Хто і чому боявся створення національного природного парку «Тузловські лимани»?

Незабаром національний природний парк (НПП) «Тузловські лимани» відзначатиме другу річницю виходу указу про своє створення. І тепер уже можна стверджувати про системну протидію процесу організації цього НПП з боку осіб, зацікавлених у тіньовій приватизації причор-номорських земель та лиманів, а отже, пограбуванні краю, його при-родних ресурсів.

Противники створення парку поширювали вигадки про заборони, які начебто буде запроваджено на території парку: випасання худоби, відвідувань лісу, купання в лиманах, любительської риболовлі, використання річкової води для господарських потреб тощо. Людей ля-кали тим, що парк зазіхатиме на землі, передані селянам у приватну власність, що створення парку ізолює села від світу, стримуватиме під-приємницьку активність, дозволить панувати на їхній землі “київським/одеським чиновникам”, створення парку називали «рейдерством з боку держави». Такі інсинуації мали на меті одне – спекулювати на необізнаності людей, маскуючись за начебто негативною “думкою громад”, зберігати стихію безгосподарності, браконьєрства, “тіньового” збагачення на землях, надрах, лісових ресурсах .

А насправді вигадки опонентів заповідної справи не мають нічого спільного з реальністю. Адже Конституцією та законами України гаран-товано права громадян на безоплатне загаль¬не користування при-родними ресурсами в межах парку згідно з чин¬ним природоохоронним законодавством. Просто господарська діяльність на таких землях здійснюється на засадах стаkого, екологічно збалансованого та безпечного розвитку.

Після створення НПП у господарській та рекреаційній зоні парку – а це переважна частина його території – практично без змін залишиться порядок

1. Спільного використання рослинного світу в господарських, рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях: для випасання худоби на пасовищах, сінокосіння, заготівлі лікарської і технічної сировини, квітів, ягід, плодів, грибів, горіхів (за винятком видів, занесених до Чер¬воної книги України). Це передбачено ст. 9 Закону України “Про рослинний світ”, ст. 66 Лісового кодексу України.

2. Спільного водокористування для задоволення потреб громадян, передбаченого ст. 47 Водного кодексу України: купання, плавання на човнах, водопій тварин, забір води з ріки без застосування технічних споруд, а також любительське спортивне рибальство.

Зауважимо, що частину земель включено до складу НПП без вилучення у нинішніх власників та землекористувачів: місцевих громад, юридичних осіб та приватних власників. Поза сумнівом, земельні ділянки, надані громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, залишаться у їхній власності (за умови наявності Державних актів на право власності на землю).

Відведення земель парку з вилученням у нинішніх власників та користувачів зачепить цінні з природоохоронної точки зору землі комунальної та державної форми власності. Пере¬важно це землі за межами населених пунктів.

Звісно, діяльність парку створить певні обмеження для діяльності у лісовому господарстві, розробці надр, будівництві. Але ці обмеження стосуватимуться переважно заповідної зони (Приморської коси), меншою мірою – рекреаційної.

Але одне обмеження, яке запровадить створення парку, по-справжньому лякає його „тіньових” противників: землі парку буде неможливо приватизувати! Цю вимогу сільські ради можуть додатково закріпити рішеннями своїх сесій за погодження питань про відведення земельних ділянок до НПП (у разі, якщо відводяться землі комунальної власності): „передається з умовою неможливості приватизації”. Ця норма закріплена у статті 4 Закону України „Про природно-заповідний фонд України”: „землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу”. Це тепер землі місцевих громад не захищено від зазіхань можновладців: з’явиться в когось з них бажання, і він знайде спосіб, як захопити ділянку берега, і до води ви вже не вийдете. Парк захистить вас від таких зазіхань.

Отже, створення парку не становить жодних загроз для тих людей, які б хотіли господарю¬вати чесно та відповідально: перед законом, власним сумлінням та нашими нащадками.

– Які переваги можуть отримати місцеві громади від діяльності національного природного парку?

– Національний парк зможе надавати допомогу селянам у розвитку екологічно дружніх видів господарської діяльності: “зеленого туризму”, органічного землеробства, вирощування лікарських, медоносних, декоративних рослин, традиційного тваринництва, зокрема вівчарства, бджільництва, риборозведення; сприятиме відродженню національних художніх промислів тощо. Робота з’явиться для багатьох людей – у аграрних та лісогосподарських підприємствах, у готелях, санаторіях, базах відпочинку, туристичних фірмах, на транспорті, у закладах харчу-вання. Колектив парку сприятиме краєзнавчим дослідженням та еколо-гічному інформуванню у навчальних закладах, вихованню серед молоді навичок життя у гармонії з природою та любові до рідного краю. Важливість цієї справи важко переоцінити, у ній – витоки глибокої духовності та активної патріотичної позиції майбутніх громадян України. Зазначу відразу, що ці переваги буде реалізовано тільки за умови реальної роботи чиновників щодо створення парку, а не її імітації, що ми повсякдень спостерігаємо сьогодні.

У господарській зоні національного парку, як і раніше, вестиметься господарська діяльність – але у наближених до природи формах, із дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

У рекреаційній зоні створюватимуться умови для організованого туризму, відпочинку, санаторно-курортної справи. Причому реалізову-вати свою продукцію та надавати різні послуги гостям парку зможуть комунальні та приватні підприємства, окремі господарі.

Серед людей побутує побоювання щодо передачі земель паркові. Але ж землі, які буде передано в постійне користування НПП, залишаться у державній власності. Відповідно до статті 84 Земельного кодексу Ук-раїни такі ділянки не може бути передано приватним власникам. Люди мають розуміти, що після створення національного парку ці землі перебуватимуть під особливою охороною держави, а тому їх в принципі буде неможливо вилучити для задоволення чиїхось егоїстичних інтересів.

Національний парк створюється для людей, для нинішнього і прийдешніх поколінь, що живуть і житимуть на цій благодатній землі, а також – для гостей нашого краю. Його діяльність не ізолює наш край від світу, навпаки, НПП допоможе відкрити нашу благословенну землю світові, очистить її і дозволить нам по праву пишатися нею!

Додам, що місце для створення національного природного парку «Тузлівські лимани» вибрано не навмання. Ще у часи створення давньогрецьких поселень у Причорноморській низині лимани привертали увагу як зручні гавані, придатні для стоянки, ремонту й зимівлі суден, бо вони захищені від вітру, морських хвиль і течій прибережної частини акваторії. Згодом їх почали використовувати для рибного промислу, видобутку кухонної солі, рекреації, бальнеології, а також при створенні портово-промислових комплексів і проведенні іригаційних робіт.

Серед лиманів Дунай-Дністровського межиріччя лимани Тузловської групи – Шагани, Алібей, Бурнас – займають особливе місце. Їх площа – 19000 га. Вони мають міжнародний статус (включені до так званого Рамсарського списку водно-болотних угідь), оскільки відіграють велику роль у природному функціонуванні й взаємодії прибережних екосистем усього Чорного моря. Тузловські лимани мають велике значення для підтримання біологічного різноманіття регіону; забезпечують зимівлю багатьох видів птахів. Тут гніздиться близько 25 тисяч пар водно-болотних птахів; понад 100 тисяч птахів відпочивають тут під час осінніх та весняних перельотів.

Для всіх лиманів характерна наявність лікувальних грязей (пелоїдів), які здавна використовували місцеві жителі й відпочивальники.

Бальнеологічні ресурси лиманів за своїми властивостями придатні для лікування опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення, гінекологічних захворювань, хвороб шкіри.

Парк допоможе відновитися унікальним місцевим степам, адже розорювання прибережної смуги на багатьох ділянках лиманів майже до урізу води, інтенсивна абразія (руйнування) корінного берега, перевипас худоби у прибережних смугах призвели до значного скорочення корінних типів рослинності: солончакових лук і типчаково-ковилового степу.

І всьому цьому хотіли завадити скоробагатьки, київські олігархи та місцеві князьки. Не змігши не допустити появи указу про створення парку, вони зараз чинять усілякі перепони перенесенню планів з паперу на реальні терени. Попереджаю: не вийде! Громадські організації Одещини та свідомі наші громадяни осторонь стояти не збираються. Ми вимагаємо реалізації усіх заходів, передбачених Указом про створення парку, та належного виконання законів щодо збереження наших земель.

На жаль поки що керівництво парку не виконує належним чином покладених на нього завдань, зокрема  займає відверто антиприродну позицію щодо так званого “джипінгу” – перегонів позашляховиками, які плануються й на території НПП, але громадськість використає усі можливі засоби, аби не допустити руйнування природи парку і через джипінг, і через  ганебну поведінку нинішнього керівництва парку.

Ірина ВИХРИСТЮК,

Громадська організація «Відродження», Татарбунарський район Одеської області

“Селянська правда”, №136, 18 листопада 2011