Archives

A sample text widget

Etiam pulvinar consectetur dolor sed malesuada. Ut convallis euismod dolor nec pretium. Nunc ut tristique massa.

Nam sodales mi vitae dolor ullamcorper et vulputate enim accumsan. Morbi orci magna, tincidunt vitae molestie nec, molestie at mi. Nulla nulla lorem, suscipit in posuere in, interdum non magna.

Для чого громаді національний природний парк

Чимало громад мріють про «свій» природний парк. Як отримати підтримку ідеї на вищих рівнях влади? Чим громадам корисно мати на своїй території таку природоохоронну установу? Варто спитати у тих, хто вже успішно реалізував свою мрію – у людей, які створювали НПП «Пирятинський», що теж був ініційований знизу.

 

Одним із рушіїв процесу був патріот Полтавщини, кандидат біологічних наук Анатолій Подобайло.

Подобайло Анатолій Віталійович. Доцент кафедри екології та зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працює в університеті понад 30 років. Кандидат біологічних наук, брав участь у створенні приблизно 200 об’єктів природно-заповідного фонду України.

Анатолію Віталійовичу, а давайте відразу до головного:

Читати повний текст

Творець полтавських заповiдникiв Валентин НIКОЛАЄВ (1889 – 1973)

Вiдомий полтавський природознавець В. Ф. Нiколаєв “зустрiвся” з органами ЧК-ДПУ-НКВС, мабуть, ранiше вiд усiх iнших українських природоохоронцiв == ще в 1920 роцi. Нова влада iснувала лише три роки, але вже почала прибирати “вольнодумцiв”.

Народився Валентин Федорович Нiколаєв 26 липня 1889 року у сiм’ї провiзора, у мiстi Слов’янську Харкiвської губернiї. Закiнчивши Харкiвську гiмназiю i природниче вiддiлення фiзико-математичного факультету Харкiвського унiверситету, переїхав до Полтави, де з 1915 р. очолив перший в Українi Полтавський земський природничо-iсторичний музей.

Вже тодi, разом з братом, вiн брав участь в органiзацiї у Харковi першої в Росiйськiй iмперiї виставки охорони природи (грудень 1913 == сiчень 1914). А потiм

Читати повний текст

Страшна жінка

Хто дозволив виганяти селян з батьківської хати?

Спочатку був лист:

«Після зустрічі з цією «страшною жінкою» тракторист майже місяць був на лікарняному. Та і тепер іноді в снах вона приходить до нього. Не може забути тих очей. Так сказав старенький чоловік, коли взнав, із якого я села. І я пригадала ту історію. Це було в 50-х роках в нашому селі. І та страшна жінка… моя мама!

Бурові установки наводнили наш район. Вони стояли одна біля одної. Із якоїсь свердловини став бити 7–10-метровий фонтан чистої джерельної води. Було залито водою всі луки. І тільки через 5–6 днів вдалося «заварити»

Читати повний текст