Конфлікти з ромами зникнуть лише разом із бідністю та неосвіченістю
Кожен п’ятий із 50 тисяч ромів, які живуть у Закарпатті, не має паспорта. Людина не може отримати пенсію, допомогу з безробіття, «дитячі» гроші або будь-яку іншу соціальну допомогу. Не кажучи вже про банківський кредит чи квиток на потяг.
Цю цифру озвучив один з героїв короткометражного документального фільму «Ромська мрія» — ведучий обласного телебачення. Інші троє ромів, що потрапили в об’єктив кінокамери, — юрист, хореограф і педагог. Звичні для «білих людей» (так самі роми називають сусідів інших національностей) професії є значним досягненням для мешканців закарпатських таборів.
«Ми хотіли показати, що в кожного з ромів є краще майбутнє», — каже режисер фільму Роман Бондарчук.
Стіна — не тільки образ
Коні, кибитки, гітари, барони, запальні танці, яскраві жилетки та спідниці, монети в косах — забудьте про все це. Циганські табори Закарпаття — це халупи без даху, злидні, антисанітарія, безпросвітність.
Але можна жити й по-іншому. І цим фільмом автори, Фонд «Відродження» та Міжнародний фестиваль кіно про права людини Docudays – намагалися сказати ромам: боріться! Намагалися сказати всім: роми — такі самі люди, і відгородившись від них стіною, проблем нашого співіснування не розв’язати.
До речі, стіна — не тільки кінематографічний образ. Реальна стіна, збудована місцевими жителями, відгороджує один із таборів (у Береговому) від решти міста.
Ставши осілими, роми намагаються заробляти: плетуть кошики, збирають металобрухт, розвантажують фури та вагони. Садять городи. Хотіли б й іншої роботи, але для цього потрібна освіта.
Школи? Є. Найближчі — «ромські», більшість учнів — із табору. Настрій часто тут зовсім не навчальний, успіхи вельми помірні. Тому заможніші роми намагаються відправити своїх дітей в українські школи, де ставлення і дітей, і вчителів до навчання відповідальніше.
Ромським дітям важко вступити до вишу і знайти кошти на навчання. Тому Фонд «Відродження» започаткував 100 стипендій для таких студентів. Але це крапля у морі.
Якщо не знати своїх героїв
Кадри з фільму дивують і шокують. Ось жінка прийшла з 14-річною вагітною дочкою до юриста: що робити — у дочки немає свідоцтва про народження? Чи не вийде так, що «дитячі» гроші отримає хтось інший? Ось сім’я, яку міськрада хоче виселити зі зведеного на території сміттєзвалища будиночка. У витязі з рішення запис: «при цьому порушення прав дітей не вбачається». Де дітям жити, чиновники не уточнюють.
«Тутешні роми дуже мало знають про себе, — каже керівник проекту «Ромська мрія» Наталія Бімбірайте. — Багато хто пам’ятає тільки імена батьків, а дідуся і бабусі вже не пригадає. Ми зустріли чоловіка, який хотів отримати паспорт для легальної роботи, але не знав власного прізвища. Він роками збирався піти на могилу матері, щоб роздивитися своє прізвище на могильному хресті, але так і не зробив цього. Людина без пам’яті, без основи не може збудувати майбутнє. Майже всі мешканці табору живуть сьогоднішнім днем. Вони навіть не мріють, вважають себе втраченими й безталанними, не знають своїх героїв. Ми ж хочемо допомогти їм вирватися з цього сну».
Тільки в Мукачівському районі держава витрачає два мільйони гривень щомісяця на соціальні виплати для ромів. Кошти справно переказують на картки і…
Куди ж діваються ці гроші? — питаєш себе, переглядаючи фільм або приурочену до його показу фотовиставку Романа Бондарчука «Ромський альбом» (демонструвався у галереї Ігоря Гайдая в Києві). Не могли ж усі виплати на цих сімох дітей піти лише на супутникову антену. Бо більше жодних ознак того, що гривні ночували у цьому напіврозваленому домі, немає. «У ромів збереглися кастові стосунки, може, в цьому одна з причин такого стану речей, — розмірковує Роман. — Загалом враження від відвідин ромських таборів просто перевертають світогляд, руйнують усталені стереотипи, після цього іншими очима бачиш усе. Думаю, й іноземці так само почуваються, знайомлячись з Україною».
Підняти в таких поселеннях рівень освіти, медицини, створити робочі місця — ось шлях до інтеграції ромів в українське суспільство.
Підняти рівень освіти, медицини у країні, створити робочі місця в кожному регіоні — ось шлях для України не стати табором в очах Європи.
Leave a Reply