Чим екожурналістика відрізняється від журналістики “сюсі-пусі” та для чого блогеру треба знати що таке “лімітуючий фактор”, яких класиків треба читати тощо. Про це йшлося на 28 січня на вебінарі «Як писати цікаво про екологічні проблеми в містах?».
|
|||||
|
Фото жестокого избиения животных российскими и украинскими “подростками” за оцінками громадських організацій, чиновники різних рангів, незважаючи на пряме доручення губернатора Харкывської області та титанічні зусилля справжніх ентузіастів, всіляко саботують створення парків, намагаються віддати під них не цінні у природоохоронному значенні землі, затягують процедури тощо. Дивіться серію убивчих 15-хвилинних телефільмів про долю українських лісів Зелених і блакитних плям на карті Донеччини небагато. Але тим більша цінність. «У Донецькій області, яка займає лише 4,4% площі держави, проживає 10% населення та зо¬середжено 23% промислового потенціалу України. На нашу територію припадає надзвичай¬но високе антропогенне і техногенне навантаження та інтенсивне використання природних ресурсів, що не могло не позначитись на якості довкілля і стані природи», – заявляють в один голос голова Донецької обласної ради А.М. Близнюк та голова Донецької обласної державної адміністрації В.І. Логвиненко. Ще раніше українські вчені говорили про цінність для України землі як стратегічного ресурсу, дарованого Богом. Земля — це єдиний товар, який більше не виробляється, на відміну від нафти (запаси якої вичерпуються). Від їх імені та від імені журналістів газети, я звертаюся до Одеського міського голови, до чиновників, відповідальних за будівництво й охорону довкілля в місті: зупиніть це божевілля! Не примушуйте тисячі одеських козаків та шанувальників природи зупиняти правове беззаконня… беззаконням силовим. Так і хочеться запитати у наших керманичів: невже для того, щоб зупинити бардак, потрібна була смерть людини? Невже у інших сферах нашого життя на дотримання законів та просто норм людської моралі буде звертатися увага лише після таких трагічних випадків? Цікаво, що голова Татарбунарської РДА, хоч і категорично не погоджується з оцінкою діяльності облводгоспу та його керівника (“Читаешь, что пишет о Г.Д.Бузияне Олег Листопад, и оторопь берет”), але не може не визнати гостроту сасицької проблеми: “Я 15 лет прожила и проработала в поле (у нас фермерское хозяйство) в селе Лиман на расстоянии 800 метров от озера Сасык. И все это время поддерживала идею раздамбования Сасыка или строительства обводного канала, чтобы в озеро могла поступать соленая вода. Ведь все равно от полива пресной водой такого качества, какое было в Сасыке, можно было землю только загубить.” При сохранении Сасыка, как пресноводного водоёма, в условиях шаткой экологической обстановки, патогенный фактор в некоторых гидробиотопах значительно усилиться, что может привести к негативным последствиям |
|||||