідчать про перевищення вмісту свинцю та міді в м’язах промислових видів риб у 1,3 рази, а свинцю в м’яких тканинах раків у 6,8 рази. Поряд з прямим токсичним впливом на організм, важкі метали (ртуть, кобальт, залізо, плутоній, свинець, кадмій, нікель, мідь, цинк та ін.) спричиняють небезпечні віддалені біологічні наслідки (мутагенні, ембріотоксичні тощо), що прямо або опосередковано може призвести до масової загибелі риб, а, в окремих випадках, як фактор передачі, і до отруєння людини.

Значну роль у збереженні біорізноманіття водойм відіграють і збудники паразитарних захворювань. Представники паразитофауни риб Сасика, які були нами виявлені, представлені незначною кількістю видів. Це пов’язано з особливостями гідрологічного режиму – високою мінералізацією, низьким рівнем водообміну, значної мутністю води та іншими факторами, які не сприяють існуванню популяцій проміжних хазяїв в циклі розвитку збудників паразитозів. Бідність паразитофауни пов’язана, також, з існуванням рибозагороджувача на шлюзі каналу Дунай-Сасик, що обмежує потрапляння у водосховище риб – носіїв збудників.

Особливу небезпеку, як в епідеміологічному, так і в загальному епізоотичному відношенні представляють збудники нематодозних інвазій. Нематоди, в порівнянні з представниками інших класів гельмінтів, є найбільш стійкими до впливу факторів зовнішнього середовища. Виявлені нами в черевній порожнині бичка-пісочника личинки нематоди Contracaecum spiculigerum (Rudolphi, 1809), відносяться до родини Anisakidae. Екстенсивність інвазії риб цими нематодами становила 66,7 %, при інтенсивності – до чотирьох гельмінтів на особину риб. Цикл розвитку цього виду нематод складний та відбувається за участю проміжних, додаткових, резервуарних та дефінітивних хазяїв. Облігатно дефінітивними хазяями є баклани або мартинові. Значна частина видів представників родини Anisakidae є патогенними для людини. Не можна виключати можливості зараження людей й вищенаведеним видом.

Висока екстенсивність інвазії була зареєстрована у бичка-пісочника нематодою Eustrongylides tubifex (Nitrsch, 1819), яку виявляли у капсулах на стінках черевної порожнини. Джерелом інвазії гельмінтів цього виду є рибоїдні птахи – дефінітивні хазяї збудника. Екстенсивність зараженні риб становила 88,9 %, при інтенсивності – до семи гельмінтів на особину риб. Відомо, що паразитування нематод роду Eustrongylides спричиняє паразитарну кастрацію риб. Окрім бичків, нематоди цього роду паразитують і в інших видах риб, насамперед, окунів. Стрімке зменшення у Сасикському водосховищі чисельності окуня можливо пов’язано саме з неблагополучною епізоотичною ситуацією відносно цього захворювання, адже в останні роки за даними місцевої ветеринарної служби, в окунів реєстрували значний ступінь зараження нематодами саме цього роду.

Окрім нематод у бичка-пісочника було зареєстровано інвазування цестодою Ligula pavlovskii (Dubinina, 1959). Екстенсивність інвазії виявилась незначною – 5,6 %, при інтенсивності – один плероцеркоїд на особину риб.

У ляща та білого товстолобика були виявлені одиничні личинки трематод Diplostomum spathaceum (Rudolphi, 1819) та Posthodiplostomum cuticola (Nordmann, 1832). Популяцій проміжних хазяїв збудників цих трематодозів у Сасикському водосховищі виявлено не було. На нашу думку, в озеро риба мігрувала вже будучи інвазованою цими видами гельмінтів з р. Дунай.

Високу інтенсивність інвазії метацеркаріями трематоди Ichthyocotylurus pileatus (Rudolphi, 1802) нами була зареєстрована у судака, екстенсивність інвазування якого становила 50 %.

У кишечнику ляща були виявлені цестоди Caryophyllaeus laticeps (Pallas, 1781), екстенсінвазованість становила 50 %, при інтенсінвазованості до семи гельмінтів на особину риб.

При проведенні паразитологічного дослідження білого товстолобика були виявлені кокцідії Goussia spp. Відомо, що при значній екстенсивності інвазії ці протозойні паразити можуть призвести до загибелі молоді риб. Крім того, у строкатого та білого товстолобиків та ляща було зареєстровано зараження міксоспорідіями Myxobolus sp.

При проведенні патологоанатомічного розтину коропа чотирилітнього віку, в черевній порожнині були відмічені геморагічні запалення внутрішніх органів, особливо статевих, була зареєстрована дистрофія печінки, в деяких органах відмічали петрифікацію. Наявність таких ознак свідчить може свідчити про порушення обмінних процесів у риб, наслідки можливого отруєння.

Обговорення та висновки.

Загальна епізоотична ситуація, що склалася на Сасикському водосховищі є нестабільною. Будь-яка прісноводна водойма, особливо з низьким рівнем водообміну, в епізоотологічному відношенні менш благополучна, ніж морська або солонувато-водна. В умовах природного середовища зараження паразитами є нормою, – в процесі еволюції між хазяїном та паразитом склалась динамічна рівновага. За умов її порушення виникають спалахи небезпечних захворювань – епізоотії. З видового складу паразитофауни риб Сасика випадають паразитичні форми зі складним циклом розвитку та ряд форм з прямим розвитком, що не пристосувались до умов підвищеної мінералізації. Отже, факторами, що лімітують розвиток більшості паразитарних організмів є умови газового, токсикологічного та сольового режимів водосховища. При збереженні Сасику, як прісноводної водойми, в умовах нестабільної екологічної обстановки, за умов її змін або в найкращу, або в найгіршу сторону, патогенний фактор в деяких гідробіотопах значно посилиться, що може призвести до негативних наслідків.

Дати точний прогноз рибопродуктивності Сасику за умов відновлення гідрологічного зв’язку з морем дуже важко. Вітчизняна та всесвітня гідробіологічна наука не має загальновизнаних та апробованих методів прогнозу екологічних наслідків при здійсненні великомасштабних гідробудівництв [8]. При відновлення гідрологічного зв’язку Сасика з морем та підвищенням у водоймі солоності вище 7-8 ‰ відбудеться заміщення прісноводної біоти морськими організмами. З метою уникнення негативних екологічних наслідків, пов’язаних з масовою загибеллю представників прісноводної фауни, створення прорану між озером та морем необхідно проводити у зимовий період, коли кількісні показники біомаси прісноводної біоти є найменшими. Для уникнення загибелі представників іхтіофауни необхідно ліквідувати рибозагороджувач в шлюзі каналу Дунай-Сасик, що надасть можливість прісноводній рибі мігрувати через канал в Дунай.

Ще декілька десятиліть тому в причорноморських лиманах виловлювалось достатньо багато цінних видів риб – кефалі та глоси. Відповідно до «Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», в якій говориться про наслідок антропогенного впливу, в результаті якого «значно скоротилися площі та зменшилася продуктивність нерестовищ в Азовсько-Чорноморському басейні. Інтенсивне забруднення води призвело до зменшення кормової бази, ареалу нагулу, відтворення різних видів риб та інших водних живих ресурсів і до різкого скорочення обсягів їх вилову», для збільшення чисельності популяцій кефалевих і камбалових риб планується побудувати «рибовідтворювальні комплекси і риборозплідники загальною потужністю до 300 млн. штук молоді на рік» [2]. У попередні роки однолітній оборот кефалевого товарного господарства був заснований на використанні мальків кефалі від природного відтворення та повністю залежав від кількості молоді, що зайшла з моря через прорви у весняний період. У теперішній час, коли чисельність родительського стада у Чорному морі незначна, за умов відновлення природного зв’язку Сасика з морем, лиман повинен використовуватись як високопродуктивне нагульне угіддя для молоді кефалевих і камбалових риб, у рамках вищенаведеної програми.

Список літератури

1. Быховская-Павловская И. Е. Паразиты рыб: Руководство к изучению.– Л.: Наука, 1985.–124 с.
2. Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2010 року. Затверджена Законом України від 19.02.2004 № 1516 – IV.
3. Маркевич А. П. Паразитофауна пресноводных рыб УССР. – К.: АН УССР, 1951. – 376 с.
4. Мошу Н. Я. Ихтиопатологическая ситуация в Сасыкском водохранилище // Сохранение биоразнообразия бассейна Днестра / Мат. Междунар. конф., Кишинев, 7-9 октября 1999 г. Кишинев. С. 161-163.
5. Никольский Г. В. Экология рыб .– М.: Высшая школа, 1974. – 368 с.
6. Общественная экологическая экспертиза озера Сасык и орошаемых земель Дунай-Днестровской оросительной системы. – Татарбунары, 1997-1998. – 94 с.
7. Определитель паразитов пресноводных рыб фауны СССР / Под ред. О. Н. Бауера : в 3-х тт.– Л., 1987. – Т. 3: Паразитические многоклеточные, Ч. 2. – 584 с.
8. Толоконников Г. Ю. Рыбохозяйственная характеристика Сасыкского водохранилища / ОдЦПівденНІРО // Отчет начальнику управления экобезопасности Одесской области. 2000. – 10 с.

СОВРЕМЕННАЯ ЭПИЗООТИЧЕСКАЯ СИТУАЦИЯ И СОСТОЯНИЕ ИХТИОФАУНЫ
ОЗЕРА САСЫК, ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ИЗМЕНЕНИЙ ПРИ ВОССТАНОВЛЕНИИ
ГИДРОЛОГИЧЕСКОГО РЕЖИМА

Евтушенко А. В., канд. вет. наук,
Евтушенко И. Д., канд. вет. наук
Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, г. Харьков
Васенко А. Г., канд. биол. наук,
Лунгу М. Л., зав. сектора
Украинский научно-исследовательский институт экологических проблем, г. Харьков
Мошу А. Я., канд. биол. наук
Институт зоологии АН Молдовы, г. Кишинёв

Резюме

Проведен анализ современной эпизоотической ситуации и состояния ихтиофауны озера Сасык. Установлено, что на современном этапе развития биопродуктивности водоёма, ихтиофауна представлена незначительным количеством видов, численность которых резко снижается. Общая эпизоотическая ситуация, которая сложилась в Сасыке является нестабильной. При сохранении Сасыка, как пресноводного водоёма, в условиях шаткой экологической обстановки, патогенный фактор в некоторых гидробиотопах значительно усилиться, что может привести к негативным последствиям
MODERN EPIZOOTIC SITUATION AND STATE OF ICHTHYOFAUNA OF THE SASYK LAKE; PROGNOSTICATION OF CHANGES AT HYDROLOGIC REGIMEN RESTORATION

Yevtushenko A.V., Cand. Sc. (Vet. Med.),
Yevtushenko I.D., Cand. Sc. (Vet. Med.)
Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine, Kharkov, Ukraine
Vasenko O.G., Cand. Sc. (Biology),
Lungu M.L., head of the sector
Ukrainian Research Institute of Ecological Problems, Kharkov
Moshu O.Ya., Cand. Sc. (Biology)
Institute of Zoology, Moldova

Summary
Analysis of modern epizootic situation and state of ichthyofauna of the Sasyk lake has been carried out. It has been established that at the modern stage of water reservoir bioproductivity development its ichthyofauna is presented with insignificant number of species which quantity is being drastically reduced. General epizootic situation of the Sasyk lake is unstable. In case of Sasyk preservation as potable water reservoir under the conditions of unstable ecological situation, pathogenic factor in some hydrobiotopes will significatntly enhance that results in negative consequences