Про донорство у нас згадують вкрай рідко – хіба що напередодні Дня донора. І то якось так… майже пошепки. Більшості пересічних людей взагалі байдуже – доки біда не зачепить їх особисто. Усе, про що говоритиму далі, не вважаю істиною в останній інстанції. Адже медики і чиновники мають своє бачення проблеми, а хворі, яким без донорської крові не вижити, – інше. Мої роздуми – точка зору донора з певним досвідом «життя у проблемі». І мовчати про це не дозволяє совість.
Донорська кров – «товар» специфічний, це не хліб і не побутова техніка, потребу в якій можна спрогнозувати