При виїзді убік Полтави із селища Пісочин, яке давно вже переросло звання харківського передмістя, але при цьому зберегло самостійність, будь-який проїжджаючий мимоволі здригається. Ландшафт раптом починає нагадувати декорації фільму жахів, фільму-катастрофи або фільму про інопланетні подорожі. На жаль, це – не кіно. Це – життя. З Харківщини, а, може, і з України вивозять родючий шар землі. Чорнозем. Як при фашистах?
Як би близько не був Пісочин до Харкова, як би часто не курсували тут автобуси та комфортні маршрутки від станції метро “Холодна Гора”, яким би великим не був відсоток пісочинців, що працюють на харківських підприємствах, все-таки за ментальністю це селище