Понад рік чекають на Львівщині на поповнення стада зубрів. Цих рідкісних тварин мають завезти до тутешнього національного природного парку «Сколівські Бескиди». Останній раз їх завозили на Львівщину 1965-го з Біловезької пущі. Відтоді стадо не поповнювалося. Нині кілька молодих зубрів мали б привезти із Швейцарії, зі спеціалізованого центру розведення. Їх купив за 1600 євро за голову міжнародний Фонд великих рослиноїдних ссавців. Чому ж звірі досі не в Україні? Непорушною стіною на дорозі зубрів стала бюрократія. Наприклад, під час оформлення дозволів на ввезення вимагають вказати вагу кожної тварини.
Серйозні вимоги висунули й ветеринари. У листі до Мінприроди, яка координує переселення зубрів, перший заступник Головного Державного комітету ветеринарної медицини В. Горжеєв повідомляє, що дозвіл на ввезення тварин буде надано лише після вивчення епізоотичної ситуації безпосередньо в господарстві, де ростуть нині потенційні переселенці. Тобто, везіть нас, дорогі зубролюби, до Швейцарії. За ваш, звичайно ж, «зубриний» кошт.
Коштів на таке «інспектування» ні НПП «Сколівські Бескиди», ні Програма переселення зубрів не мають. Їх і не передбачалося – усі тварини мають швейцарський ветеринарний сертифікат. Але нашим ветеринарам цього замало. Вони нагадують, що «… на території Швейцарії реєструються такі захворювання, як скрепі овець, губчастоподібна енцефалопатія ВРХ, лейкоз ВРХ, катаральна лихоманка овець..». Так то воно так, але щось я не чув про те, що кожну партію м’ясо-молочної продукції із Швейцарії наші ветеринари їздять перевіряти до цієї альпійської країни.
За словами заступника міністра охорони природи Миколи Мовчана, законодавчі акти, на які посилається Держкомветмедицини, не містять вимоги проведення інспекційної перевірки українськими фахівцями місць розведення зубрів за кордоном (зокрема розділ 16 «Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну диких, зоопаркових і циркових тварин» наказу №71). А ще він нагадує, що на сьогодні популяція українських зубрів – у депресивному стані, свідченням чого є скорочення їхньої чисельності більш ніж в два рази за останні 15 років. Потрібні невідкладні дії для відтворення осередків існування цього занесеного до Червоної книги України виду, зокрема й завезення зубрів з інших країн для оновлення українського поголів’я.
Але поки що діло стоїть на місці. Бо якщо у відомій пісні 1990-х «мальчік хочєт в Тамбов», то сучасні українські ветеринари не такі скромні. Їм хочеться до Швейцарії…
Коментар директора Київського еколого-кулльтурного центру Володимира Борейка: «Як на мене, то вимоги ветеринарів – свого роду рекет. Але я хочу звернути увагу на інше. Величезні кошти, витрачені на завезення до нас зубрів, можна було б з набагато більшим ефектом витратити на охорону власне української популяції зубрів. У нас їх справді стало утричі (а не удвічі, як каже заступник міністра) менше, ніж ми отримали у спадок від СРСР. Ми провели спеціальне розслідування і готові поділитися його результатами з читачами «Селянської правди».
Отже, читайте у найближчих номерах СП матеріал «ЗаЗУБРИни на чиновницькій совісті», в якому буде розказано хто і як знищував зубрів в Україні, куди поділися кошти від продажу «чорних» ліцензій на вбивство зубрів та чи можна повернути Україні славу «зубриної» держави.
Фото Оксани Марискевич
Олег Листопад Селянська правда, травень 2008
Leave a Reply