Як нам заздрять ті, хто щороку долає сотні й тисячі важких кілометрів, щоб приїхати відпочити до моря. Та дарма, бо «чоботар без чобіт» – більшість жителів району не завжди має час та можливість поїхати до моря, щоб вдихнути свіжого повітря та пірнути у солоні хвилі.
Але цього літа ми таки знайшли кілька годин, щоб повезти дітей скупатися. Куди їхати питання не виникало – звісно ж, на Жебріянську косу. Але цього року дорога до моря була для нас довгою і з «сюрпризом». І бездоріжжя тут ні до чого.
Біля паркану насосної станції притулився будиночок із загрозливим попередженням «Стій!». Стали, бо як